• Головна
  • У Тернополі ввійшов у моду вуличний спорт (ФОТО, ВІДЕО)
20:35, 14 серпня 2012 р.

У Тернополі ввійшов у моду вуличний спорт (ФОТО, ВІДЕО)

Тисячі підлітків залишають комп’ютерні «стрілялки», пиво й цигарки і виходять на неформальні тренування. Щоби стати «королем» спортмайданчика, потрібен не дворянський родовід, а наполегливість і сила духу. 

Турніки, бруси, стрибки, долання перешкод, відвага й здоровий спосіб життя – ці теми є найбільш популярними в соціальних мережах і дворових компаніях. Тренд молодіжної моди – вуличний спорт, - пише Педпреса. Паркур – це екстремальний вид спорту, який має особливу філософію. Його гасло: «у світу нема меж, є лише перешкоди». 

Неділя, десята ранку, Тер­нопіль. Сноубордистки з дитячо-юнацької шко­ли «Екстрім» вітають дітей і дорослих, які відвідали Теа­тральний майдан і щотижне­ву «Руханку». Познайомитися зі «спортивними зірочками» й навчитися гімнастичних вправ прийшли і школярі, й дорослі. Наймолодшому учасникові – два рочки!

«РУХАНКА»: СТАНЬ ПОРУЧ ІЗ ЧЕМПІОНОМ!

Ірина Кухарська, Світлана Тимош, Уляна Буда показують, як робити розминку, розповіда­ють про гірські траси і спуски на сноуборді. Тернопільчани за­питують, мовляв, чи правда, що цей спорт по кишені тільки ба­гатим. Дівчата кажуть: дурни­ці! Проводять конкурс на краще знання історії спорту, вруча­ють подарунки. На футболки підлітки прикріплюють «леле­ченят» – значки із символом Олімпіади в Лондоні.

Організувала «Руханку» пре­зидент Тернопільської міської молодіжної громадської органі­зації ФСК «Спорт-клас», чемпі­онка світу й України з пауерліфтингу Лілія Проць. Перше заняття на площі провели в день відкриття Олімпіади. Не­дільне спілкування в кросівках сподобалося й підліткам, і до­рослим – вони збиратимуть­ся на майдані аж до морозів. Сюди приходитимуть відомі спортсмени, митці, громадські діячі. Та фізкультура просто неба – лише одна зі спортив­них новацій міста.

Про громадські спортив­ні ініціативи тернополян розповідає Лілію Проць. До речі, вона щойно повернулася з Кривого Рогу, де на змаган­нях з пауерліфтингу знову ви­борола звання чемпіонки світу.

 – У чому перевага вуличних тренувань?

 – Тренування під відкри­тим небом дають нам дуже багато. В першу чергу – це відчуття свободи, спілкуван­ня. Підлітки спочатку прихо­дять ніби просто так, подиви­тися, а потім приєднуються до гурту. Для них це можливість потиснути руку чемпіонам. Адже дівчата, які два тижні тому відкрили першу «Руханку», нещодавно змагалися за Кубок України зі сноубордингу і здобули 27 нагород Держмолодьспорту України. Члени нашої громадської організації також є місцевими знамени­тостями. Наприклад, 22-річний Давид Пкін (пауерліфтинг) є переможцем чемпіонату світу серед юніорів. 20-річний Віта­лій Тицька (пауерліфтинг) – чемпіон Євразії. Поспілкува­тися з ними приїжджають діти не тільки з окраїн, а й із на­вколишніх сіл.

 – Тобто це ранкова гімнастика в «зірковій» компанії?

 – Не тільки! На наступні за­няття запрошуватимемо трене­рів з йоги, бойових мистецтв. Поступово ознайомимо людей з основами всіх видів спорту, які розвивають у Тернополі.

СПОРТСМЕНИ З ПУСТИРІВ І АВТОБУСНИХ ЗУПИНОК

 – Йога і бойові мистецтва «пропишуться» на централь­ній площі?!

 – Для початку продемон­струємо людям ази цих видів. Деякі думають, що для занять спортом необхідні великі гро­ші. Насправді потрібне лише одне – бажання. Рекомендує­мо клуби, розповідаємо, з чого краще почати.

