Вражаюча історія тернополянки, яка через путінську пропаганду кинула високооплачувану роботу

Наталія Мадараш народилася в Тернооплі, однак в 25 років переїхала до Росії. Уже рік її родина знову живе в нашому місті, прийняли українське громадянство, звикають до наших реалій.

Навряд чи всі усвідомили мовчазний, але промовистий вчинок Наталії Мадараш у Тольятті, коли вона під час наради колег-лікарів, що насміхалися над українцями, обзиваючи їх «хохлами», демонстративно встала, вийшла із зали і написала заяву на звільнення. Не всі зрозуміли її і в Тернополі: мовляв, невже така патріотка, що в 55-річному віці радикально змінила життя через погляди? У Росії Наталя Іванівна мала гарну високооплачувану роботу, житло, але її внутрішній «барометр» зашкалював від тиску путінської пропаганди, істерії ненависті та шовінізму в суспільстві, тому жінка зробила рішучий крок — повернулася на малу батьківщину, до Тернополя. Разом із нею переїхала її донька, яка народилася і виросла в Росії. Уже рік вони мешкають у нашому місті, прийняли українське громадянство, звикають до наших реалій, пише НТГ.  

Минувши російський кордон, полегшено перехрестилася…

З Тольятті до Тернополя  — дві тисячі кілометрів. На переїзд Наталі Іванівні та її доньці знадобилося чимало сил та фінансів, але нині вони мають те, чого не мали в Росії, — внутрішню свободу та людську гідність.

— «Слава Богу, що я на рідній землі!» — полегшено перехрестилася я, залишивши позаду російський кордон. Більше туди не хочу! — каже Наталя Іванівна. — Здається, ніби й не було тих 30-ти років у Росії… Єдине, що там залишилося, — могила чоловіка… Я народилася у Тернополі, працювала в біохімічній лабораторії на «Ватрі». Якось отримала путівку на відпочинок у Домбай, що на Кавказі, де й познайомилася з майбутнім чоловіком — комсоргом аеропорту в Самарі. Так доля несподівано закинула мене до Росії. Тоді мені було 25 років. Наша сім’я жила в Тольятті, що в Самарській області. Це — місто-мільйонник, у якому, окрім росіян, багато німців, татар, башкирів, мордви… Спершу я працювала лікарем в клініко-діагностичній лабораторії при міській дитячій лікарні, а згодом мене призначили завідуючою лабораторією. Робота мені надзвичайно подобалася, я брала участь у міжнародних конференціях, у моєму підпорядкуванні були два десятки працівників. Лікарня забезпечена сучасним обладнанням, медперсонал професійний. Мала гідну зарплату —  у місяць 100 тисяч рублів (2 тисячі доларів).  До речі, зарплата там у кожного різна: молодий спеціаліст отримує 8 тисяч рублів, а ось лаборант із досвідом може мати й 60 тисяч. Щороку приїжджала до рідних у Тернопіль. Колегам-росіянам розповідала, як в Україні гарно, які у нас щирі люди. Росіяни до мене ніби й добре ставились, та все ж у них часто проскакував шовінізм, який різав по живому. Якось ми з друзями поїхали на Новий рік до Естонії, побували у Музеї окупації в Таллінні, після чого між нами зав’язалася суперечка. Хоча я не історик, але серцем розумію, скільки горя завдав естонцям СРСР, адже таке ж пережили українці, а росіяни сприймають усе по-іншому.

«Ти, бандєровка, пріносішь врєд бальніце»

Суперечності між українцями та росіянами в Росії загострилися з початком Революції Гідності в Україні, а згодом — війни на Донбасі. Зазомбованість не залишає місця порозумінню, компромісу, а тим паче — толерантності.

