Вражаюча історія тернополянки, яка через путінську пропаганду кинула високооплачувану роботу

Наталія Мадараш народилася в Тернооплі, однак в 25 років переїхала до Росії. Уже рік її родина знову живе в нашому місті, прийняли українське громадянство, звикають до наших реалій.

Навряд чи всі усвідомили мовчазний, але промовистий вчинок Наталії Мадараш у Тольятті, коли вона під час наради колег-лікарів, що насміхалися над українцями, обзиваючи їх «хохлами», демонстративно встала, вийшла із зали і написала заяву на звільнення. Не всі зрозуміли її і в Тернополі: мовляв, невже така патріотка, що в 55-річному віці радикально змінила життя через погляди? У Росії Наталя Іванівна мала гарну високооплачувану роботу, житло, але її внутрішній «барометр» зашкалював від тиску путінської пропаганди, істерії ненависті та шовінізму в суспільстві, тому жінка зробила рішучий крок — повернулася на малу батьківщину, до Тернополя. Разом із нею переїхала її донька, яка народилася і виросла в Росії. Уже рік вони мешкають у нашому місті, прийняли українське громадянство, звикають до наших реалій, пише НТГ.  

Минувши російський кордон, полегшено перехрестилася…

З Тольятті до Тернополя  — дві тисячі кілометрів. На переїзд Наталі Іванівні та її доньці знадобилося чимало сил та фінансів, але нині вони мають те, чого не мали в Росії, — внутрішню свободу та людську гідність.

— «Слава Богу, що я на рідній землі!» — полегшено перехрестилася я, залишивши позаду російський кордон. Більше туди не хочу! — каже Наталя Іванівна. — Здається, ніби й не було тих 30-ти років у Росії… Єдине, що там залишилося, — могила чоловіка… Я народилася у Тернополі, працювала в біохімічній лабораторії на «Ватрі». Якось отримала путівку на відпочинок у Домбай, що на Кавказі, де й познайомилася з майбутнім чоловіком — комсоргом аеропорту в Самарі. Так доля несподівано закинула мене до Росії. Тоді мені було 25 років. Наша сім’я жила в Тольятті, що в Самарській області. Це — місто-мільйонник, у якому, окрім росіян, багато німців, татар, башкирів, мордви… Спершу я працювала лікарем в клініко-діагностичній лабораторії при міській дитячій лікарні, а згодом мене призначили завідуючою лабораторією. Робота мені надзвичайно подобалася, я брала участь у міжнародних конференціях, у моєму підпорядкуванні були два десятки працівників. Лікарня забезпечена сучасним обладнанням, медперсонал професійний. Мала гідну зарплату —  у місяць 100 тисяч рублів (2 тисячі доларів).  До речі, зарплата там у кожного різна: молодий спеціаліст отримує 8 тисяч рублів, а ось лаборант із досвідом може мати й 60 тисяч. Щороку приїжджала до рідних у Тернопіль. Колегам-росіянам розповідала, як в Україні гарно, які у нас щирі люди. Росіяни до мене ніби й добре ставились, та все ж у них часто проскакував шовінізм, який різав по живому. Якось ми з друзями поїхали на Новий рік до Естонії, побували у Музеї окупації в Таллінні, після чого між нами зав’язалася суперечка. Хоча я не історик, але серцем розумію, скільки горя завдав естонцям СРСР, адже таке ж пережили українці, а росіяни сприймають усе по-іншому.

«Ти, бандєровка, пріносішь врєд бальніце»

Суперечності між українцями та росіянами в Росії загострилися з початком Революції Гідності в Україні, а згодом — війни на Донбасі. Зазомбованість не залишає місця порозумінню, компромісу, а тим паче — толерантності.

— Ставало все нестерпніше там жити… Чимало українців миряться з тим, що принижують їхній народ, дехто абстрагується від того, але це неправильно, — міркує Наталя Іванівна. — Коли до Тольятті почали приїжджати біженці з Донбасу (зрозуміло, далеко не кращі верстви населення), на кожній нараді в лікарні почали говорити про українців як про людей з третього світу. Акцентували на тому, що багато з них нещеплені, з туберкульозом, ВІЛ-інфіковані… А ще оте постійне брутально-зневажливе «хохли»… Вони знали, що я українка, але не зважали. Із 200 працівників лікарні лише двоє росіян розуміли мене, всі інші підтримували політику держави. І це при тому, що я спілкувалася з елітою. Якось на вечірці з нагоди Дня медика головний лікар запросив мене на танець і заявив: «Ти — бандєровка, нєнавідішь рускій народ і пріносішь врєд бальніце!» Я промовчала, адже він був напідпитку і марно було щось пояснювати, але зробила для себе висновок. Потім мої колеги поїхали відпочивати до Криму, раділи, що «відкрився» кордон, а я не могла це слухати. Останньою краплею стали насмішки над українцями на черговій нараді, де було з півсотні медиків. Я не витримала — демонстративно вийшла із зали і відразу написала заяву на звільнення. Головний лікар підписав, ніхто мене не вмовляв залишитися, не запитував про причину. Зібрала я свої речі, зняла халат, лише один лаборант підійшов до мене попрощатися, інші, очевидно, побоялися.

