20:35, 14 серпня 2012 р.
У Тернополі ввійшов у моду вуличний спорт (ФОТО, ВІДЕО)
Тисячі підлітків залишають комп’ютерні «стрілялки», пиво й цигарки і виходять на неформальні тренування. Щоби стати «королем» спортмайданчика, потрібен не дворянський родовід, а наполегливість і сила духу.
Турніки, бруси, стрибки, долання перешкод, відвага й здоровий спосіб життя – ці теми є найбільш популярними в соціальних мережах і дворових компаніях. Тренд молодіжної моди – вуличний спорт, - пише Педпреса. Паркур – це екстремальний вид спорту, який має особливу філософію. Його гасло: «у світу нема меж, є лише перешкоди».
Неділя, десята ранку, Тернопіль. Сноубордистки з дитячо-юнацької школи «Екстрім» вітають дітей і дорослих, які відвідали Театральний майдан і щотижневу «Руханку». Познайомитися зі «спортивними зірочками» й навчитися гімнастичних вправ прийшли і школярі, й дорослі. Наймолодшому учасникові – два рочки!
«РУХАНКА»: СТАНЬ ПОРУЧ ІЗ ЧЕМПІОНОМ!
Ірина Кухарська, Світлана Тимош, Уляна Буда показують, як робити розминку, розповідають про гірські траси і спуски на сноуборді. Тернопільчани запитують, мовляв, чи правда, що цей спорт по кишені тільки багатим. Дівчата кажуть: дурниці! Проводять конкурс на краще знання історії спорту, вручають подарунки. На футболки підлітки прикріплюють «лелеченят» – значки із символом Олімпіади в Лондоні.
Організувала «Руханку» президент Тернопільської міської молодіжної громадської організації ФСК «Спорт-клас», чемпіонка світу й України з пауерліфтингу Лілія Проць. Перше заняття на площі провели в день відкриття Олімпіади. Недільне спілкування в кросівках сподобалося й підліткам, і дорослим – вони збиратимуться на майдані аж до морозів. Сюди приходитимуть відомі спортсмени, митці, громадські діячі. Та фізкультура просто неба – лише одна зі спортивних новацій міста.
Про громадські спортивні ініціативи тернополян розповідає Лілію Проць. До речі, вона щойно повернулася з Кривого Рогу, де на змаганнях з пауерліфтингу знову виборола звання чемпіонки світу.
– У чому перевага вуличних тренувань?
– Тренування під відкритим небом дають нам дуже багато. В першу чергу – це відчуття свободи, спілкування. Підлітки спочатку приходять ніби просто так, подивитися, а потім приєднуються до гурту. Для них це можливість потиснути руку чемпіонам. Адже дівчата, які два тижні тому відкрили першу «Руханку», нещодавно змагалися за Кубок України зі сноубордингу і здобули 27 нагород Держмолодьспорту України. Члени нашої громадської організації також є місцевими знаменитостями. Наприклад, 22-річний Давид Пкін (пауерліфтинг) є переможцем чемпіонату світу серед юніорів. 20-річний Віталій Тицька (пауерліфтинг) – чемпіон Євразії. Поспілкуватися з ними приїжджають діти не тільки з окраїн, а й із навколишніх сіл.
– Тобто це ранкова гімнастика в «зірковій» компанії?
– Не тільки! На наступні заняття запрошуватимемо тренерів з йоги, бойових мистецтв. Поступово ознайомимо людей з основами всіх видів спорту, які розвивають у Тернополі.
СПОРТСМЕНИ З ПУСТИРІВ І АВТОБУСНИХ ЗУПИНОК
– Йога і бойові мистецтва «пропишуться» на центральній площі?!
– Для початку продемонструємо людям ази цих видів. Деякі думають, що для занять спортом необхідні великі гроші. Насправді потрібне лише одне – бажання. Рекомендуємо клуби, розповідаємо, з чого краще почати.
