Тернополяни ризикують заразитися туберкульозом у громадському транспорті та на дискотеках (ФОТО)

Інфікуватися можна і в сільському клубі, і в маршрутці, і на дискотеці. Головний союзник медиків у подоланні недуги – самі пацієнти, адже якщо виявити її на ранніх стадіях, тоді значно простіше лікувати…

Туберкульоз, або сухоти, завжди викликав страх у людей. Через цю хворобу світ позбувся таких геніїв, як Антон Чехов, Леся Українка, Ніколо Паганіні, Фредерік Шопен… Мікробіолог Роберт Кох 130 років тому відкрив мікобактерію, яка викликає сухоти, але недуга досі важко піддається лікуванню, пише Свобода. Вона пошкоджує майже всі органи і системи організму. Однак найчастішою локалізацією туберкульозу є органи дихання.

У зоні ризику – діти

Як розповіла заступник головного лікаря з лікувальної роботи СТМО «Фтизіатрія» Оксана Градова, з 1995 року в Україні зареєстрована епідемія цієї недуги. І хоч на Тернопіллі ситуація краща, ніж у східних чи південних областях, зростає захворюваність і в нас.

За словами обласного позаштатного фтизіопедіатра Світлани Мадич, хвилює те, що більшає неповнолітніх краян, які мають туберкульоз. Зокрема, за 8 місяців цього року на облік поставили 8 дітей і 12 підлітків. «У 2009 році ми виявили туберкульоз навіть у чотиримісячного немовляти. Дитину не вакцинували у пологовому  і хвороба передалася їй від матері. Завдяки вчасному лікуванню сьогодні маля вже здорове», – сказала Світлана Мадич.

Вона наголосила, що єдиним методом раннього виявлення туберкульозу серед юного покоління і надалі залишається туберкулінодіагностика, тобто щорічне проведення проби Манту. Завдяки цьому медики можуть вчасно дообстежити дитину та успішно пролікувати. Цьогоріч більшість хворих дітей виявили саме таким методом.

«Раніше туберкулін закуповували за кошти Держбюджету. Нині цей обов’язок фактично переклали на місцеву владу. Оскільки туберкулін недешевий, виникають проблеми. Є кілька районів, які його практично не закупили, а відтак немає змоги проводити проби Манту», – зазначила лікар-епідемолог обласної санепідемстанції Ірина Бенч.

Вона наголосила, що це ставить під загрозу і здійснення планових щеплень дітей вакциною БЦЖ. Вперше такі щеплення роблять здоровим новонародженим ще у пологовому на 3-5 день життя. Аби підтримати захисні сили організму, повторюють у 7 років. Однак без попередньої проби Манту, яка показує, чи здорова дитина, провести ревакцинацію не можна.

Лікарі сподіваються, що найближчим часом ситуацію вдасться вирішити. Адже запобігти хворобі значно легше, ніж вилікувати її — особливо це стосується туберкульозу.

Майже 45% хворих – із задавненими формами

Ситуація, що склалася із дорослими пацієнтами, теж вимагає змін. Лише цьогоріч вперше виявили 404 хворих з усіма  формами туберкульозу, і майже 45% із них потрапили до медиків уже із задавненими формами недуги.

«У нас є такий показник: смертність до року. Таке буває, коли хворий потрапив у лікарню надто пізно та допомогти йому майже неможливо. Якби кожен взяв собі за правило щороку проходити комплексне обстеження, флюорографію, ситуація була б зовсім іншою. Адже близько 80% відсотків пацієнтів нам вдається вилікувати повністю», – розповіла завідувачка поліклініко-диспансерного відділення тубдиспансеру Надія Пелехат.

На жаль, є випадки, коли людина, навіть знаючи про свій діагноз, ігнорує лікування. При цьому кожен хворий на відкриту форму туберкульозу може інфікувати 10-15 здорових осіб. Як правило, це недужі з асоціальною поведінкою, яких важко вмовити дбати про здоров’я. Таких хворих, згідно з чинним законодавством, залучають до обов’язкового лікування за рішенням суду. Стаціонар для них діє на базі Кременецького тубдиспансеру. Розрахований він на 10 ліжок.

Коли ліки не рятують…

«Через подібну недбалість, коли людина перериває курс лікування, розвинулися тяжковиліковні мультирезистентні – нечутливі до антибіотиків форми туберкульозу. Це проблема в усьому світі. І найстрашніше – нечутливі до ліків бактерії зберігають свої властивості при зараженні ними інших. Буває, обстежуючи молодих людей з благополучних сімей, виявляємо в них уже стійку до ліків недугу…», – розповіла Оксана Градова.

За її словами, на Тернопіллі назріла необхідність створення окремого відділення для таких пацієнтів. Заплановано, що діятиме воно на базі обласного тубдиспансеру. У палатах будуть 1-2 людини, санвузол, телевізор – усе необхідне, аби пацієнт почувався якомога комфортніше. Адже якщо хворих з легкою формою туберкульозу лікують 6 місяців, то з мультирезистентним – 2-3 роки. А на окремі форми мультирезистентного туберкульозу не діє жоден з існуючих препаратів…

Багато важких пацієнтів і в міжобласній спеціалізованій туберкульозній лікарні для жінок Збаразької виправної колонії №63 в Доброводах. Це єдина в Україні установа такого типу для ув’язнених, котрим необхідна допомога фтизіатрів. Однак, як зазначив начальник закладу Ігор Нитка, після виходу на волю колишні ув’язнені можуть і «забути» про власну хворобу.

На Тернопіллі з такими особами працюють обласна організація Товариства Червоного Хреста України і Тернопільська міська громадська організація «Центр духовної та психологічної підтримки «Джерела». Завдяки соціальним працівникам, патронажним медсестрам і волонтерам колишні ув’язнені зможуть продовжити курс прийому медикаментів, отримати речі першої необхідності, продукти. Такі ж гарантії від Червоного Хреста очікують на людей, котрі перебувають за межею бідності, похилого віку, безробітних, бездомних чи мігрантів, якщо ті стоять на обліку у фтизіатра.

Подружіться з лікарями

Медики та активісти вкотре наголошують: щоб вилікуватися, необхідне насамперед бажання самого хворого. На жаль, психологія людини така: якщо нічого не болить, то чого йти до лікаря. Однак туберкульоз не завжди проявляється кашлем – існує безсимптомний початок захворювання. Тож якщо погіршується загальний стан, з’являється в’ялість, пітливість, нема апетиту, турбує задишка, ввечері підвищується температура – треба звертатися до медиків.

Заспокоювати себе тим, що хворіють на туберкульоз переважно колишні в’язні, малозабезпечені та люди без постійного місця проживання, не варто. Туберкульоз не має «соціального статусу». Велика частина недужих – це ті, кого називають успішними і благополучними. Усе частіше, зазначають лікарі, хворобу привозять із заробітків…