Наталя Насипана: «Щодня заглядаю в очі ангелам»

Наталя Володимирівна вважає Великоглибочецький ясла-садочок особливим. Адже, тут виховуються малята — наймиліші в світі створіння! Зі 110 вихованців, 10 — діти від 1 року. Хоч держава дає можливість матері побути з новонародженою дитиною три роки і більше, проте в сім’ях по-різному складаються обставини, і батьки мусять залишати дитя у яслах.

«Таких діточок я, як і, напевне, кожна жінка, люблю якоюсь найніжнішою любов’ю, — каже Наталя Насипана, — і догляду вони потребують більшого, адже такі ще безпорадні. Туляться до грудей. Ті, що вже вміють говорити слово «мама», кличуть свою найдорожчу, а часом називають так когось із вихователів і мене також. Хочеться у такі хвилини віддати цій дитині все, чим Бог нагородив. Ніколи не шкодувала, що обрала таку важку, як дехто вважає, професію. Дякую мамі, що свого часу дала мені добру пораду».

Кажуть, щоб побачити ангела, треба поглянути в очі немовляті, а щоб відчути неземну благодать, треба взяти дитя на руки та пригорнути його до свого серця. Завідуюча Великоглибочецьким яслами-садочком Наталя Володимирівна Насипана та очолюваний нею колектив добрих вихователів і нянь щодня мають таку можливість. Спілкувались з Наталею журналісти газети «Подільське слово».

«Вступай, доню, до педагогічного, — радила мати Наталці, коли та закінчувала 9 клас Романівської школи, що у Теребовлянському районі. — Це — хороша робота для жінки, будеш весь час із дітьми. Гарно ставитимешся до людей, будеш любити чужих дітей, то з часом Бог і своїх тобі пошле». Послухала дівчина материної науки. Закінчила Білоцерківське училище в Київській області, потім — Кременецький педагогічний інститут і стала дипломованим спеціалістом. Були то роки, які в новітній історії України вважають початком економічної кризи. Хто жив у середині 90-х минулого століття, пам’ятає суцільне безгрошів’я, відсутність найнеобхідніших товарів у магазинах, безробіття. Тому Наталя, як і багато її співвітчизниць, подалася за кордон, де була робота хоч і не для інтелігентної дівчини, зате високооплачувана. Таким чином, дівчина змогла і матері допомогти, і собі раду дати. «Коли я повернулася додому, бо так скучила за рідними, селом, Україною, кращих за які у світі і не бачила, — ділиться завідуюча Великоглибочецьким яслами-садочком Наталія Володимирівна Насипана, — то диплом педагога мені пригодився. Спочатку працювала вихователем, потім стала вихователем-методистом, а три роки тому мені довірили очолити цей заклад».

Наталя Насипана: «Щодня заглядаю в очі ангелам», фото-1
тернопіль діти садок малеча ангели
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію

Коментарі