Вражаюча історія тернополянки, яка через путінську пропаганду кинула високооплачувану роботу

Наталія Мадараш народилася в Тернооплі, однак в 25 років переїхала до Росії. Уже рік її родина знову живе в нашому місті, прийняли українське громадянство, звикають до наших реалій.

Навряд чи всі усвідомили мовчазний, але промовистий вчинок Наталії Мадараш у Тольятті, коли вона під час наради колег-лікарів, що насміхалися над українцями, обзиваючи їх «хохлами», демонстративно встала, вийшла із зали і написала заяву на звільнення. Не всі зрозуміли її і в Тернополі: мовляв, невже така патріотка, що в 55-річному віці радикально змінила життя через погляди? У Росії Наталя Іванівна мала гарну високооплачувану роботу, житло, але її внутрішній «барометр» зашкалював від тиску путінської пропаганди, істерії ненависті та шовінізму в суспільстві, тому жінка зробила рішучий крок — повернулася на малу батьківщину, до Тернополя. Разом із нею переїхала її донька, яка народилася і виросла в Росії. Уже рік вони мешкають у нашому місті, прийняли українське громадянство, звикають до наших реалій, пише НТГ.  

Минувши російський кордон, полегшено перехрестилася…

З Тольятті до Тернополя  — дві тисячі кілометрів. На переїзд Наталі Іванівні та її доньці знадобилося чимало сил та фінансів, але нині вони мають те, чого не мали в Росії, — внутрішню свободу та людську гідність.

— «Слава Богу, що я на рідній землі!» — полегшено перехрестилася я, залишивши позаду російський кордон. Більше туди не хочу! — каже Наталя Іванівна. — Здається, ніби й не було тих 30-ти років у Росії… Єдине, що там залишилося, — могила чоловіка… Я народилася у Тернополі, працювала в біохімічній лабораторії на «Ватрі». Якось отримала путівку на відпочинок у Домбай, що на Кавказі, де й познайомилася з майбутнім чоловіком — комсоргом аеропорту в Самарі. Так доля несподівано закинула мене до Росії. Тоді мені було 25 років. Наша сім’я жила в Тольятті, що в Самарській області. Це — місто-мільйонник, у якому, окрім росіян, багато німців, татар, башкирів, мордви… Спершу я працювала лікарем в клініко-діагностичній лабораторії при міській дитячій лікарні, а згодом мене призначили завідуючою лабораторією. Робота мені надзвичайно подобалася, я брала участь у міжнародних конференціях, у моєму підпорядкуванні були два десятки працівників. Лікарня забезпечена сучасним обладнанням, медперсонал професійний. Мала гідну зарплату —  у місяць 100 тисяч рублів (2 тисячі доларів).  До речі, зарплата там у кожного різна: молодий спеціаліст отримує 8 тисяч рублів, а ось лаборант із досвідом може мати й 60 тисяч. Щороку приїжджала до рідних у Тернопіль. Колегам-росіянам розповідала, як в Україні гарно, які у нас щирі люди. Росіяни до мене ніби й добре ставились, та все ж у них часто проскакував шовінізм, який різав по живому. Якось ми з друзями поїхали на Новий рік до Естонії, побували у Музеї окупації в Таллінні, після чого між нами зав’язалася суперечка. Хоча я не історик, але серцем розумію, скільки горя завдав естонцям СРСР, адже таке ж пережили українці, а росіяни сприймають усе по-іншому.

«Ти, бандєровка, пріносішь врєд бальніце»

Суперечності між українцями та росіянами в Росії загострилися з початком Революції Гідності в Україні, а згодом — війни на Донбасі. Зазомбованість не залишає місця порозумінню, компромісу, а тим паче — толерантності.

