Чого і кого бояться тернопільські першокласники? (фото)

Тернопільські першокласники бояться речей, про які дорослі навіть не підозрюють. Так, хворобу рак дитина може пов'язати з річковими раками.

Чого і кого бояться першокласники, з’ясовував кореспондент "20 хвилин" в одній із тернопільських шкіл.

Страхи дітей значною мірою залежать від виховання у сім’ї. Вони з’являються під впливом сильних емоцій, але їх можна легко позбутися. Для цього потрібно все докладно пояснити дитині, а ще можна намалювати страх і порвати малюнок, кажуть психологи. Тож ми запропонували школярам намалювати власний страх та розповісти, чому вони бояться намальованого.

Як з’ясувалось, найбільше діти бояться великих тварин, яких вони побачили в зоопарку, сусідських і бродячих собак, гострих предметыв та вогню. Багатьох першачків може злякати смерть близьких людей. Деякі учні малювали привидів і чортів. А одна дівчинка яскравими фарбами зобразила усміхнену людиню та підписала, що вона нікого не боїться.

- У віці шести років у дітей з’являється страх смерті близьких, - розповідає шкільний психолог Антоніна Богачук. - Вони починають усвідомлювати, що є таке поняття, як смерть, а декому вже доводилось бачити померлих родичів. А вже згодом з’являється страх власної смерті.

Спричинити появу страхів може уява дитини, а також розмови чи поведінка батьків і близьких людей.

- Діти малювали інопланетян, привидів та чортів, - продовжує пані Богачук. - Вони побачили цих героїв у мультфільмах і додали трохи власної фантазії до створення цих страшних образів. Тому батькам потрібно стежити, які передачі діти дивляться по телевізору чи в Інтернеті. Один хлопчик намалював раків, хоч казав, що ніколи цих тварин не бачив. Ймовірно, він чув про хворобу, яка вбиває, і це викликало у нього відповідну асоціацію.

Батькам не варто обговорювати страшні події у присутності дитини, особливо з перебільшеннями, радить психолог. Якщо дитина стає свідком таких розмов, їй потрібно пояснити, що таке трапляється рідко.

Наскільки сильним є страх дитини, можна дізнатися, подивившись на малюнок. Якщо зображуване чорне чи сіре - страх великий, а якщо дитина зобразила свій страх яскравими кольорами – вона не дуже травмована ним, додає психолог.

- Часто дитина „позичає” страхи у батьків. Вона бачить, що мама негативно реагує на павуків чи мишей, і також починає боятись їх. Тому потрібно стримувати свої емоції в присутності дитини, - каже Антоніна Богачук. - А якщо дитині довелось пережити неприємну подію чи стати її свідком, то потрібно розповісти, що таке інколи трапляється і цього можна оминути.

Наприклад, одна дівчинка намалювала дорожний знак і темне небо. Вона розповіла, що боїться аварій, бо колись бачила подібне. Психолог радить перемалювати цей малюнок і зробити його позитивним. Тоді дитина перестане боятись, бо в уяві залишиться картинка вирішення проблеми.