В Магадані її рятували вишивка, молитва і пісня: в Тернополі померла легендарна зв'язкова УПА Лідія Романчук

У неділю, 25 березня,  не стало письменниці та зв'язкової УПА Лідії Яківни Романчук. Відійшла у Вічність тихо, уві сні, за три дні до свого 92-річчя.

Народилася Ліда Ясень (дівоче прізвище) 29 березня 1926 року на землі, що подарувала Україні письменника Уласа Самчука, – у селі Дермань на Рівненщині. У сім’ї було п’ятеро дітей – троє синів і дві доньки, яких батько змалечку вчив читати й писати, тож до школи всі йшли вже грамотні. Вчитися Лідія любила понад усе! Закінчила санітарні та вчительські курси, вчителювала у рідному селі. Вона завжди ставала осердям будь-якого гурту, завжди виділялася з натовпу вже навіть своїм виглядом. Струнка гордовита постава і неймовірно красиві очі кольору неба, які колись полонили серце не одного юнака. А як вона співала! У думках роїлося стільки мрій, стільки сподівань!.. Та усіх їх жорстоко перемолола своїми кривавими жорнами московсько-більшовицька машина, пише НОВА...

«Починаючи з 1941 року, я була зв’язковою у брата Івана, – розповідала пані Лідія. – Потім медсестрою УПА – за викликом чи зв’язком (телефонів тоді не було) йшла туди, де була потреба у медичній допомозі. Хоча дуже конспірувалася, та все ж донесла на мене підпільниця, яку ганебно завербувало НКВД. Довелося відбути 15 років каторжних робіт і ще п’ять років поселення, виживати у Магаданській області…»

В одну мить для зв’язкової «Орисі» (її псевдо в УПА) все змінилося: замість побачень з хлопцями – допити і наруга, замість квітучого саду – тісні бараки, замість вишневого цвіту – колючий сніг… Каторжанок чекала важка робота, коли доводилося «катати» вагонетки та складати штабелі з товстелезних «баланів» (відрізків дерева). Їсти давали шматочок чорного хліба та воду, у якій варився оселедець…

За кілька місяців від важкої роботи та голодування пані Лідія так виснажилася, що втратила пам’ять. Не пам’ятала, хто вона й звідки. Згадала усе випадково. Якось її звільнили на один день, і Ліда вперше після двох років щоденної 12-годинної праці без вихідних виспалася. Прокинулася і дивиться – навпроти неї на нарах сидить дівчина і їсть щось біле. Дала шматочок і Ліді, яка почала їсти й раптом збагнула, що це ж хліб з маслом, що у неї вдома теж збивали масло, згадала, хто вона і як тут опинилася…

І у таких нелюдських умовах вона зуміла вижити – завдяки молитві й терпінню, витривалості та винахідливості. Каторжанське життя ламало людей фізично і морально. Щоб не зламатися під тягарем усвідомлення реальності, взялася за… голку і вишивала, фарбуючи хірургічний шовк у медичних барвниках. Ці вишивки стали для неї найдорожчим скарбом, який зберігала усе життя…

Коли з каторги перевели на виправні роботи, стало трохи легше. Бранкам виділили матраци, обтягнуті сірим сатином. Ліді так захотілося зняти чоловічий одяг, який носили тут усі! Вона розпорола сатин і викроїла собі з нього сукню, оздобивши вишивкою. Яке то було щастя відчувати себе красивою дівчиною у вишитій сукні!

Пані Лідія зізнавалася, що саме вишивка, молитва і пісня врятували її у холодному Магадані. Як вони з дівчатами у таборі співали! Навіть влаштовували концерти. За один з таких концертів пані Лідія й постраждала: її запроторили в табір суворого режиму, де вона спочатку працювала на шахті. Правда, згодом згадали про її медичні вміння. Оскільки не було кому працювати у медчастині, то її туди перевели. Щоб вижити і не потрапити назад на рудник, ночами вивчала медицину, аби більше знати і бути потрібною тут.

Після звільнення з табору у 1953 році друзі познайомили Лідію з Іваном Романчуком – красивим чорнявим чоловіком, уродженцем Гусятинщини, засудженим як член ОУН. Молоді люди побралися. «Ты что себе выбрала? – казали Ліді наглядачі. – Всю жизнь будете под присмотром». Мовляв, вподобала б собі росіянина, нарешті отримала б спокій. Та пані Лідія не шкодувала про свій вибір. Невдовзі народилася довгождана донечка, майбутня письменниця Леся Коковська-Романчук, відома не тільки в Україні, а й за кордоном.

