Колишній тернополянин дуже розчарований своєю поразкою на Олімпіаді в Лондоні

Колишній тернополянин та студент ТНЕУ Роман Гонтюк, який у 31 липня у першій же сутичці вибув з боротьби на Олімпіаді в Лондоні дуже розчарований своєю поразкою.

Про це підопічний заслуженого тренера України Євгена Боднарука розповів у інтерв'ю газеті "Спорт Експрес".

— Прикро, але треба ж уміти і програвати, — сказав Роман. — Можна говорити, що мене засудили або що жереб був до мене неприхильний. При бажанні причин знайдеться мільйон. Але я думаю, що головна проблема в мені: хочеш на олімпійський п'єдестал — потрібно перемагати і себе, і суперників, і суддів.

— Ви краще або гірше були готові до цих Ігор, ніж до двох попередніх в Афінах і Пекіні?

— Олімпіада — дуже специфічні змагання, багато чого залежить від фарту, багато чого від жеребу, але багато чого — від настрою. Я відчував себе сьогодні прекрасно, був у хорошій фізичній формі. Але допустив одну помилку і дуже дорого за неї заплатив.

— Тьягу Каміло якось змінився за сім років, що пройшли з моменту вашої останньої зустрічі на чемпіонаті світу в Каїрі?

— На такому рівні ми всі один одного добре знаємо, щороку бачимося на змаганнях, а іноді й на зборах. Більш того, відстежуємо. Всім відомо, у кого який стиль боротьби. Складно щось змінити чи додати.

— У цьому олімпійському циклі доля часто зводила Каміль з іншим нашим дзюдоїстом Валентином Грековим — вашим суперником за право представляти Україну у вазі до 90 кг на цій Олімпіаді...

— Так, і він виграв у бразильця на чемпіонаті світу, але програв на турнірі, де і я теж виступав, в Парижі. Каміло — зручний для мене суперник, я йому «відключав» руку. Тактично правильно вів бій. Але провівши вже з п'ять атак, видихався і, опинившись на краю татамі, хотів зробити вдих, за що відразу й поплатився. Упав на спину.

— Що відчули в той момент?

— Образу і сором перед країною. Люди в мене вірили, а я їх підвів.

— Вчора були розіграні нагороди у ваговій категорії до 81 кг, яка принесла вам срібло і бронзу попередніх двох Олімпіад. Кому ви бажали перемоги — корейцеві Кім Чже Бему або все—таки не пустити вас у фінал чотири роки тому в Пекіні німцеві Оле Бішофу?

— Вболівав у першу чергу за гарну боротьбу. А взагалі, радий, що кореєць виграв, я стежив за його боротьбою весь олімпійський цикл. Він справжній боєць, дуже сильний духом чоловік, вигравав зустрічі зі зламаним ребром. Так що повністю заслуговував стати олімпійським чемпіоном!