До речі, основне завдання «Спорт-класу» – підтримка вуличного спорту в Тернополі. Запрошуємо на «Руханку» майстрів воркауту, паркуру. Ці види спорту шалено популярні серед підлітків. У соцмережах усі розмови про те, як тренуватися, де збиратися, як уникати травм, чим харчуватися. Ви не повірите, але молодь ділиться «рецептами»… як кинути палити. Одного разу побачила «ВКонтакті», як хтось із семикласників похвастався «досягненнями» у швидкості проходження комп’ютерної гри. Кілька років тому йому написали б: «Круто!». Нині ж відповіли: мовляв, молодець, але приходь краще до «Подолян» (це торговельно-розважальний центр, місце збору однієї з команд трейсерів. – Авт.) – ми тобі такі траси покажемо!..
Проте ці діти не організовані, вони тренуються в парках, на пустирях, автобусних зупинках.
– Що таке воркаут і паркур?
– Street Workout перекладається як «вуличне тренування». Тернопільські воркаутери на звичайних турніках у дворах виконують вправи, які не всім гімнастам до снаги. Один
із гімнастичних елементів називається «королівський вихід». Підлітки жартують, що вони справжні «королі дворових майданчиків» – у джинсах і стоптаних кросівках.
Паркур – це екстремальний вид спорту, що має особливу філософію. Його гасло: «У світу нема меж, є лише перешкоди». Трейсер – спортсмен, який займається паркуром. Він має пройти шлях від точки А до точки Б, долаючи перешкоди. При цьому застосовують елементи акробатики, скелелазіння.
– І багато в Тернополі таких неформалів?
– Багато! Триста турнікменів знаю особисто. Загалом же майже п’ятсот, трейсерів – близько сотні. Ми відшукуємо їх у мікрорайонах, організовуємо групи, влаштовуємо змагання. На щастя, ці види спорту не вимагають значних витрат – треба просто вчасно підфарбувати, приварити, замінити перекладини.
Досвід спортсменів-професіоналів для них надзвичайно корисний.
– Як бути турнікменам узимку?
– Це велика проблема. Домовляємося, щоб їх пускали до спортзалів шкіл. Зазвичай це діти з небагатих родин, у яких немає грошей на тренажерні зали. До речі, вже є кілька команд, підлітки не тільки «накачують м’язи», а й спілкуються, захищають одне одного. Я, наприклад, знаю восьмирічного Анатолія з мікрорайону «Новий світ». У нього були проблеми з мовою. Хлопчина соромився спілкуватися з підлітками, його дражнили на вулиці. Але рік тому він захопився вправами на турніку, нині це справжній ас, показує іншим цікаві елементи. Поступово виговорився. Тепер товаришує з однолітками. У дітей справжня команда, яка діє за принципом «Один за всіх і всі за одного».
БУДЬ КРАЩИМ, НІЖ УЧОРА
– Підлітки досягають серйозного рівня фізичної підготовки. Вони можуть стати майстрами спорту?
– Поки що ні. В Україні багато дітей виконують елементи на рівні майстра спорту, але звання не отримують. Треба якнайшвидше подумати про мотивацію для цих ентузіастів, щоби мода на вуличний спорт не минула, а стала способом життя.
Ці види спорту зовсім юні – з’явилися в Україні лише три роки тому. Власне, їх і спортом можна назвати з натяжкою. У турнікменів, наприклад, навіть власної федерації ще немає. Є тільки Всеукраїнська громадська організація Street Workout, голова якої Денис Мінін живе у Дніпропетровську. Ми хотіли допомогти нашим турнікменам створити міську громадську організацію, але з’ясувалося, що всі вони ще занадто юні – їм тринадцять, чотирнадцять, п’ятнадцять років… Тому поки що налагоджуємо мережу осередків у Тернополі. Зате вже розроблена розрядна сітка, проводяться фестивалі й змагання. У червні на фестиваль у Дніпропетровську з’їхалися півтисячі учасників, наймолодшому з яких було вісім років.