На вічній мерзлоті магаданської землі, у селищі Нагорному, українці чіплялися за життя, як могли. Ставили теплиці на помідори та огірки, навіть картоплю вирощували. Збиралися разом святкувати Великдень, Різдво, співали українських пісень – щоб не забути, заради чого терпіли усі ці колючі морози й наруги. Дивовижно, але навіть у таких умовах пані Лідія тягнулася до красивого: шила, вишивала, плела з бісеру. А ще завжди мала чудовий вигляд: поставна, підтягнута, з гарною зачіскою та у модній сукні, пошитій власноруч. Так, пані Лідія вміла завжди, у будь-якому віці і за будь-яких умов, залишатися справжньою жінкою.

Іван Романчук дуже рвався в Україну, у нього було хворе серце, а у Магадані не вистачало кисню, адже там добували уранові руди. Тож коли Романчуки через 10 років, у 1963-ому, нарешті вибралися з колимської тайги, радість була неймовірна. У Тернополі прижитися людям «з таким минулим» було важко. Ще й втрачене на колимських холодах здоров’я дало про себе знати. Пані Лідії зробили операцію, після якої майже не залишалося надії на життя, – видалили жовчний міхур, а підшлункова залоза та всі органи травлення були у вкрай поганому стані. Лікарі лише розводили руками. А коли нарешті її виписали додому, до лікарні з обширним інфарктом забрали чоловіка… Повернутися додому йому вже не судилося.

Наступні кілька років були для пані Лідії надзвичайно важкими. Жінка ніяк не могла усвідомити, що залишилася без чоловіка, дуже хвора, на жалюгідне існування – 22 карбованці пенсії на місяць. Але вижила на каторзі – вижила й тут. Завдяки силі духу, молитві, терпінню і праці. Вона завжди вміла з нічого зробити щось надзвичайне: з простих продуктів – приготувати святковий обід, з якогось обрізка тканини – пошити розкішну сукню. Вишивала, плела дивовижні гердани з бісеру, які щедро роздаровувала знайомим, не беручи за це грошей. Втім, багато хто вважав за належне все ж віддячити їй за цю копітку працю.

З настанням незалежності пані Лідія активно поринула у громадське життя: співала в ансамблі, працювала в Союзі українок, була членом Спілки політв’язнів України, Братства ОУН і УПА Подільського краю «Лисоня», брала участь у всіх патріотичних акціях, що проводилися у нашому місті. А окрім того, щедро ділилася спогадами про пережите і роздумами про майбутнє України у періодиці, написала й видала книжки  «Дорогою страждань» (1997, 2001), «Червоним плакала калина» (2004). Торік, у 2017-ому, вийшла книга «Із висоти прожитих літ» – збірка різножанрових публікацій Лідії Романчук у періодиці впродовж років.

«Любов до слова мені розкрилася на схилі літ, – зізнавалася сама, – коли впали заборони. За щось Бог дарує довгий вік, можливо, за втрачену молодість, щоби викресати вогонь, який спалахнув, прорвався крізь морок жахів й освітив, розігрів ще не одну неспопелілу душу. Дехто відходить, можливо, з яскравішими таємницями, а мої були нужденні, неймовірно чорні за кольором, і я насмілилась зібрати їх, записати – може, вони комусь заляжуть в серце».

УПА ЛідіяРоманчук смерть
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію
Автор
(0 оцінок)
Викладення
(0 оцінок)
Актуальність
(0 оцінок)
Я рекомендую
Ніхто ще не рекомендував

