Люди не вірять ні гучним закликам, ні білбордам, з яких привітно посміхаються нардепи та кандидати.
Ну їдеш вже з роботи, замучений в маршрутці, а тут з усіх рекламних щитів, стовпів і кутів на тебе з награною посмішкою дивляться потенційні парламентарі, – каже Добі, історик за освітою, Михайло Щавельний. – Ну хоч бери і з закритими очима їдь! По скоріше б те все скінчилося, я вже дні рахую – як солдат до дембеля.
Такої ж думки пані Наталя Росинчук з Кременця.
- Сьогодні, в мене ледь серцевий напад не стався, – розповідає 61-річна пенсіонерка. – Я давно не була в Тернополі, але нині поїхала в “Подоляни”. Виходжу з маршрутки, а там Чубак на всю стіну ТРЦ повісився. Я аж злякалася – такого великого плакату в місті я ще не бачила. Ну навіщо це все? Люди ж давно зробили свій вибір, хто має проголосувати, той і так проголосує, а від їхніх білбордів вже голова обертом йде. Вже би поскоріше ті вибори закінчилися, а то їхні обличчя нам вже сняться.
Самі ж “без п’яти хвилин нардепи”, знімати свої передвиборчі реклами не поспішають, а, навпаки, все частіше змінюють один на інший.
- Де не подивишся – з кожного боку всілякі там Королевські, УДАРівці і “Свобода”. І кожен думає, що народ дурний і за їхні відфотошоплені писки буде голосувати, – ділиться думками Дмитро Демчишин з села Підгороднє. – Їхні слогани мене не підкуплять – завченими фразами про обіцяне щасливе майбутнє України вже нікого не здивуєш. Голосувати треба, то так, але не за кого-попало, бо будемо жити ще гірше, ніж сьогодні.