Їхати на заробітки до окупанта — зрада!

Позиція Наталі Іванівни заслуговує великої поваги, хоча жінка не вважає, що зважилася на героїчний крок, розповідає про пережите скромно, без зайвого пафосу.

— Півроку після звільнення майже не виходила з квартири, було важко на душі… Тільки один товариш мене підтримував, усі інші відреклися.., — розповідає Наталя Іванівна. — Мене дратувало, що на вулицях у Тольятті з гучномовців доноситься тривожне: «Гражданє, будьтє осторожни — возможни тєракти!» «Та хто на вас нападає?!» — обурювалась я. Росіяни говорять про гей-Європу, про погану Америку, при тому всі  їдуть на Захід подорожувати, вчитися, за покупками. Вони вважають себе головною нацією в світі, всюди поводяться зверхньо і нахабно. Від народження їм втовкмачують, що їхній народ — найкращий. Я об’їздила півсвіту, спілкувалася з різними людьми, але такого шовінізму не зустрічала ніде, окрім Росії. Дивуюся, що в час війни багато українців замість того, щоб захищати свою землю, їдуть на заробітки до… окупанта. Це зрада! Якщо не будемо себе поважати і відстоювати наші інтереси, — ніхто цього не зробить. Маємо позбутися синдрому меншовартості, працювати над собою і піднімати країну! Не треба нічого доводити росіянам — їхню свідомість не змінити. Прикладом гідності й патріотизму для мене є Литва: щоб бути незалежними від російського газу,  мешканці Вільнюса тривалий час обігрівали домівки дровами.

Росія не здатна на покаяння…

— У Тернополі я зіткнулася з чималою кількістю проблем, але все поступово вирішую. Найважче тут знайти роботу, — продовжує розповідь Наталя Іванівна. — До переїзду моя донька працювала в Іспанському посольстві в Москві, про таку працю в Україні поки що не думає, наразі вчить українську мову, адаптується до суспільства. У пошуках роботи я зверталася до багатьох державних медичних закладів у Тернополі, проте всюди, коли дізнавалися про попереднє місце роботи, сприймали мене досить насторожено. На щастя, нещодавно мені пообіцяли роботу в приватному медичному центрі. Тернопіль не є промислово розвинутим містом, але це райський куточок для життя! У Росії до санкцій багато продуктів харчування привозили з-за кордону, нині там на полицях магазинів скупо і здебільшого все ненатуральне, несмачне, навіть хліб печуть із фуражного зерна. В Україні всього вдосталь! Та найголовніше — тут я почуваюсь вільною! Мій тато — з Лемківщини, а мама — з Горлівки.  Через воєнні події тітка з Горлівки перестала з нами спілкуватися: поїхала до Росії, але побачивши, що там не з медом, повернулася. «У вас пенсії платять?» — основне, що цікавить більшість мешканців Донбасу. Як з таким підходом до життя і з такими поглядами будувати європейську країну?! Не раз міркую: а чи можливе примирення українців та росіян? Мабуть, ні, бо Росія, на жаль, не здатна на покаяння…

Росія переїзд історія
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію
Автор
(0 оцінок)
Викладення
(0 оцінок)
Актуальність
(0 оцінок)
Я рекомендую
1 людина рекомендує