Коментарі

Коментарі призначені для обговорення, вияснення цікавих питань

Суспільство
206 з них поставлені на облік з початку цього року – таку статистику під час зустрічі з дільничними офіцерами територіальних підрозділів озвучив  тимчасово виконуючий обов’язки  заступника начальника управління превентивної діяльності поліції Тернопільщини Василь Дідух. Мета зібрання – роз’яснення нормативів Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству. Зі слів Василя Дідуха,  з початку року на профілактичний  облік загалом було поста...
Суспільство
Трагічна подія вразила Тернопільщину 15 листопада, коли в мережі з'явилася інформація, що військового Руслана Романюка було жорстоко вбито далеко від рідного дому, хоч саме туди він якраз мав навідатися. На сторінці спільноти "Моя Лановеччина" у мережі Фейсбук відомий священик Олексій Філюк опублікував допис, в якому повідомив про дату і час похорону загиблого: "Похорон Руслана Романюка який 2 роки прослужив у Збройних Силах України і був жорстоко убитий в...
Культура
Перший відкритий конкурс вокалістів та хорових колективів імені Соломії Крушельницької вперше відбувається у Тернополі. Близько 150 учасників молодих виконавців долучилося до цієї мистецької події. Деталі у сюжеті тв4.
Кримінал
Податкові міліціонери Тернопільщини конфіскували спирт та алкоголь на 8,5 мільйонів гривень. Про це повідомляє Сектор комунікацій Головного управління ДФС у Тернопільській області за матеріалами оперативного управління ГУ ДФС у Тернопільській області Як повідомлялось раніше, у серпні поточного року у ході проведення операції «Акциз-2018» співробітниками податкової міліції Головного управління ДФС у Тернопільській області за процесуального керівництва проку...
Суспільство
Нещодавно ми повідомляли про те, що у мережі поширювали вражаючі фотографії із другої мiської лiкарні, а саме із кардiологiчного вiддiлення. Тернополянам пропонують лікуватися у нелюдських умовах. Проте скандал не вщухає. Люди стверждують, що в відділенні існують побори: хочеш лягти полікуватись – плати 200 гривень завідуючому. Більше того, родичка одного із пацієнтів готова надати відеопідтвердження цьому факту, як тільки близьку ій людину випишуть. Пише...
Суспільство
З 1 грудня у Тернополі відкривають зимове містечко. На тернополян та гостей міста чекатиме каток, сноутюбінг, а також планують облаштувати канатну дорогу. — Почнемо працювати з 1 грудня, оскільки це європейська практика. У більшості країн Європи Миколая святкують 6 грудня, а Різдво 24-25-26 грудня відповідно. Тому розуміючи, що велика кількість іноземців навчається, проживає у Тернополі для них вже готуємо атракції, де вони зможуть на свої свята звично від...
Пригоди
В житті кожна людина ризикує потрапити у ситуації настільки страшні та неминучі, що переживши їх без суттєвої шкоди для себе, починає вірити у вищі сили, які оберігають її. Як повідомляє "ПроТе", Ярослав Цісарчук, який мешкає у Бучацькому районі, кілька разів  був на грані життя і смерті, переконавшись тоді в існуванні власного ангела-охоронця. Саме про ці випадки вирішив він розповісти. "Одного разу їхав автомобілем", – розповідає. – "Зі мною сидів ще оди...
Пригоди
Двоє мешканців краю та студентка з Франківщини потрапили під колеса автівок 15 листопада у Тернополі. Перша автопригода трапилася о 16:20 на вулиці Шептицького. Водій авто МЕРСЕДЕС на пішохідному переході збив 92-річного пенсіонера. У старенького медики діагностували перелом ноги. Кермувальник покинув місце пригоди, його місцезнаходження встановлюють поліцейські. О 16:55 на вулиці Руська під колеса СУЗУКІ ГРАНД ВІТАРА потрапила 38-річна мешканка Козівськог...
Суспільство
Допомоги на лікування потребує 8-річна Вікторія Павлік з Волинської області. Збирали кошти на реабілітацію у Трускавці, яка коштує 50 тисяч гривень. Проте час реабілітації протермінували. До 1 жовтня так і не вдалося зібрати потрібної суми. Донька Лесі Павлік бореться одразу з кількома важкими хворобами. Діагноз Вікторії - дитячий церебральний параліч, подвійна гепіплигія. Когнітивна недостатність, симатоматична епілепсія, субарахноїдальна кіста лобно-тім’...
Відповідальний за розділ
Наталія Наконечна
Журналісти сайту 0352.ua до ваших послуг.
Пишіть нам, телефонуйте, повідомляйте про міські новини та події - ми сподіваємося, що з Вашою допомогою городяни дізнаються про життя Тернополя більше.

Разом з Вами ми зробимо наше місто кращим!