До речі, основне завдання «Спорт-класу» – підтримка вуличного спорту в Тернопо­лі. Запрошуємо на «Руханку» майстрів воркауту, паркуру. Ці види спорту шалено популярні серед підлітків. У соцмережах усі розмови про те, як тренуватися, де збира­тися, як уникати травм, чим харчуватися. Ви не повіри­те, але молодь ділиться «ре­цептами»… як кинути палити. Одного разу побачила «ВКонтакті», як хтось із семикласни­ків похвастався «досягнення­ми» у швидкості проходження комп’ютерної гри. Кілька ро­ків тому йому написали б: «Круто!». Нині ж відповіли: мовляв, молодець, але приходь краще до «Подолян» (це торго­вельно-розважальний центр, місце збору однієї з команд трейсерів. – Авт.) – ми тобі такі траси покажемо!..

Проте ці діти не організовані, вони тренуються в парках, на пустирях, автобусних зупинках.

 – Що таке воркаут і паркур?

 – Street Workout перекла­дається як «вуличне тренуван­ня». Тернопільські воркаутери на звичайних турніках у дво­рах виконують вправи, які не всім гімнастам до снаги. Один

із гімнастичних елементів на­зивається «королівський ви­хід». Підлітки жартують, що вони справжні «королі дворо­вих майданчиків» – у джинсах і стоптаних кросівках.

Паркур – це екстремаль­ний вид спорту, що має осо­бливу філософію. Його гас­ло: «У світу нема меж, є лише перешкоди». Трейсер – спортсмен, який займаєть­ся паркуром. Він має пройти шлях від точки А до точки Б, долаючи перешкоди. При цьому застосовують елементи акроба­тики, скелелазіння.

 – І багато в Тернополі таких неформалів?

 – Багато! Триста турнікменів знаю особисто. Загалом же майже п’ятсот, трейсерів – близько сотні. Ми відшукуємо їх у мікрорайонах, організовує­мо групи, влаштовуємо змаган­ня. На щастя, ці види спорту не вимагають значних витрат – треба просто вчасно підфарбу­вати, приварити, замінити пе­рекладини.

Досвід спортсменів-професіоналів для них надзвичайно ко­рисний.

 – Як бути турнікменам узимку?

 – Це велика проблема. До­мовляємося, щоб їх пускали до спортзалів шкіл. Зазвичай це діти з небагатих родин, у яких немає грошей на тренажерні зали. До речі, вже є кілька ко­манд, підлітки не тільки «нака­чують м’язи», а й спілкують­ся, захищають одне одного. Я, наприклад, знаю восьмирічного Анатолія з мікрорайону «Новий світ». У нього були проблеми з мовою. Хлопчина соромився спілкуватися з підлітками, його дражнили на вулиці. Але рік тому він захопився вправами на турніку, нині це справжній ас, показує іншим цікаві елементи. Поступово виговорився. Тепер товаришує з однолітками. У ді­тей справжня команда, яка діє за принципом «Один за всіх і всі за одного».

БУДЬ КРАЩИМ, НІЖ УЧОРА

 – Підлітки досягають серйоз­ного рівня фізичної підготовки. Вони можуть стати майстрами спорту?

 – Поки що ні. В Україні багато дітей виконують еле­менти на рівні майстра спор­ту, але звання не отримують. Треба якнайшвидше подумати про мотивацію для цих ентузі­астів, щоби мода на вуличний спорт не минула, а стала спо­собом життя.

Ці види спорту зовсім юні – з’явилися в Україні лише три роки тому. Власне, їх і спортом можна назвати з натяжкою. У турнікменів, наприклад, навіть власної федерації ще немає. Є тільки Всеукраїнська громад­ська організація Street Workout, голова якої Денис Мінін живе у Дніпропетровську. Ми хотіли допомогти нашим турнікменам створити міську громадську ор­ганізацію, але з’ясувалося, що всі вони ще занадто юні – їм тринадцять, чотирнадцять, п’ятнадцять років… Тому поки що налагоджуємо мережу осе­редків у Тернополі. Зате вже розроблена розрядна сітка, про­водяться фестивалі й змагання. У червні на фестиваль у Дні­пропетровську з’їхалися півтисячі учасників, наймолодшому з яких було вісім років.

