Тернопільські школярі виконали пісню "Мам", щоб вшанувати пам'ять про Кузьму Скрябіна (ВІДЕО)

2 лютого минають четверті роковини загибелі Андрія Кузьменка. Він зачаровував своєю життєлюбністю, простотою, щирістю та почуттям гумору. Тернополяни в соцмережах згадують Кузьму. Його пісні не залишають байдужими, змушують задуматися, зворушують до сліз.

Торік в пам'ять про Андрія Кузьменка учні 9-А класу заспівали його хіт "Мам".  Кузьма Скрябін загинув в ДТП на Дніпропетровщині вранці 2 лютого 2015-ого року. Але для тернополян він завжди живий.  Тернополяни в соцмережі згадують Кузьму. Кому пощастило сфотографуватися з кумиром мільйонів, поширює світлини.

Напевно, немає такого покоління, яке було б байдужим до творчості Скрябіна. Він був прикладом і для сучасної молоді. І варто лиш згадати про нього, як в голові відразу крутяться хіти "Старі фотографії", "Мам", "Люди, як кораблі", "Мовчати", "Кінець фільму", "Спи собі" та безліч інших.  У школі №5 вмовляти учнів заспівати пісню Скрябіна не те що не довелось, вони самі з радістю вибрали ту, яку виконають і почали наспівувати. В пам'ять про Андрія Кузьменка учні 9-А класу заспівали його хіт "Мам".   

"Пам'ятаю той день, коли в новина сказали, що Кузьма загинув. Я тоді була на роботі", - розповідає тернополянка Мар'яна. - "Почувши, що трапилось, я не повірила. Він був настільки близьким до народу, таким своїм хлопцем, що звістка про смерть так зачепила, ніби я в тратила когось рідного. Знаю, що за життя Кузьма не отримав Заслуженого артиста чи кого там ще дають у нас в країні зіркам. Хоча у 2008-ому став Заслежним артистом Криму. Але це той артист, який справді був народним без усіляких там нагород. Був і є".

Нагадаємо, до першої річниці смерті фанати Скрябіна створили відео на композицію "Кінець фільму". У 4-х хвилинному відео зібрані архівні фото, відео з концертів, репетицій, інтерв'ю та зйомок із музикантом. 

Як інформує "20 хвилин",  одне з всеукраїнських радіо зібрало цитати Кузьми Скрябіна:

"Я в свої 46 років розумію, що нейтральним бути не можна. Після місяців війни виходить, що є два паралельні світи: в одному йде війна, а в іншому – вона не йде. Причому на території однієї країни. В одному – гинуть люди, а в другому – абсолютно не поміняли спосіб свого життя: ходять по салонах краси, по дорогих ресторанах, ведуть світські бесіди, витрачають гроші і абсолютно не переймаються ні матеріально, ні духовно за те, що відбувається в нашій країні. Війна не може бути на якійсь певній частині території, якщо вона заходить, то це біда для всіх. І тому нейтральним бути не можна".

"Я зненавидів наших політиків, бо то є лицеміри. Я зненавидів Росію, до якої завжди ставився толерантно. Я ніколи в житті не поїду до Криму. Для мене, то є зрада з боку Криму. Ніби взяли і вивернули назовні старі солдатські кальсони".

"Я медичний лікар, лейтенант. Я стою на обліку, і якщо треба буде, звісно, піду! Навіть якщо доведеться варениками по танках кидати! Це моя країна. Це все одно, що будуть ґвалтувати мою жінку, а я буду стояти збоку та спостерігати".

"Усі ці вишиванки на машинах, жовто-блакитні паркани, пофарбовані по іржі... Ці люди дотримуються якоїсь своєрідної естетики. Бо якщо ти робиш надовго – то малюй під лінійку, очисти від іржі... Я б не хотів, щоб в моїй країні були такі паркани або зупинки, на яких "Слава Україні" косо-криво написано. Ось така й країна, у принципі, як ті написи". 

"Колись мені часто давали поради. Я не прислуховувався, бо був дурний. А тепер не прислуховуюсь, бо вже мудрий. Тоді тратив час на то, щоб обламати собі роги. Тепер змушую себе прислухатися до порад людей, які досягли більше, ніж я".

"Якщо у вас немає гармонії — то беріть гармонь і гармонуйте!"

"Якщо хтось плюнув тобі на плечі, є надія на те, що він просто не доплюнув на того, хто йшов перед тобою."

"Найголовніше — не срати тим, хто навколо тебе".

"Ми любимо один одного і вміємо прощати, тому нам цікаво бути разом. Ми можемо послати один одного, але тут же обійняти і поцілувати. Але це треба виростити, як квітку. Цього не розкажеш – це треба прожити".

"Мій дім — єдине в світі місце, де мене люблять і чекають незалежно від того, хто я і скільки заробляю. Я ніколи не зраджу найближчих мені людей."

"Справжнім друзям не забудь, подзвони! Бо добре чи зле, з тобою завжди вони..."

"Помітив, що для того, щоб зробити людину щасливою, не потрібні якісь величезні простори. Досить включити фантазію і облаштувати той мінімум, який вже є, щоб відчувати себе краще". 

Кузьма Скрябін роковини
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію
Коментарі