На Тернопільщину привезли чудотворну ікону Белзької Богородиці

До 16 березня у Катедральному Соборі св.верх.апп. Петра і Павла у Чорткові перебуватиме копія Чудотворної ікони Белзької Богородиці та хреста-релікварія із часткою Животворящого Хреста Господнього із села Устя Зелене Монастириського району.

Белзька ікона Божої Матері, або Ченстоховська ікона Божої Матері, за легендою її написав євангелист Лука у Єрусалимі в Сіонській горниці, де відбувалась Тайна Вечеря. Спершу ця ікона, як і всі інші, зберігалася в домі Івана Богослова. 66 р. н.е., перед походом Веспасіана і Тита на Єрусалим, християни втекли в гори, забравши всі святині, які змогли винести. Таким чином дана ікона зберігалась до VI століття в печері в містечку Пелле. 326 року єрусалимські християни подарували ікону цариці Олені, яка привезла її в Консттантинопіль та дбайливо зберігала її, особливо в іконоборчий період, повідомляє Чортків онлайн.

Існує кілька версій про те, як ікона потрапила  до України. За однією із них, її привезли до України Кирило та Методій. За іншою, у Х столітті цією іконою благословили шлюб князя Володимира з візантійською царівною Анною, яка привезла її з собою до Києва. До Белзу вона потрапила внаслідок шлюбів руських княгинь з князями галицько-волинськими та польськими.

Ще один переказ говорить про те, що Галицько-Волинський князь Лев привіз ікону з Константинополя до замкової церкви у Белзі. По захопленню Галицького князівства польським князем Владиславом Опольським на Белз напали татари і взяли місто в облогу. Князь Владислав Опольський наказав винести ікону і поставити на фортечні мури. Татари, обстрілюючи замок, влучили в ікону. На військо бусурманів впав туман, це викликало великий переляк, і вони в паніці побігли від міста. Князь Владислав, залишаючи Галичину, не насмілився присвоїти чудотворний образ собі, а передав римо-католицькому ордену Отців Паулінів і збудував для нього монастир на Ясній Горі біля Ченстохова.

1415 року на Ченстохов напали гусити і сильно пограбували його, зробили спробу вивезти ікону Богоматері. Але коні не могли зрушити з місця воза, на якому знаходилася святиня. Один з гуситів викинув ікону на землю, інший вдарив по образу мечем. Перший відразу помер, у другого всохла рука. Ікона залишилась в монастирі.