Через воду тернополян прозвали неграми

— Відколи сюди переїхали, доброї води не бачили. Смердить так, що навіть у ванну не можна зайти. Фільтр міняємо кожні два дні. Моєму сину Артему 7 місяців. Доводиться купати його в цьому болоті. Як повну ванну наберу, то через грязь ніжок не видно, — розповідає 40-річна Алла Гуцулюк із будинку №40 на вул. Микулинецькій у селищі Велика Березовиця під Тернополем.

Велика Березовиця — за 1 км від Тернополя. У новому мікрорайоні селища позаторік звели сім 7-поверхівок на 400 квартир. Воду планували брати зі свердловини за 1,5 км, яка належить обласній адміністрації. Забудовник проклав трубу, під’єднав її до свердловини, однак очисних фільтрів не встановив, водогін в експлуатацію не ввів.

— Ту воду не те, що пити не можна, у ній прати неможливо, — каже 35-річна Руслана Кіт з квартири №17 будинку 40б на вул. Микулинецькій. — Старі речі якось ще перу в машинці, а нові — тільки в тазику. А як посуд помиєш, то смердить мазутою і руки жирні. Моєму сину Назару 15 років, то він щодня ходить до джерела за 500 метрів. Дитина щодня ті бутлі на п’ятий поверх таскає. Щойно воду з крана набереш — вона стає жовтою. Якщо осад не відмити одразу — за добу його не розчиняє ніяка хімія. Нас усі неграми прозивають.

Люди носили воду на аналіз до обласної санітарно-епідеміологічної станції.
— Ми зробили лише найпростіші дослідження, — говорить 57-річний Богдан Марків, заступник начальника головного управління Держсанепідемстанції в Тернопільській області. — Вода смердить і мутна, як яблочний сік. Уміст заліза перевищує норму в 30 разів. Цю воду не те, що пити, її навіть для господарського користування не можна брати. Вона викличе подразнення шкіри, через неї страждатимуть нирки і залози внутрішньої секреції. Не впевнений, що на ній і бетон вдасться замісити.

Жителі 7-поверхівок заснували управління співвласників багатоквартирних будинків “Мрія-Д”. Завдяки цьому добудували інфраструктуру.
— Забудовник обдурив нас, — каже 48-річний Петро Копильців, голова УСББ “Мрія-Д”. — Він звів тільки коробки домів. Люди самі доробляли квартири. В інфраструктуру вклали десь 2 мільйони своїх грошей. Каналізація обійшлася в 627 тисяч, електрична підстанція — у 600 тисяч.

Поряд із будинками стоїть водонапірна вежа, яка належить місцевому комунальному підприємству “Аква-сервіс”. Жителі будинків вклали в її зведення 47,2 тис. грн — майже 70% вартості. Однак директор комунального підприємства забороняє будинкам підключатися.

— Каже, що після нашого підключення не вистачить води іншим людям. Бреше, бо вони обслуговують усього 500 споживачів, а башта значно потужніша. Проблема в тому, що наша селищна голова не хоче УСББ. Коли в нас були голі стіни, ми нікому не були потрібні, а коли зробили всю інфраструктуру — уже хоче взяти все на баланс комунального підприємства, — пояснює Петро Копильцев.

Селищна голова Марія Калинка каже, що не дозволить жителям багатоповерхівок під’єднатися до водонапірної вежі. Пояснює, що немає належної технічної документації. За кілька днів, після розмови з начальником управління житлово-комунального господарства обласної адміністрації Марією Степановою, змінює своє рішення, пише Gazeta.ua.

— Поки що ми підключили мешканців багатоповерхівок до водонапірної башти, — каже 55-річна Марія Калинка. — Але це не вирішує питання. Там треба кидати трубу більшого діаметра