Федерація паркуру в Україні вже є, їхнє гасло – «Будь кра­щим, ніж учора». У Києві від­крита безкоштовна школа для трейсерів, у кінці серпня пла­нується фестиваль екстремаль­них субкультур у Криму.

НАМАЛЮЙ СВІЙ ДВІР І ЗРОБИ ЙОГО КЛАСНИМ

До речі, наші ініціативи підтри­мує Управління у справах сім’ї, молодіжної політики та спор­ту Тернопільської міської ради. Співпрацюємо вже п’ять років, проводимо різні заходи. Хочу розказати про один з них – Свято двору на вулиці Бровар­на, 16. Там знаходиться дитя­чий спортивний клуб «Джура», в якому діти з мікрорайону «Но­вий світ» безкоштовно грають у теніс, займаються атлетичною гімнастикою. Це свято проводи­мо регулярно. Дуже вдячні за до­помогу в організації директоро­ві методичного центру по роботі з сім’єю й молоддю за місцем проживання Галині Івасенко. На змагання приходять діти й бать­ки. Разом грають у теніс, кида­ють дротики. (Дворовий чемпі­он з тенісу Кирило Герасименко став справжньою міською зна­менитістю!) Потім малюють двір таким, яким хочуть його бачи­ти – чистим, зеленим, із квіт­никами й спортивними майдан­чиками. На цих малюнках усі всміхаються! І з кожним роком цей двір стає кращим, а його люди – привітнішими. До речі, вчені, які досліджують закони соціуму, давно збагнули: люди відчувають себе щасливими, коли разом роблять щось хо­роше й корисне. В подарунок діти й батьки отримали книж­ки, блокноти, альбоми.

 – Ви розповідаєте про підліт­ків і їхніх батьків. А що ро­блять найменші тернополяни?

 – Дошкільнята теж не від­стають! Два роки «Спорт-клас» разом з Тернопільським облас­ним відділенням Національного олімпійського комітету України проводить олімпійські тижні в школі-садочку з поглибленим вивченням англійської мови. Інтерес у дітей до спорту ве­личезний. У вересні знов туди підемо. Вікторини й подарунки вже готові!

ПОВЕРНУТИ ДІТЕЙ НА ВУЛИЦЮ

 – Ще зовсім недавно діяв сте­реотип «забрати дітей з вули­ці», подалі від спиртних напоїв і поганих компаній. Нині спо­стерігається зворотний рух…

 – Та давно пора поверну­ти дітей на вулицю – до тур­ніків і тренажерів. Для цікаво­го життя не потрібен штучний глянець. Воно й так може бути захоплюючим і змістовним.

У МОДІ – ТУРНІКИ Й БРУСИ

ЗАСМАГЛІ «ПРАПОРЦІ» ВУЛИЧНОГО СПОРТУ

Майже всі першачки міста Тернополя мріють вступити до школи № 14. Причина такої популярності проста: навчальний заклад дружить із підлітками-турнікменами.

Щоб займатися «магією брусів», насамперед, потрібно кинути курити й уживати алкоголь

Турнікменів у місті вже кілька сотень. Вони на­зивають себе гімнастами-самоучками. Охоче розповіда­ють, що новий спорт прийшов до них зі США. Демонструють елементи вуличної гімнасти­ки: підйом із розгином у стій­ку, перешмиг, італійські обер­ти. З захопленням розказують про підвиди спорту: фрістайл технічний, фрістайл силовий, джимбарр, силову підготовку (віджимання на брусах, під­тягування на перекладині). З гордістю демонструють біцеп­си. Доросле населення міс­та спочатку недовірливо ди­вилося на молодіжні компанії, котрі збиралися на спортив­них майданчиках. Але швидко з’ясувалося: підлітки гуртують­ся не для «пивного спорту», а заради справжніх тренувань. До речі, аби займатися «ма­гією брусів», насамперед, по­трібно кинути курити й ужива­ти алкоголь. Того, хто запалює цигарку, ввічливо просять піти з майданчика.

Несподівану для дорослих популярність вуличного спорту голова Всеукраїнської громад­ської організації Street Workout Денис Мінін пояснює просто: «Воркаут – не так спорт, як спілкування». Заняття на тур­ніках допомагають здобути не тільки хорошу фізичну форму, а й повагу однолітків.

