Тернопільська біатлоністка: «Такого здорового спортсмена з 17-річним стажем лікарні ще не бачили»

Серед уболівальників пішли розмови про завершення кар’єри олімпійської чемпіонки. Що стало причиною таких результатів та які плани на найближче майбутнє — в інтерв’ю Олени Підгрушної офіційному сайту Федерації біатлону України.

Олімпійський сезон для капітана жіночої збірної України Олени Підгрушної виявився найгіршим у кар’єрі. Вона не тільки не продемонструвала звичних для себе результатів, а й навіть не змогла виступити в Пхенчхані через те, що не встигла набрати форму після хвороби. Серед уболівальників навіть пішли розмови про завершення кар’єри олімпійської чемпіонки. Що стало причиною таких результатів та які плани на найближче майбутнє — в інтерв’ю Олени Підгрушної офіційному сайту Федерації біатлону України.

— Олено, ти стала першою спортсменкою зі складу збірної, для кого олімпійський сезон уже завершився. Причому фактично це сталось ще на початку січня. Які в тебе враження від нього?

— Звісно, я не задоволена, тому що і стрільба була жахлива, і хід. Тобто результат був абсолютно не такий, на який я розраховувала. Та й не тільки я. Важко було боротись з цим розчаруванням. Потім намагались робити ставку на Олімпійські Ігри, але, зрештою, і там не вдалось навіть стартувати. Якщо підсумувати, то цей рік можна вважати втраченим у кар’єрі.

— А не було думки, що та кількість хвороб, що переслідує тебе два останні роки, — то сигнал від організму?

— Я не хворію більше, ніж всі інші спортсмени. Абсолютно. Чому з мене зробили тотально хвору і травмовану спортсменку, я не знаю. Так, у мене влітку був певний збій з диханням, але, пройшовши повне медичне обстеження, за результатами аналізів лікарі сказали, що такого здорового спортсмена з 17-річним стажем вони ще не бачили. Тому якихось глобальних проблем зі здоров’ям у мене немає. Так, унаслідок перенавантажень є свої нюанси з м’язами, зв’язками, сухожилками, але то все відновлюється і є нормальним для дорослого спортсмена.

Єдина “фішка”, від якої поки що не вдається позбавитись, – “обов’язкова” хвороба в грудні або січні. Кожного року вона відбувається по-різному, і тому цього року ми активно підсилювали імунітет, але в кінцевому результаті це зіграло зі мною злий жарт. Я втратила тиждень під час боротьби організму з вірусом.

— Як ти ставишся до можливого омолодження команди, про яке багато говорять уболівальники і президент Федерації?

— Ну ми зараз багато чуємо — дайте дорогу молодим. Та будь ласка! Але де та молодь і чому вона нас не обігрує? Коли Настя або Іра почали себе проявляти, в них ніяких проблем немає – вони в команді. Але якщо молода спортсменка програє мені, навіть коли я стартую після хвороби, тоді як можна її поставити замість мене? Я вважаю, що до цього часу наші тренери вчиняли абсолютно правильно, коли давали можливості і молоді, і дорослим спортсменкам проявити себе, порівняти на спільних тренуваннях. Але на той час молодь не дотягувала до рівня дорослих. Можливо, вже наступного року все поміняється, молоді спортсменки будуть нас обігрувати, і тоді, звісно, виступати мають вони.