— Ставало все нестерпніше там жити… Чимало українців миряться з тим, що принижують їхній народ, дехто абстрагується від того, але це неправильно, — міркує Наталя Іванівна. — Коли до Тольятті почали приїжджати біженці з Донбасу (зрозуміло, далеко не кращі верстви населення), на кожній нараді в лікарні почали говорити про українців як про людей з третього світу. Акцентували на тому, що багато з них нещеплені, з туберкульозом, ВІЛ-інфіковані… А ще оте постійне брутально-зневажливе «хохли»… Вони знали, що я українка, але не зважали. Із 200 працівників лікарні лише двоє росіян розуміли мене, всі інші підтримували політику держави. І це при тому, що я спілкувалася з елітою. Якось на вечірці з нагоди Дня медика головний лікар запросив мене на танець і заявив: «Ти — бандєровка, нєнавідішь рускій народ і пріносішь врєд бальніце!» Я промовчала, адже він був напідпитку і марно було щось пояснювати, але зробила для себе висновок. Потім мої колеги поїхали відпочивати до Криму, раділи, що «відкрився» кордон, а я не могла це слухати. Останньою краплею стали насмішки над українцями на черговій нараді, де було з півсотні медиків. Я не витримала — демонстративно вийшла із зали і відразу написала заяву на звільнення. Головний лікар підписав, ніхто мене не вмовляв залишитися, не запитував про причину. Зібрала я свої речі, зняла халат, лише один лаборант підійшов до мене попрощатися, інші, очевидно, побоялися.

Їхати на заробітки до окупанта — зрада!

Позиція Наталі Іванівни заслуговує великої поваги, хоча жінка не вважає, що зважилася на героїчний крок, розповідає про пережите скромно, без зайвого пафосу.

— Півроку після звільнення майже не виходила з квартири, було важко на душі… Тільки один товариш мене підтримував, усі інші відреклися.., — розповідає Наталя Іванівна. — Мене дратувало, що на вулицях у Тольятті з гучномовців доноситься тривожне: «Гражданє, будьтє осторожни — возможни тєракти!» «Та хто на вас нападає?!» — обурювалась я. Росіяни говорять про гей-Європу, про погану Америку, при тому всі  їдуть на Захід подорожувати, вчитися, за покупками. Вони вважають себе головною нацією в світі, всюди поводяться зверхньо і нахабно. Від народження їм втовкмачують, що їхній народ — найкращий. Я об’їздила півсвіту, спілкувалася з різними людьми, але такого шовінізму не зустрічала ніде, окрім Росії. Дивуюся, що в час війни багато українців замість того, щоб захищати свою землю, їдуть на заробітки до… окупанта. Це зрада! Якщо не будемо себе поважати і відстоювати наші інтереси, — ніхто цього не зробить. Маємо позбутися синдрому меншовартості, працювати над собою і піднімати країну! Не треба нічого доводити росіянам — їхню свідомість не змінити. Прикладом гідності й патріотизму для мене є Литва: щоб бути незалежними від російського газу,  мешканці Вільнюса тривалий час обігрівали домівки дровами.

Росія не здатна на покаяння…

— У Тернополі я зіткнулася з чималою кількістю проблем, але все поступово вирішую. Найважче тут знайти роботу, — продовжує розповідь Наталя Іванівна. — До переїзду моя донька працювала в Іспанському посольстві в Москві, про таку працю в Україні поки що не думає, наразі вчить українську мову, адаптується до суспільства. У пошуках роботи я зверталася до багатьох державних медичних закладів у Тернополі, проте всюди, коли дізнавалися про попереднє місце роботи, сприймали мене досить насторожено. На щастя, нещодавно мені пообіцяли роботу в приватному медичному центрі. Тернопіль не є промислово розвинутим містом, але це райський куточок для життя! У Росії до санкцій багато продуктів харчування привозили з-за кордону, нині там на полицях магазинів скупо і здебільшого все ненатуральне, несмачне, навіть хліб печуть із фуражного зерна. В Україні всього вдосталь! Та найголовніше — тут я почуваюсь вільною! Мій тато — з Лемківщини, а мама — з Горлівки.  Через воєнні події тітка з Горлівки перестала з нами спілкуватися: поїхала до Росії, але побачивши, що там не з медом, повернулася. «У вас пенсії платять?» — основне, що цікавить більшість мешканців Донбасу. Як з таким підходом до життя і з такими поглядами будувати європейську країну?! Не раз міркую: а чи можливе примирення українців та росіян? Мабуть, ні, бо Росія, на жаль, не здатна на покаяння…

Росія переїзд історія
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію
Оцініть першим
(0 оцінок)
Поки ще ніхто не оцінював
1 людина рекомендує
Авторизуйтесь ,
щоб оцінити і порекомендувати

Коментарі

Коментарі призначені для обговорення, вияснення цікавих питань. Адміністрація сайту попереджає, що коментарі з використанням ненормативної лексики, пропагандою насилля та образою честі та гідності будуть видалятися.