Воркаути тренуються з ким завгодно, де завгодно і як за­вгодно. Замість спеціального залу – твердий асфальт, лав­ка чи автобусна зупинка. Якщо відсутній турнік – підійде ду­бова гілка. Тренерів у гімнас­тів немає – самі вигадують нові виверти, придумують для них назви. В соціальних мере­жах ведуться гарячі дискусії про виконані елементи: мов­ляв, це «вихід янгола» чи «ко­ролівський», «прапорець» або взагалі невідома фігура. Се­ред гімнастів Тернополя вже є свої знаменитості. Напри­клад, кожен підліток знає, де живе Іван Сеник, найсильніший турнікмен Правобережної України. Він каже: «Не думай­те, що турнікмени цікавлять­ся тільки біцепсами. Навпаки, ми пропагуємо здоровий спосіб життя, книжки й освіту». Іван Сеник, Іван Козачок (учасник шоу «Україна має талант»), Лі­лія Проць разом з Управлін­ням сім’ї, молодіжної політики та спорту міськради організу­вали в місті Другі західноукра­їнські змагання з воркауту.

Турнір зібрав на стадіоні шко­ли № 14 й учасників, і жителів району «Східний». Все було по-дорослому: судді, глядачі, пере­можці. Поборотися за нагороди приїхали спортсмени зі Львова, Ніжина (Чернігівська область), Івано-Франківська, Хмельниць­кого, Теребовля, Чорткова, Яремчі, Струги (Хмельницька область) і навіть Старобельська (Луганська область).

Суддівство було кваліфікова­ним, оскільки серед суддів були переможці шоу «Україна має талант-4» Іван Козачок, Віктор Гладченко, голова Всеукраїн­ської організації Street Workout Денис Мінін, кращі воркаутери України і СНД.

Подивитися було на що: шко­лярі демонстрували кубики пре­са, підтягувалися з важкими ги­рями на поясі, оберталися на перекладині на одній руці.

Один з наймолодших учасни­ків – третьокласник Денис Ва­рениця – приїхав аж із Підволочиська. Щоправда, відпускати хлопця до Тернополя батьки спо­чатку боялися, тому вся команда (вісім чоловік) просила за ньо­го гуртом. Дев’ятирічний Де­нис лише рік займається на перекладині, але вже досяг чи­малих успіхів. Наприклад, він 20 разів підтягується на брусах з восьмикілограмовою гирею, прив’язаною до пояса. Зробити це може не кожен 20-річний турнікмен!

Воркаут – спорт не для слаб­ких духом. Ці худенькі підліт­ки не гірше за дорослих вміють тренувати силу волі. Кисті рук у них червоні, в мозолях, шкі­ра здерта. Задля безпеки вони користуються господарськи­ми рукавичками, в яких батьки працюють на городі, й спеціаль­ними, пошитими з туристич­них строп лямками. Самороб­на страховка інколи підводить, тому організатори змагань про­водять справжній лікбез із пра­вил безпеки. Лілія Проць терп­ляче вчить, як уникнути травм. Адже якщо стерти руку перед змаганнями, то про перемогу можна одразу забути. Втім, «зе­лені» підлітки часто геройству­ють, кажуть, що їм не боляче. Так само чемпіонка пояснює, що на брусах відпочивати потрібно не внизу, після опускан­ня, а вгорі, стоячи на випрям­лених руках.

Під час змагань з’ясовується, що турнікмени мають одні пра­вила, а досвідчені спортсмени – інші. Лілія Проць наполягає, щоб усе було по-дорослому – зараховують тільки те підтя­гування, яке виконується без «дригів», з повністю прямими руками при опусканні. Аби був вищий бал, потрібно без рив­ків підтягуватися на одній руці.

Наймолодша учасниця – п’ятирічна Олечка – не отри­мала офіційної нагороди, зате стала загальною улюбленицею міста. Денис Мінін, тримаючи малу «зірочку» за руку, наго­лосив: цей спорт – не тільки для хлопців. У Києві, наприклад, ним займається ціла ко­манда дівчат.

Переможці й призери зма­гань у силовій дисципліні (під­тягування на перекладині й від­жимання на брусах) отримали медалі і грамоти. Переможці у фрістайлі силовому й технічно­му, джимбаррі були нагородже­ні кубками, грамотами, футбол­ками й призами.

