Чому єдина у Тернополі школа верхової їзди припинила свою роботу?

Ще на початку травня 2014 року у Тернополі відкрили єдину школу верхової їзди у парку «Топільче», неподалік зоокутка. На жаль, школа пропрацювала тільки рік – через брак фінансування, спеціального манежу для коней та навіть корму для тварин, школа тимчасово припинила свою роботу.

Як пише Сорока, ініціатори проекту хочуть відновити роботу школи, адже на конях каталися багато діток, зокрема хворих на ДЦП.

«Школу верхової їзди в парку «Топільче» було закрито через те, що не було побудовано манеж. Він був для нас необхідним, тому що із травня коней почали «турбувати» кусючі комахи, і тварини не могли працювати на вулиці до серпня. У вересні починається період дощів, який також створює дискомфорт їзди на вулиці. Після відкриття школи до нас приходило багато людей, проте часто підводили саме погодні умови. Людина налаштувалася на їзду верхи, а тут випав дощ, і заняття вже неможливо провести. На жаль, Школа проіснувала лише рік, потім її довелося закрити. Якщо би був манеж, то заняття б обов’язково відбувалися, незалежно від того чи надворі дощ, сніг чи град, –  поділився директор Тернопільської філії ДП «Конярство України» Юрій Волинець. – До того ж, протягом року діяльності, Школа "встоювала" за рахунок спонсорів, проте зараз ніхто не хоче вкладати гроші на її потреби. Сам заклад знаходився, за час свого існування, в підпорядкуванні не міської адміністрації, а Міністерства аграрної політики ДП «Конярство України». Їздити на коні – дуже недешево, тож на одних грошах, виручених від занять, ми не проживемо. До кого не звернуся по допомогу – ніхто не хоче відгукнутися».

Юрій Волинець також наголосив, що коням не вистачало навіть сіна. Коли ж за допомогою звернулися до аграріїв краю, то ті відмовили надати корм для тварин.

«Всі західні області не мали кінних шкіл, проте знайшли ресурси та побудували їх. В нас у Тернополі створені всі умови для розвитку кінного спорту, проте ніхто не хоче вкласти навіть гривні на її утримання, – підсумував Юрій Васильович».

У Тернополі не працює школа верхової їзди, бо нема ні грошей , ні сіна

Ще на початку травня 2014 року у Тернополі відкрили єдину школу верхової їзди у парку «Топільче», неподалік зоокутка. На жаль, школа пропрацювала тільки рік – через брак фінансування, спеціального манежу для коней, та навіть корму для тварин, школа тимчасово припинила свою роботу.

Як пише Сорока, ініціатори проекту хочуть відновити роботу школи, адже на конях каталися багато діток, зокрема хворих на ДЦП.

«Школу верхової їзди в парку «Топільче» було закрито через те, що не було побудовано манеж. Він був для нас необхідним, тому що із травня коней почали «турбувати» кусючі комахи, і тварини не могли працювати на вулиці до серпня. У вересні починається період дощів, який також створює дискомфорт їзди на вулиці. Після відкриття школи до нас приходило багато людей, проте часто підводили саме погодні умови. Людина налаштувалася на їзду верхи, а тут випав дощ, і заняття вже неможливо провести. На жаль, Школа проіснувала лише рік, потім її довелося закрити. Якщо би був манеж, то заняття б обов’язково відбувалися, незалежно від того чи надворі дощ, сніг чи град, –  поділився директор Тернопільської філії ДП «Конярство України» Юрій Волинець. – До того ж, протягом року діяльності, Школа "встоювала" за рахунок спонсорів, проте зараз ніхто не хоче вкладати гроші на її потреби. Сам заклад знаходився, за час свого існування, в підпорядкуванні не міської адміністрації, а Міністерства аграрної політики ДП «Конярство України». Їздити на коні – дуже недешево, тож на одних грошах, виручених від занять, ми не проживемо. До кого не звернуся по допомогу – ніхто не хоче відгукнутися».

Юрій Волинець також наголосив, що коням не вистачало навіть сіна. Коли ж за допомогою звернулися до аграріїв краю, то ті відмовили надати корм для тварин.

"Всі західні області не мали кінних шкіл, проте знайшли ресурси та побудували їх. В нас у Тернополі створені всі умови для розвитку кінного спорту, проте ніхто не хоче вкласти навіть гривні на її утримання," – підсумував Юрій Васильович.