Федерація паркуру в Україні вже є, їхнє гасло – «Будь кращим, ніж учора». У Києві відкрита безкоштовна школа для трейсерів, у кінці серпня планується фестиваль екстремальних субкультур у Криму.
НАМАЛЮЙ СВІЙ ДВІР І ЗРОБИ ЙОГО КЛАСНИМ
До речі, наші ініціативи підтримує Управління у справах сім’ї, молодіжної політики та спорту Тернопільської міської ради. Співпрацюємо вже п’ять років, проводимо різні заходи. Хочу розказати про один з них – Свято двору на вулиці Броварна, 16. Там знаходиться дитячий спортивний клуб «Джура», в якому діти з мікрорайону «Новий світ» безкоштовно грають у теніс, займаються атлетичною гімнастикою. Це свято проводимо регулярно. Дуже вдячні за допомогу в організації директорові методичного центру по роботі з сім’єю й молоддю за місцем проживання Галині Івасенко. На змагання приходять діти й батьки. Разом грають у теніс, кидають дротики. (Дворовий чемпіон з тенісу Кирило Герасименко став справжньою міською знаменитістю!) Потім малюють двір таким, яким хочуть його бачити – чистим, зеленим, із квітниками й спортивними майданчиками. На цих малюнках усі всміхаються! І з кожним роком цей двір стає кращим, а його люди – привітнішими. До речі, вчені, які досліджують закони соціуму, давно збагнули: люди відчувають себе щасливими, коли разом роблять щось хороше й корисне. В подарунок діти й батьки отримали книжки, блокноти, альбоми.
– Ви розповідаєте про підлітків і їхніх батьків. А що роблять найменші тернополяни?
– Дошкільнята теж не відстають! Два роки «Спорт-клас» разом з Тернопільським обласним відділенням Національного олімпійського комітету України проводить олімпійські тижні в школі-садочку з поглибленим вивченням англійської мови. Інтерес у дітей до спорту величезний. У вересні знов туди підемо. Вікторини й подарунки вже готові!
ПОВЕРНУТИ ДІТЕЙ НА ВУЛИЦЮ
– Ще зовсім недавно діяв стереотип «забрати дітей з вулиці», подалі від спиртних напоїв і поганих компаній. Нині спостерігається зворотний рух…
– Та давно пора повернути дітей на вулицю – до турніків і тренажерів. Для цікавого життя не потрібен штучний глянець. Воно й так може бути захоплюючим і змістовним.
У МОДІ – ТУРНІКИ Й БРУСИ
ЗАСМАГЛІ «ПРАПОРЦІ» ВУЛИЧНОГО СПОРТУ
Майже всі першачки міста Тернополя мріють вступити до школи № 14. Причина такої популярності проста: навчальний заклад дружить із підлітками-турнікменами.
Щоб займатися «магією брусів», насамперед, потрібно кинути курити й уживати алкоголь
Турнікменів у місті вже кілька сотень. Вони називають себе гімнастами-самоучками. Охоче розповідають, що новий спорт прийшов до них зі США. Демонструють елементи вуличної гімнастики: підйом із розгином у стійку, перешмиг, італійські оберти. З захопленням розказують про підвиди спорту: фрістайл технічний, фрістайл силовий, джимбарр, силову підготовку (віджимання на брусах, підтягування на перекладині). З гордістю демонструють біцепси. Доросле населення міста спочатку недовірливо дивилося на молодіжні компанії, котрі збиралися на спортивних майданчиках. Але швидко з’ясувалося: підлітки гуртуються не для «пивного спорту», а заради справжніх тренувань. До речі, аби займатися «магією брусів», насамперед, потрібно кинути курити й уживати алкоголь. Того, хто запалює цигарку, ввічливо просять піти з майданчика.
Несподівану для дорослих популярність вуличного спорту голова Всеукраїнської громадської організації Street Workout Денис Мінін пояснює просто: «Воркаут – не так спорт, як спілкування». Заняття на турніках допомагають здобути не тільки хорошу фізичну форму, а й повагу однолітків.