Після змагань відбулися по­казові виступи. Кілька учас­ників одночасно виконали «прапорець» – один з найскладніших елементів, коли тіло тримається горизонталь­но. Засмаглі «прапорці» біля шведських стінок виглядали неймовірно. Професій­ні спортсмени з педагогічних міркувань занадто хлопців не хвалили, вказували на огрі­хи й неточності. Але новій зміні радіють. Впевнені, що на їхню честь ще піднімуть українські прапори на всіх стадіонах світу.

КАМ’ЯНІ ДЖУНГЛІ

ТЕРНОПІЛЬСЬКІ ТРЕЙСЕРИ «ВИКРАЛИ» ШКІДЛИВІ ЗВИЧКИ

Ці підлітки не згодні рухатися звичними доріж­ками й тротуарами. Вони прокладають влас­ні шляхи: перестрибують через парапети, стінки й паркани. Свій спосіб життя називають парку-ром, а себе – трейсерами. Паркур поєднує в собі філософію, гімнастику, легку атлетику, бо­йові мистецтва й білдерінг (долання стін). Голо­вне завдання спортсмена – швидше за інших опинитися у потрібній точці міста.

Засновниками цього руху вважають фран­цузів Давида Белля і Себастіана Фукана. Саме вони зробили набір вправ мистецтвом життя в «кам’яних джунглях». Серед основних заповідей цього мистецтва: подолай свій страх, допоможи слабкому, збагни гармонію духу й тіла. Одними біцепсами тут не обійдешся!

За великим рахунком паркур – також різ­новид вуличних тренувань. У Тернополі трейсери займаються вже кілька років, збираються невеликими компаніями, знімають відеоролики. Поки що спілкування між групами одно­думців відбувається через інтернет – у спе­ціальних групах демонструють свій досвід і переймають чужий. Найпоширенішими є за­питання: «Хто вміє?» і «Хто може навчити?». Не менш популярне – «А мені не пізно цим займатися?».

Цього літа трейсерів у місті побільшало. Дея­кі відчайдухи, надивившися фільмів, без жодних тренувань намагаються долати п’ятиметрові сті­ни. Інші – вщерть розбивають перила в перехо­дах. Тому «старожили» руху (вони займаються уже третій рік) вирішили зняти ролик, який би й дорослим пояснив, навіщо вони це роблять, і молодшим розповів, що таке справжній паркур.

Один з ініціаторів зйомок Сашко Семеняк каже: «Відеоролик потрібен для того, щоб люди нас зрозуміли». Сюжет міні-фільму про­стий: трейсери викрадають рюкзак зі шкідли­вими звичками, які «поганці» хотіли подарувати дітям. «Поганці» (довго думали, хто зніматиметь­ся у цій ролі) переслідують трейсера, що тримає рюкзак. Спортсмени передають рюкзак одне од­ному, змагаються з переслідувачами і, врешті-решт, перемагають. У фіналі фільму всі трейсери Тернополя мали зібратися разом і знищити шкідливі звички.

Фільм хлопці майже завершили. Але кінцевий варіант поки не показують, тримають у секреті. Розповідають, що вчилися у санкт-петербурзьких однолітків, яких поважає все місто. Ті дружать з дітьми-сиротами, будують власні траси й не псують комунального майна.

Втім, тернопільська молодь насамперед хоче показати фільм власним батькам. Адже бояться не так підлітки, як дорослі, коли дізнаються про ризиковане захоплення дітей. Тому трейсери пе­реконують: дотримання правил безпеки і взає­мовиручка є найкращою страховкою від травм. І пишуть перед тренуванням крейдою на асфаль­ті кредо паркуру: життя не має меж, у ньому є лише перешкоди!

        

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію
ТОП новини
Спадщину тепер не отримаєте: українцям розповіли про нюанси, які потрібно обов'язково врахувати
"Потужний снігопад хлине прямо на області, в Україну йде холод і крижана злива": де буде шалений мороз у -21 градус?
"В Україні шириться страшна хвороба, інфекція вражає очі та нервову систему": біль і жар неминучі, діти і дорослі у біді
"Водії не чекали цієї радикальної процедури від ТЦК, мобілізація несе швидкі покарання": 4-м групам залишать права
Оголошення
live comments feed...