У Тернополі жінка, яка ночує на бетоні на вокзалі, не хоче допомоги

У багатьох серце стискається, коли бачать бабцю, яка щоночі спить на бетоні на залізничному вокзалі. Виявляється, про жінку знають різні служби, які стверджують, що не раз намагалися їй допомогти, але вона відмовляється. Як бути тепер, ніхто не знає…

- Скільки приїжджаю у Тернопіль, завжди бачу на залізничному вокзалі, у залі напроти квиткових кас, стареньку жінку, яка спить, - написав читач у повідомленні "Жити на вокзалі" у рубрику "Від читачів" на сайті 20minut.ua. - Куди дивиться влада? Адже, напевно, є не один кабінет, обов'язками яких є вирішення таких проблем…

Про бабцю на залізничному вокзалі, яка ночує на бетоні, редакцію вже не раз повідомляли читачі. Небайдужі люди хочуть допомогти старенькій. Та як діяти в такій ситуації — не знають. Журналісти все з’ясували. Виявилося, що все не так просто. Старенька сама відмовляється від допомоги.

Ночує просто на бетоні. Тернополяни, яким часто доводиться бувати на залізничному вокзалі, реагують на бабусю неоднозначно. Одні байдуже минають жінку, інші намагаються допомогти, дехто фотографує. Багато хто обурюється, адже запах від жінки, яка фактично оселилася на вокзалі, не з приємних. До того ж, по кутках приміщень вокзалу туляться ще кілька безпритульних, але спляча на бетоні жінка вражає найбільше.

- В останні кілька місяців часто їздила до Києва. Близько опівночі я щоразу бачила бабцю, яка ночувала просто не бетоні, - розповідає тернополянка Олена Денисюк. - Спершу я була шокована, що всім до неї байдуже. Запитала людей, що це за бабця. Одна з жінок пояснила, що бабця тут ночує постійно.

Тернополянка каже, що хотіла якось допомогти цій жінці, але не знала, як. Через буденні клопоти взагалі забула цю історію. Аж поки через деякий час знову ввечері не побачила стареньку, яка спала на бетоні, кутаючись у тоненький плащик. Біля неї лежав шматок хліба, продовжує наша читачка.

- Хтось кинув, як собаці. Від такого серце розривається, - каже вона. - Так боляче дивитися на людей, які довели себе до такого, Не знаю історії цієї жінки, але вона теж людина. І треба якось її рятувати, не можна стояти осторонь. Чому міліція не зважає на бабусю, де наші соцслужби, благодійні організації? Хіба для однієї людини ніде не знайдеться місця?

Дають харчі - не бере. Жінку, яка зробила вокзал своїм домом, тут знають чи не всі працівники.

- Вона вже другий рік тут. Її кілька разів забирали в геріатричний будинок, але вона постійно втікає і повертається сюди, - розповідає продавець із газетного кіоску на вокзалі, яка назвати свого імені не захотіла. - Вдень вона десь ходить, а ночувати приходить сюди.

Про життя жінки ніхто нічого не знає, вона не спілкується ні з ким. Милостині теж не бере, додає співрозмовниця.

- Не раз небайдужі люди приносили їй булочки, кефір, але старенька все відсуває, - каже продавець. - Хтозна що в неї в душі, а може, вона якусь покуту відбуває?

Правоохоронці, які чергують на вокзалі, про стареньку знають, але лише руками розводять. Мовляв, впливу на неї не мають. Адже жінка мирна, нікого не зачіпає, спиртним не зловживає, просто тихо спить собі. За таке її затримувати не можуть.

- З 81-річною Катериною Лапою ми маємо проблеми вже близько двох років, - каже начальник лінійного відділу на станції "Тернопіль" УМВС на Львівській залізниці Ярослав Матвійчук. – Щодо неї не раз писали звернення і в міськраду, і в обладміністрацію, начальнику залізничного вокзалу, а також директору Тернопільського міського територіального центру соціального обслуговування населення, керівництву обласного та міcького управлінь охорони здоров'я.

Жінку двічі направляли в геріатричний будинок у Петрикові, а також у психоневрологічну лікарню, продовжує пан Матвійчук. Та вона звідти щоразу втікала.

На контакт не йде. Ця жінка не йде на контакт ні з ким. А коли до неї підходять правоохоронці, вона поводиться неадекватно, починає кричати. Тому міліціонери її не зачіпають. Адже тоді інші люди лякаються, думають, що міліція застосовує силу до старенької.

- Згідно із законодавством, ми не можемо її безпідставно доставити у відділок міліції, - пояснює пан Матвійчук. - Вона не вчинила жодного адміністративного чи кримінального правопорушення. А те, що вона ночує на вокзалі, не є порушенням. Якщо правоохоронець безпідставно доставить цю жінку у чергову частину, ми зобов’язані написати причину її доставлення і скласти адмінпротокол чи порушити справу. А за що?

Тому правоохоронці інформують усі структури, які відповідають за таке. Саме вони мають визначити місце перебування для таких людей, як ця безпритульні, додає пан Матвійчук.

У геріатричному будинку – цілком нормальні умови. Чому жінка не хоче там жити, начальник лінійного відділу не знає. У жінки немає родичів, нікому про неї нічого не відомо, кажуть у міліції.

- Раніше були ізолятори для осіб без документів, пояснює Ярослав Матвійчук. – Згодом, згідно з постановою Кабміну, їх закрили. Тож у разі безпідставного затримання наш працівник відповідатиме за те, що порушив права людини.

Як бути з непроханою гостею, не знає і начальник залізничного вокзалу Михайло Жуков.

- Ми писали листи у міськраду, санстанцію та інші служби, бо саме вони мають вирішувати, що робити з цією жінкою, - каже він. - Я не можу просто викинути людину. До речі, на вокзалі не лише вона одна така. Тут живуть шестеро-семеро безпритульних, щоночі міліція має з ними клопіт.

Допоможуть, чим зможуть. Начальник управління соціальної політики Тернопільської міськради Марія Чашка про жінку, яка ночує на бетоні на вокзалі, дізналася від журналістів. Чиновниця каже, що їхній службі про цю людину нічого невідомо.

- Найшвидше на це мала б відреагувати міліція і повідомити нас, - каже вона. - Адже ця жінка до нас не приходила. Ми дечим можемо допомогти безпритульним — одягом, який нам дають як гуманітарну допомогу, а також харчуванням. У нас є безкоштовна їдальня для соціально незахищених людей. Також ми співпрацюємо із "Карітасом", який надає тимчасовий притулок для таких людей.

Звісно, є способи виходу з цієї ситуації, погоджується пані Чашка. Але про цей факт відповідні служби мала б повідомити міліція, вважає вона.

- Я вже маю інформацію, тож відреагую на це, - продовжує жінка. - Ми спробуємо щось зробити, але спершу треба з’ясувати всі обставини. Щонайменше харчуванням і теплим одягом ми можемо цій старенькій допомагати.

Проблема безпритульних людей - глобальна, адже у Тернополі немає притулку для таких людей, додає пані Чашка. Пристанище таким людям можуть надати у благодійному фонді "Карітас", але лише тимчасово.