Місяць футбольної амнезії (авторська колонка)

Від футбольної лихоманки, здавалося б, не вберегтися уже нікому: ні вчителю початкових класів, ні лікарю-гінекологу, ні льотчику-випробовувачу і навіть прибиральниці, пардон, клінменеджеру приміського автовокзалу Ізольді Імполітівні.

В усіх селах, містечках, обласних центрах та мегаполісах країни на час трансляцій матчів, в яких грає збірна України, доярки забувають про корів, а офісні працівники про стоси паперів та бізнес-проектів. Всі поринають у футбол. Кожен уболіває, вигукуючи віршовані кричалки та, що таїть гріха, час від часу допускаючи у свою суржо-літературну вимову мимовільного матюка… 

Євро сколихнуло усю Вкраїну, усіх її жителів - як фанатів гри в бальона, так і тих, кому далеко по барабану на дорослих дядьків, котрі бігають по величезному полі в конвульсивних намаганнях забити гол супернику. 

Ті, у кого гаманець більш товстий, прямують до головних спортивних арен. Хто дещо скромніший у фінансових питаннях – чимчикує до найближчої фан-зони чи спорт-бару, або просто всідається вдома перед телеящиком й жуючи чіпси з таранею та попиваючи все це літрами хмільного пійла, уболіває за Наших. 

Здавалося б – ось вона – ця жадана мить  єднання для усіх патріотично мислячих громадян. Футбольні пристрасті Європейського масштабу згуртували Схід та Захід, Львів та Донецьк. Та чи так воно є, як хотілося б думати? Але про погане потім…

Як виявляється, не всі ловлять кайф від усієї цієї футбольної лихоманки, що окупувала Україну на найближчий місяць. Скептично налаштовані українці уже підраховують збитки, яких слід очікувати опісля завершення хаосу під назвою Євро-2012. І якщо прислухатися до міркувань цих, для більшості, інакодумців - то вони в чомусь таки мають рацію. 

Приміром, залізничний транспорт під маркою Hyundai, який з пафосними почестями запустили курсувати просторами неньки-України спеціально під Євро, аби уболівальники з далекої Британії чи Швеції знали, що не такі вже ми відсталі у технічному прогресі… Тепер закордонні фанати футболу таки точно пересвідчаться у безкомпромісно-зручному, а головне - у безпроблемно-вчасному пересуванні корейськими потягами по вітчизняних коліях, якими українцям доведеться їздити ще з півстоліття…

Про інші нікому не потрібні нюанси як: соціальна сфера, підняття зарплатні, діряві дороги, інфляція та просто нікчемний рівень життя, який, нібито, через притік туристів після завершення Євро-2012 мав би неабияк покращитися, - говорити не буду. Нащо? Адже зараз ми маємо цілий місяць футбольної амнезії, завуальованої жовто-блакитними прапорцями на автівках та радше частковою, ніж масовою патріотичною свідомістю, котра кудись зникає одразу після першого ж програшу Української збірної.