— Ставало все нестерпніше там жити… Чимало українців миряться з тим, що принижують їхній народ, дехто абстрагується від того, але це неправильно, — міркує Наталя Іванівна. — Коли до Тольятті почали приїжджати біженці з Донбасу (зрозуміло, далеко не кращі верстви населення), на кожній нараді в лікарні почали говорити про українців як про людей з третього світу. Акцентували на тому, що багато з них нещеплені, з туберкульозом, ВІЛ-інфіковані… А ще оте постійне брутально-зневажливе «хохли»… Вони знали, що я українка, але не зважали. Із 200 працівників лікарні лише двоє росіян розуміли мене, всі інші підтримували політику держави. І це при тому, що я спілкувалася з елітою. Якось на вечірці з нагоди Дня медика головний лікар запросив мене на танець і заявив: «Ти — бандєровка, нєнавідішь рускій народ і пріносішь врєд бальніце!» Я промовчала, адже він був напідпитку і марно було щось пояснювати, але зробила для себе висновок. Потім мої колеги поїхали відпочивати до Криму, раділи, що «відкрився» кордон, а я не могла це слухати. Останньою краплею стали насмішки над українцями на черговій нараді, де було з півсотні медиків. Я не витримала — демонстративно вийшла із зали і відразу написала заяву на звільнення. Головний лікар підписав, ніхто мене не вмовляв залишитися, не запитував про причину. Зібрала я свої речі, зняла халат, лише один лаборант підійшов до мене попрощатися, інші, очевидно, побоялися.

Їхати на заробітки до окупанта — зрада!

Позиція Наталі Іванівни заслуговує великої поваги, хоча жінка не вважає, що зважилася на героїчний крок, розповідає про пережите скромно, без зайвого пафосу.

— Півроку після звільнення майже не виходила з квартири, було важко на душі… Тільки один товариш мене підтримував, усі інші відреклися.., — розповідає Наталя Іванівна. — Мене дратувало, що на вулицях у Тольятті з гучномовців доноситься тривожне: «Гражданє, будьтє осторожни — возможни тєракти!» «Та хто на вас нападає?!» — обурювалась я. Росіяни говорять про гей-Європу, про погану Америку, при тому всі  їдуть на Захід подорожувати, вчитися, за покупками. Вони вважають себе головною нацією в світі, всюди поводяться зверхньо і нахабно. Від народження їм втовкмачують, що їхній народ — найкращий. Я об’їздила півсвіту, спілкувалася з різними людьми, але такого шовінізму не зустрічала ніде, окрім Росії. Дивуюся, що в час війни багато українців замість того, щоб захищати свою землю, їдуть на заробітки до… окупанта. Це зрада! Якщо не будемо себе поважати і відстоювати наші інтереси, — ніхто цього не зробить. Маємо позбутися синдрому меншовартості, працювати над собою і піднімати країну! Не треба нічого доводити росіянам — їхню свідомість не змінити. Прикладом гідності й патріотизму для мене є Литва: щоб бути незалежними від російського газу,  мешканці Вільнюса тривалий час обігрівали домівки дровами.

Росія не здатна на покаяння…

— У Тернополі я зіткнулася з чималою кількістю проблем, але все поступово вирішую. Найважче тут знайти роботу, — продовжує розповідь Наталя Іванівна. — До переїзду моя донька працювала в Іспанському посольстві в Москві, про таку працю в Україні поки що не думає, наразі вчить українську мову, адаптується до суспільства. У пошуках роботи я зверталася до багатьох державних медичних закладів у Тернополі, проте всюди, коли дізнавалися про попереднє місце роботи, сприймали мене досить насторожено. На щастя, нещодавно мені пообіцяли роботу в приватному медичному центрі. Тернопіль не є промислово розвинутим містом, але це райський куточок для життя! У Росії до санкцій багато продуктів харчування привозили з-за кордону, нині там на полицях магазинів скупо і здебільшого все ненатуральне, несмачне, навіть хліб печуть із фуражного зерна. В Україні всього вдосталь! Та найголовніше — тут я почуваюсь вільною! Мій тато — з Лемківщини, а мама — з Горлівки.  Через воєнні події тітка з Горлівки перестала з нами спілкуватися: поїхала до Росії, але побачивши, що там не з медом, повернулася. «У вас пенсії платять?» — основне, що цікавить більшість мешканців Донбасу. Як з таким підходом до життя і з такими поглядами будувати європейську країну?! Не раз міркую: а чи можливе примирення українців та росіян? Мабуть, ні, бо Росія, на жаль, не здатна на покаяння…

Росія переїзд історія
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію
Автор
(0 оцінок)
Викладення
(0 оцінок)
Актуальність
(0 оцінок)
Я рекомендую
1 людина рекомендує