Воркаути тренуються з ким завгодно, де завгодно і як завгодно. Замість спеціального залу – твердий асфальт, лавка чи автобусна зупинка. Якщо відсутній турнік – підійде дубова гілка. Тренерів у гімнастів немає – самі вигадують нові виверти, придумують для них назви. В соціальних мережах ведуться гарячі дискусії про виконані елементи: мовляв, це «вихід янгола» чи «королівський», «прапорець» або взагалі невідома фігура. Серед гімнастів Тернополя вже є свої знаменитості. Наприклад, кожен підліток знає, де живе Іван Сеник, найсильніший турнікмен Правобережної України. Він каже: «Не думайте, що турнікмени цікавляться тільки біцепсами. Навпаки, ми пропагуємо здоровий спосіб життя, книжки й освіту». Іван Сеник, Іван Козачок (учасник шоу «Україна має талант»), Лілія Проць разом з Управлінням сім’ї, молодіжної політики та спорту міськради організували в місті Другі західноукраїнські змагання з воркауту.
Турнір зібрав на стадіоні школи № 14 й учасників, і жителів району «Східний». Все було по-дорослому: судді, глядачі, переможці. Поборотися за нагороди приїхали спортсмени зі Львова, Ніжина (Чернігівська область), Івано-Франківська, Хмельницького, Теребовля, Чорткова, Яремчі, Струги (Хмельницька область) і навіть Старобельська (Луганська область).
Суддівство було кваліфікованим, оскільки серед суддів були переможці шоу «Україна має талант-4» Іван Козачок, Віктор Гладченко, голова Всеукраїнської організації Street Workout Денис Мінін, кращі воркаутери України і СНД.
Подивитися було на що: школярі демонстрували кубики преса, підтягувалися з важкими гирями на поясі, оберталися на перекладині на одній руці.
Один з наймолодших учасників – третьокласник Денис Варениця – приїхав аж із Підволочиська. Щоправда, відпускати хлопця до Тернополя батьки спочатку боялися, тому вся команда (вісім чоловік) просила за нього гуртом. Дев’ятирічний Денис лише рік займається на перекладині, але вже досяг чималих успіхів. Наприклад, він 20 разів підтягується на брусах з восьмикілограмовою гирею, прив’язаною до пояса. Зробити це може не кожен 20-річний турнікмен!
Воркаут – спорт не для слабких духом. Ці худенькі підлітки не гірше за дорослих вміють тренувати силу волі. Кисті рук у них червоні, в мозолях, шкіра здерта. Задля безпеки вони користуються господарськими рукавичками, в яких батьки працюють на городі, й спеціальними, пошитими з туристичних строп лямками. Саморобна страховка інколи підводить, тому організатори змагань проводять справжній лікбез із правил безпеки. Лілія Проць терпляче вчить, як уникнути травм. Адже якщо стерти руку перед змаганнями, то про перемогу можна одразу забути. Втім, «зелені» підлітки часто геройствують, кажуть, що їм не боляче. Так само чемпіонка пояснює, що на брусах відпочивати потрібно не внизу, після опускання, а вгорі, стоячи на випрямлених руках.
Під час змагань з’ясовується, що турнікмени мають одні правила, а досвідчені спортсмени – інші. Лілія Проць наполягає, щоб усе було по-дорослому – зараховують тільки те підтягування, яке виконується без «дригів», з повністю прямими руками при опусканні. Аби був вищий бал, потрібно без ривків підтягуватися на одній руці.
Наймолодша учасниця – п’ятирічна Олечка – не отримала офіційної нагороди, зате стала загальною улюбленицею міста. Денис Мінін, тримаючи малу «зірочку» за руку, наголосив: цей спорт – не тільки для хлопців. У Києві, наприклад, ним займається ціла команда дівчат.
