Валяються старі меблі, ростуть дерева та сипляться стіни в Тернопільській “зоні відчуження”. Саме так можна назвати Тернопільський цукровий завод, який зараз нагадує більше майданчик для знімання фільмів про катастрофи, ніж місце, де колись працювало сотні людей.
Цукровий завод відкрили в дев’яностих, простояв він близько до 2002-2003 року. За словами місцевих жителів, колись туди їхало багато машин з цукровими буряками, від переробки запах буряків було чути на всю округу. Також не раз за роботу з людьми розраховувались мішками цукру, який до речі постачали майже в кожне місто і село на Тернопільщині.
Зараз на територію заводу не пускають людей. Часто там сидить охоронець і слідкує за тим, щоб не було “туристів”, які шукають метал та ще щось цінне, що можна продати. Приміщення заводу помалу обростає деревами, а стіни та стелі багатьох приміщень падають.
