По одній тисячі євро зароблять закордоном тернополяни, працюючи там будівельниками та хатніми робітницями. Майже стільки ж отримує кухар. Така платня у декілька разів перевищує зарплату, яку вони отримували на рідному Тернопіллі.
Так, вже десять років тернополянин Юрій Семців живе за кордоном. Чоловік поїхав до Іспанії, щоб змінити своє життя. Там він працює на будівництві і отримує понад тисячу євро заробітної плати. У Тернополі ж, каже статистика, заробити більше двох з половиною тисяч будівельники не можуть. Говорять про це і заробітчани.
- У нас грошей не заробиш, – каже заробітчанин Юрій Семців. – Наша держава не забезпечує нам умов, для того, щоб ми могли себе реалізувати. А працювати за копійки – я не згоден. Так, робота тут не мед, та люди знають, за що отримують гроші.
У Тернополі пан Семців працював на приватній фірмі і отримував півтори тисячі гривень. То його родині постійно не вистачало коштів, а дуже хотілось, щоб сім’я була заможнішою, пише “20 хвилин“
Аналогічні обставини змусили виїхати й Ольгу Коровій. Жінка працювала кухарем у Тернополі і заробляла близько тисячі гривень. Зараз вона – у Канаді.
- За цей час, що я перебуваю за кордоном, життя в нашій державі майже не змінилось, а от ціни виросли вдвоє, – каже пані Ольга. – Я працюю у дитячому кафе, заробляю порівняно небагато, зате стабільно. Мій дохід на місяць складає 900 доларів.
За ці гроші пані Ольга оплачує послуги, купує продукти і намагається відкладати. Додому вона повернеться нешвидко. Не на користь повернення людей схиляють місцеві високі ціни і низькі заробітні плати.
Так, вдруге до Італії збирається тернополянка Надія Яремчук.
- Спочатку я злякалася кризи, – розповідає пані Надія. – Тоді у Європі закрилося багато підприємств, ресторанів і фірм, на яких працювали українці. Та з часом все стало на своє місце. А у нас в державі, здається, криза існувала завжди.
Тернополянка планує знайти роботу хатньої робітниці, така робота її не лякає. Каже, що так вона може заробляти близько тисячі євро і навіть допомагати рідним.
За словами заробітчан, вони вже звикли до чужої мови і чужої країни. Тепер вони не хочуть повертатися додому, бо вже не знають, як прогодувати сім’ю в Україні.
- Ми інколи сумуємо за Україною, та коли приїжджаємо сюди, одразу хочеться назад,- говорить Юрій Семців. – Можливо, так казати не можна, не патріотично, та це моя особиста думка. Я дуже вболіваю за Україну, коли це стосується футболу, або Євробачення, та повернуся тільки тоді, коли буде лад у державі.
Схожої думки й інші наші заробітчани. Хоч і нарікають на роботу, однак повертатись поки не хочуть. Основною причиною цього є низький рівень доходів, підтверджують у консультаційному центрі мігрантів у Тернопільській області.
- Міграція працездатного населення для нашої облаті є значною, – каже керівник центру Марина Пасічник. – Але не катастрофічною. Статистичних даних по кількості заробітчан за межами нашої держави немає.