Переможці й призери змагань у силовій дисципліні (підтягування на перекладині й віджимання на брусах) отримали медалі і грамоти. Переможці у фрістайлі силовому й технічному, джимбаррі були нагороджені кубками, грамотами, футболками й призами.
Після змагань відбулися показові виступи. Кілька учасників одночасно виконали «прапорець» – один з найскладніших елементів, коли тіло тримається горизонтально. Засмаглі «прапорці» біля шведських стінок виглядали неймовірно. Професійні спортсмени з педагогічних міркувань занадто хлопців не хвалили, вказували на огріхи й неточності. Але новій зміні радіють. Впевнені, що на їхню честь ще піднімуть українські прапори на всіх стадіонах світу.
КАМ’ЯНІ ДЖУНГЛІ
ТЕРНОПІЛЬСЬКІ ТРЕЙСЕРИ «ВИКРАЛИ» ШКІДЛИВІ ЗВИЧКИ
Ці підлітки не згодні рухатися звичними доріжками й тротуарами. Вони прокладають власні шляхи: перестрибують через парапети, стінки й паркани. Свій спосіб життя називають парку-ром, а себе – трейсерами. Паркур поєднує в собі філософію, гімнастику, легку атлетику, бойові мистецтва й білдерінг (долання стін). Головне завдання спортсмена – швидше за інших опинитися у потрібній точці міста.
Засновниками цього руху вважають французів Давида Белля і Себастіана Фукана. Саме вони зробили набір вправ мистецтвом життя в «кам’яних джунглях». Серед основних заповідей цього мистецтва: подолай свій страх, допоможи слабкому, збагни гармонію духу й тіла. Одними біцепсами тут не обійдешся!
За великим рахунком паркур – також різновид вуличних тренувань. У Тернополі трейсери займаються вже кілька років, збираються невеликими компаніями, знімають відеоролики. Поки що спілкування між групами однодумців відбувається через інтернет – у спеціальних групах демонструють свій досвід і переймають чужий. Найпоширенішими є запитання: «Хто вміє?» і «Хто може навчити?». Не менш популярне – «А мені не пізно цим займатися?».
Цього літа трейсерів у місті побільшало. Деякі відчайдухи, надивившися фільмів, без жодних тренувань намагаються долати п’ятиметрові стіни. Інші – вщерть розбивають перила в переходах. Тому «старожили» руху (вони займаються уже третій рік) вирішили зняти ролик, який би й дорослим пояснив, навіщо вони це роблять, і молодшим розповів, що таке справжній паркур.
Один з ініціаторів зйомок Сашко Семеняк каже: «Відеоролик потрібен для того, щоб люди нас зрозуміли». Сюжет міні-фільму простий: трейсери викрадають рюкзак зі шкідливими звичками, які «поганці» хотіли подарувати дітям. «Поганці» (довго думали, хто зніматиметься у цій ролі) переслідують трейсера, що тримає рюкзак. Спортсмени передають рюкзак одне одному, змагаються з переслідувачами і, врешті-решт, перемагають. У фіналі фільму всі трейсери Тернополя мали зібратися разом і знищити шкідливі звички.
Фільм хлопці майже завершили. Але кінцевий варіант поки не показують, тримають у секреті. Розповідають, що вчилися у санкт-петербурзьких однолітків, яких поважає все місто. Ті дружать з дітьми-сиротами, будують власні траси й не псують комунального майна.
Втім, тернопільська молодь насамперед хоче показати фільм власним батькам. Адже бояться не так підлітки, як дорослі, коли дізнаються про ризиковане захоплення дітей. Тому трейсери переконують: дотримання правил безпеки і взаємовиручка є найкращою страховкою від травм. І пишуть перед тренуванням крейдою на асфальті кредо паркуру: життя не має меж, у ньому є лише перешкоди!
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію
Останні новини
ТОП новини
Оголошення
15:01, 31 жовтня
81
14:19, 31 жовтня
10
16:43, 25 жовтня
15:07, 28 жовтня
17
live comments feed...