Пригоди
Трагедія на Тернопільщині — 26-річний молодик покінчив з життям. Він повісився. Нещастя трапилось у селі Нападiвка Лановецького pайону. Хлопця знайшли вже без ознак життяв  зашмору у влаcному помешканнi. Що штовхнуло молодого чоловіка на такий відчайдушний крок наразі невідомо. Передсмертної записки він також не залишив, пишуть Тернополяни При попередньому огляді, на тілі померлого ознак насильницької смерті виявлено не було. Деталі суїциду встановлюються.
Пригоди
Безкоштовні захисні щитки для медиків, які контактують з хворими на COVID-19, розпочали виготовляти в Тернополі. Друкують їх на 3D-принтерах. Ці щитки - багаторазові. Їхня собівартість - 22 гривні. Про це розповів один із ініціаторів виробництва Михайло Сиротюк. Показує Суспільне.На Тернопільській станції юних техніків почали виготовляти захисні щитки для медиків. На Тернопільській станції юних техніків є два 3D принтери. На них друкують медщитки.Керівник...
Пригоди
Залишатися вдома або ж заплатити понад 17 тисяч гривень штрафу. Таке покарання чекає на українців, які нещодавно повернулися з інших країн і не дотримуються правил самоізоляції. Перше таке правопорушення зафіксували на Тернопільщині в Козівському районі. Поліцейські кажуть - за недотримання правил карантину чоловік понесе адміністративну відповідальність. Показує Т1.
Суспільство
Служба Божа буде служитися на дворі: усі присутні мають дотримуватися чітко встановлених правил. У Парафії Арх. Михаїла м. Тернопіль УГКЦ  розповіли про Вербну неділю і Пасху (12.04 та 19.04). 1.Прийти у медичній масці; 2. Стояти на відстані один від одного, на 2 метри; 3. На посвяту лози не скупчуватися і теж дотримуватися правил; 4. Сповідь буде відбуватися на дворі; 5. Причастя теж на дворі: на відстані 2 метрів, причасник підходить до священника із При...
Суспільство
Панікуєте з приводу коронавірусу? І у вас є підстави, адже, здається, весь світ сьогодні говорить тільки про це. Безумовно, варто турбуватися з приводу COVID-19, але в межах розумного. Невизначеність щодо потенційно небезпечного для життя вірусу викликала виблиск громадського неспокою. Так що, якщо ви починаєте хвилюєтеся і безперестанно думаєте про COVID-19, ви не самотні. Але можливо вас заспокоїть те, що коронавірус – лише одна з різновидів респіраторно...
Кримінал
Журналістам надійшов лист від мешканців міста Гребінка Полтавської області, які повідомили у ньому, що головна медична сестра центральної районної лікарні була знайдена повішеною у власній квартирі. Як інформує "ТСН", на думку знайомих та близьких померлої, жінка скоїла самогубство через обставини на роботі, а саме через нібито неготовність лікарні до прийняття пацієнтів з коронавірусною інфекцією та перекладання керівництвом на неї відповідальності. "Жінк...
Суспільство
У Тернополі кліщі – носії хвороби Лайма та енцефаліту – почали нападати на людей. Через цьогорічні аномально теплі осінь і зиму, дрібні кровопивці активізувалися значно раніше. Як уберегтися та що робити, коли виявили на собі паразита, – у сюжеті Інтб.
Суспільство
На в’їздах в Тернопіль облаштовують контрольно-пропускні пункти. На них будуть проводити температурний скринінг для водіїв та пасажирів, надаватимуть поради, а при необхідності спрямовуватимуть в лікарні. Як інформує Тернопільський штаб для боротьби з коронавірусом працівники КПП мають право: Провести температурний скринінг водію та пасажирам, з’ясувати історію подорожей та причини конкретної поїздки. При виявленні людей із підвищеною температурою тіла в м...
Кримінал
Саме таке повідомлення надійшло до працівників Лановецького відділення поліції від директора школи розташованої у селі Молотків. У скоєному вона запідозрила неповнолітнього мешканця села.   Поліцейські підтвердили підозри заявника. До школи через незачинений пожежний вхід забрався 17-річний місцевий мешканець. Акустику хлопець виніс з учительської.   Крадене поліцейські у підозрюваного вилучили. Хлопчина, до слова, вже потрапляв в поле зору працівників пол...