Коментарі

Коментарі призначені для обговорення, вияснення цікавих питань

Кримінал
Тіло Руслана Романюка було знайдене 14 листопада в одній із закинутих будівель міста Дніпра. Правоохоронці порушили кримінальне провадження. Як повідомляє "20 хвилин", 41-річний мешканець села Білозірка Лановецього району два роки служив у ЗСУ. Боєць саме збирався у відпустку додому. "Тіло чоловіка виявили 14 листопада в центральній частині Дніпра, в закинутій будівлі поблизу вокзалу", - пояснила речник управління Нацполіції в Дніпропетровській області Анн...
Пригоди
Аварія трапилась близько 16:10 (15 листопада) неподалік від зупинки на вул. Шота Руставелі. Там зіткнулися легковик "Renault" та тролейбус №3. Як повідомляє "20 хвилин", постраждалих внаслідок аварії немає. Пасажири тролейбуса пересіли в інший громадський транспорт.  Водії відмовилися надавати коментарі. Затор на Шота Руставелі був, але не через ДТП. Він тягся від кільця біля "шостого" до кільця біля "АРСу". Обставини інциденту з'ясовуються. Нагадуємо, що...
Суспільство
Першачки тернопільської 2-ї школи за новими партами вчилися лише два дні. Парти трансформери – реформа освіти передбачає, що всі цьогорічні першачки повинні б за такими вчитися. Та от із замовленням нових меблів у закладах виникли проблеми. У багатьох ще до сьогодні стоять старі меблі. А у тернопільській другій школі, через скандал, взагалі парти планують повертати виробнику. Повідомляє ІНТБ.
Пригоди
У Ланівцях люди врятували пораненого лебедя. Кажуть, що птах летів і просто впав. З'ясувалось, що у лебедя травмоване крило.  Наразі птах знаходиться у Центр реабілітації диких тварин Галицького національного природного парку.  Припускають, травми отримав через кулю. Повідомляє Доба.
Суспільство
Днями на маршрути Тернополя після капітального ремонту виїхав тролейбус Škoda 14Tr з порядковим номером 104. Як повідомляють в КП «Тернопільелектротранс», наразі тролейбус працює на маршруті №2, а згодом його можна буде побачити й на інших напрямках. Нагадаємо, наразі тривають також ремонти тролейбусів Škoda 14Tr №151 та Škoda 15Tr №156 і №161.
Кримінал
До співробітників Тернопільського відділу поліції звернувся житель обласного центру і повідомив, що з його автомобіля викрадено дороговартісне рибальське спорядження. Сума завданих збитків  4500 гривень. Оперативними заходами правоохоронці вийшли на слід крадія. Ним виявився раніше судимий тернополянин. У зловмисника вилучили частину краденого. Кримінальне провадження розпочато за частиною 1 статті 185 ККУ.
Суспільство
Скандал у маршрутці №11 розгорівся близько 10.30  15 листопада – під час руху транспорту. Водій кричав до людей, випоминав пільговикам та сварився зі всіма. Почалось все з того, коли жінка попросила дати квиток – відчинив двері і вимовив, мовляв, далі йдіть пішки. Про це повідомила читачка Валентина, яка стала свідком пригоди.    Люди у маршрутці заступились за жінку. Тоді розгорівся справжній скандал. Якою буде доля водія і чи працюватиме він надалі на ма...
Кримінал
Працівники Бережанського відділу поліції встановили особу причетну до злочину. Чоловік 1975 року спокусився на чужий годинник, тим самим завдав заявниці матеріальних збитків на суму 700 гривень. За словами потерпілої, приїхавши до Бережан з сусіднього району, вона потерпіла від рук невідомого. Зловмисник викрав майно з жіночої сумки, допоки та знаходилась в крамниці. У ході оперативно-розшукових заходів працівники поліції розшукали підозрюваного. Ним вияви...
Пригоди
Часто поради або настанови від батьків, свого часу сприйняті неуважно, можуть в якусь мить виявитися найглибшою мудрістю. А материнська молитва попри все  здатна врятувати життя навіть у найстрашнішій ситуації. Сумною і водночас зворшуливою історією поділився на своїй сторінці в мережі Фейсбук Михайло Ухман: "Як молитва врятувала Кіборга!!! Або, з Днем Народження, "Маестро"! Останнім часом- багато пишу про загиблих воїнів України. Хочу, щоб память жила про...
Відповідальний за розділ
Наталія Наконечна
Журналісти сайту 0352.ua до ваших послуг.
Пишіть нам, телефонуйте, повідомляйте про міські новини та події - ми сподіваємося, що з Вашою допомогою городяни дізнаються про життя Тернополя більше.

Разом з Вами ми зробимо наше місто кращим!