Коментарі

Коментарі призначені для обговорення, вияснення цікавих питань

Суспільство
14 жовтня, у свято Покрови, в одному з храмів Кременця віряни могли спостерігати дивовижне явище, яке своєю красою та водночас скромністю зачарувало багатьох. Кременчани вже вирішили, що це хороший знак, та пов'язують його з успіхами на шляху до одержання томосу. На своїй сторінці в мережі Фейсбук парафіянка храму Анюта Кічата опублікувала фото, щоб поділитися побаченим без зайвих слів . "Веселка у храмі Св. мучениці Тетяни 14.10.2018". - Написала вона. В...
Пригоди
На Тернопільщині, в селі Борсуки (Лановецький район), хлопчик зумів упіймати величезну щуку. Дядько юного рибалки лише пильнував на підмозі, аби поспішити на допомогу, якби раптом щось пішло не так. На своїй сторінці в мережі Фейсбук про це повідомив Саша Арабський, опублікувавши фото вражаючого улову. "Порибачили з племінником", – написав Саша Арабський. Як зазначається у коментарях до допису: щуку впіймали у річці Горинь. Вага рибини становить 7,330 кг....
Суспільство
У рамках фестивалю “Бібліофест-VIII” відбулася презентація соціального проекту «Аудіоказки письменників краю». Він здійснений з метою допомоги інклюзивній освіті, для дітей з особливими потребами, зокрема незрячих. Проект «Аудіоказки письменників краю» – це спільна праця медіалабораторії ПК «Березіль» (керівник Оксана Ратушняк), театральної школи-студії «Мельпомена» (художній керівник Надія Шамрик) та звукорежисера Тараса Сотули. – Минулого року побувала в...
Суспільство
Дводенний семінар «Лабораторія молодих реформаторів» організували в Тернополі. Впровадження реформ, Угода про асоціацію, ефективна робота в команді – ці та інші актуальні теми обговорюють молодіжні лідери Тернопільської, Львівської, Рівненської, Чернівецької, Івано-Франківської областей. Семінар організований Молодіжним крилом партії «Блок Петра Порошенка «Солідарність» спільно із Фондом Конрада Аденауера. Як зазначає міжнародний секретар Партії Вірджинія...
Суспільство
У селі Тютьків Теребовлянського району з’явився унікальний вишиваний іконостас. Очевидці запевняють, що аналогів немає ні в області, ні в усьому світі. На створення цього “восьмого чуда України” пішло більше півтора року. Кожну ікону створювала окрема родина, яка входить до складу парафії. Майстрині пришили 1 436 433 бісеринок вагою 17,724 кг. Загальна площа вишитих ікон — 7,12 м кв.
Суспільство
Страшну хворобу, «саркома», діагностували медики у молодшого сина тернопільського співака Віктора Павліка. В інституті нейрохірургії йому зробили операцію, вирізали пухлину на рівні шиї, біля четвертого хребця, яка виявилася злоякісною. Попереду — лікування в ізраїльській клініці, на яке будуть потрібні мільйони.За словами артиста, таких великих грошей він самостійно назбирати не може, тому вдячний усім тим, хто зголосився на його клич про допомогу і надси...
Суспільство
У зв'язку з початком роботи у Тернополі одного із закладів популярної мережі фастфудів "McDonald's" з'явилося декілька його несправжніх офіційних сторінок у мережі Instagram. Як повідомляє "ТН.Область",тернополяни в соціальній мережі натрапляли на декілька сторінок закладу з розіграшами. Так, за умовами акції пропонувалося підписатися на сторінку "McDonald’s". Перші 150 користувачів мали отримати в подарунок "Біг мак меню", наступні 300 – знижку 25 % на за...
Пригоди
Літню кухню обійняв вогонь 14 жовтня близько опівдні. Розташовувалась господарська будівля у Борщеві на вул. Вовківська, 46. Належала борщівчанину 1964 року народження. Власне, згідно з офіційною інформацією,  на місці пожежі й було виявлено труп господаря.Вогонь на сусідній будинок не перекинувся. Знищив речі домашнього вжитку, пошкодив  облицювання стін, повідомляє topnews.in.uaПричина виникнення пожежі та матеріальні збитки встановлюються.Пожежу рятувал...
Суспільство
Різку заяву в ефірі інформаційного спецпроекту зробив український дипломат, екс-віце-прем'єр-міністр України (2005), Роман Безсмерний. Коментуючи питання надання томосу українській церкві, він закликав "розрізняти священнослужителів, бізнесменів у рясах і резедентуру у рясах". В ефірі телепрограми на каналі "ZIK" Роман Безсмерний сказав наступне: "Якщо в черговий раз українська держава проявить слабкість, то ми не тільки будемо мати конфлікти, ми матимемо ...
Відповідальний за розділ
Наталія Наконечна
Журналісти сайту 0352.ua до ваших послуг.
Пишіть нам, телефонуйте, повідомляйте про міські новини та події - ми сподіваємося, що з Вашою допомогою городяни дізнаються про життя Тернополя більше.

Разом з Вами ми зробимо наше місто кращим!