У травні починається «гаряча» пора для тернопільських заробітчан

Люди беруть відпустки за свій рахунок, щоб поїхати збирати полуницю, іншу городину, прибирати офіси та оселі та на будівництво.

Найчастіше люди вирушають в Польщу, Литву, Латвію та Чехію. Ті, хто має профільну освіту, як от електрики чи автослюсарі, можуть знайти підробіток в Німеччині та Швейцарії.

Щоденні автобуси на Польщу – заповнені

З центрального автовокзалу Тернополя курсує чимало автобусів до різних міст в Польщі. Ціни коливаються від 400 до 800 гривень за місце. Такі рейси користуються попитом, адже поїздка «приватником» у мікроавтобусі обходиться в межах півтори тисячі гривень.
Сьогодні вранці, 11 травня, близько сьомої години, з Польщі на Херсон повертався автобус із туристами та заробітчанами. Мешканець Зборова, котрий після шестимісячної праці приїхав додому, прокоментував БезТабу чому не один рік так «катається», однак не хоче отримувати карту сталого побуту (перебування).

«Вже шість років я їжджу в Польщу на різні роботи. Починав тяжко – з будови. Потім вивчив мову і знайшов сам собі легшу працю – комірник в крамниці мережі магазинів «Жабка». Це теж не солодка робота, але за хороше старання дають надбавки, інколи піднімають зарплату. Плюс мені польські продукти подобаються - вони і дешеві, і смачні. Перебиратись на постійне проживання не можу і не хочу – тут родина, в Україні я сам собі пан..», - розповідає пан Микола.
«Візовий квартал» на Танцорова
Після автовокзалу ми прямуємо до пункту прийому візових анкет в Тернополі, що на вулиці Танцорова. За останні кілька років, будинки на цій та прилеглих вулицях перетворились на офіси з оформлення віз, тут скрізь численні оголошення про вакансії, допомогу в отриманні віз та карти поляка.
Цей бізнес здебільшого «чорний», лише поодинокі фірми працюють легально.

Оформити необхідні документи на візу самостійно – не складна справа, але часто ті, хто вибирається на роботу за кордон вперше – послуговуються посередниками.

«Я збираюсь перший раз на роботу за кордон, сама мешкаю в Бережанах. Ось на руках моя робоча віза, документи на яку мені оформили хлопці з офісу, я заплатила за повний пакет 2200 гривень. Це за оформлення страхівки, пошук вакансії на роботу, запрошення від роботодавця, заповнення анкети і все решта. Мушу їхати, бо не маю вибору – у мене дуже захворів син, а «витягнути» тут гроші для лікування – десяток років пройде», - розповідає 49-річна пані Людмила.

За свої гроші іноземний роботодавець вимагає повної віддачі
Заробітчани з досвідом, які також чекають на свої паспорти з візами під пунктом прийому, діляться, що працювати буває дуже складно і не завжди можна багато заробити.

«Не хочу їхати на трускавки (полуниця-прим.ред), бо колись попала на сезон поганої погоди, ягід тоді збирала дуже мало, то за місяць часу ледь відбила гроші, котрі витратила на візу і проживання в Польщі. Потім я працювала на заводі з виготовлення свічок, а тепер їду на прибирання в магазині. В середньому, за годину праці я заробляла 8-12 злотих. Зазвичай, додому привожу близько 500-600 доларів», - пояснює 34-річна тернополянка Ірина.

Під банками, де можна оплатити консульський збір за візу, знову збільшуються черги, які взимку були не такі велелюдні. Тут збираються займати місця за годину до відкриття відділень. Зазвичай, це мешканці районів області, котрі хочуть до 10 ранку повернутись додому.
У черзі є багато молодих людей, котрі ще навіть ніколи не працювали в Україні, але вже збираються на заробітки. Бувалі кажуть, що молоді без знання мови немає що робити за кордоном, лише зіпсують здоров'я важкою фізичною працею.

«Їду на роботу вперше, перед цим ніде не працював, служив в армії. Зрозумів, що військову службу нести далі не хочу, а йти на роботу за 3-4 тисячі для мене зараз не варіант, так як восени збираюсь одружуватись, треба швидко заробити багато грошей», - сміючись розповідає 22-річний Володимир з села Великі Бірки.

Чимало жінок прямуюють за кордон на 1-2 місяці, лише на час відпустки. Серед них є медичні працівники та вчителі. Більшість цих людей втомлюють постійні переїзди і відчуття меншовартості в чужій країні, але безвихідь жене їх шукати різних шляхів доходу.