"Це здорова чи нездорова тенденція?": Сергій Притула розповів, чому іде в політику (ФОТО)

Відомий телеведучий і волонтер Сергій Притула розповів про те, що його тримає в проектах "Нового каналу" по декілька сезонів, та про те, чому він вирішив піти в політику. 

Щільний та напружений графік медійників часто стає на заваді їхньому спілкуванню з журналістами. Та саме на знімальному майданчику у ЗМІ є хоч якийсь шанс впіймати телеведучих, аби поставити запитання наживо.

Сергію, чим новий сезон проекту "Хто зверху" відрізняється якісно, кількісно від попередніх?

"Для мене, мабуть, у цьому сезоні є дві основні відмінності. Перша – це відсотково немале оновлення учасників команд. Адже, в принципі, проблема українського шоу-бізнесу в тому, що він дуже повільно регенерує, і якісь нові цікаві проекти заявляють про себе не в такій кількості і не так часто, як того хотілося б. Проте цього року ми поживилися – в хорошому розумінні цього слова – стаффом кількох гумористичних проектів, які з’явилися за останні рік-півтора. У нас багато дівчат з "Жіночого кварталу", у нас усі учасники Improv Live Show…"

Бачила сьогодні й учасників "Ліги сміху"… Таке у вас активне заохочення зірок з "1+1"…

"Так, у нас тут і "Ліга сміху"… Дружба Нового каналу і "Плюсів", мені здається, пішла на користь усім: Нікітюк з’явилася і феєрила у них на "Танцях з зірками", а ми з великим задоволенням запрошуємо їхніх ведучих і обличчя каналу з різних проектів до себе.

Друга відмінність нового сезону для мене – це, безумовно, зростання коефіцієнту корисної дії Лесі Іванівни Нікітюк. Тобто, людина, коли бачить якісь недоліки у своїй роботі, не спускає все це на тормозах. Видно, що вона працює, що вона готується, видно роботу автора, який працює з нею і підстраховує на знімальному майданчику. Я не кажу, що там повна його заслуга, але видно якісь нові фішки, які Нікітюк застосовує під час зйомок.

От у мене зараз стоїть "Сертифікат, виданий Сергію Притулі, на річний запас валер’янки". Просто під час програми Леся Іванівна мені робить якісь неочікувані вибрики. Наприклад, я стібу учасниць жіночої команди, а Леся Іванівна каже: "Слухай, оце твоє "гав-гав-гав" – я твоєї мови не розумію, ти гавкаєш і гавкаєш постійно. Я сьогодні взяла із собою перекладача". І тут вона виймає з-під столу свого пса Рафіка. Це було настільки неочікувано і так смішно – я мега-щиро розсміявся! І такі речі стають дуже приємними родзинками.

Проект уже йде дев’ятий сезон. І зрозуміло, що з кожним роком дивувати чимось новим, не повторитися все тяжче. І я страшенно тішуся, що при моїй, можливо, стагнації по роботі в кадрі в цьому проекті (хоча я стараюся, безумовно, планку не понижаю), у Лесі Іванівни з кожним роком ця крива росте вгору".

Якщо вже ви самі кажете про певну стагнацію, то навіщо вам особисто в кар’єрі цей проект? Здається, для вас за стільки сезонів він міг би вже вичерпати себе? Чи він щось дає вам для кар’єри, для особистісного розвитку?

"Я якось цим дуже переймався, здається, півтори роки тому. У певний момент мені стало дуже сумно від відчуття, що в житті не з’являється чогось нового. У мене були "Страсті за Ревізором – 5", "СуперІнтуїція – 4", "Хто зверху? – 8", "Вар’яти-шоу – 3". І мені здалося, що я починаю бродити у власному соку. На що один мій знайомий медійник зауважив: "Сергійко, за кордоном є ведучі, які одне й те саме шоу ведуть по 15-20-30 років. І це не означає, що вони більше ні на що не здатні. Це означає, що вони на своєму місці, що шоу популярне, що воно дає рейтинги, його люблять глядачі". І я після того трошки попустився.

Крім того, у мене є кілька улюблених телевізійних дітищ. Це "Вар’яти-шоу" – вони стоять окремо від усіх, тому що я там очільник і, прийнявши це маленьке кустарне містечкове шоу, за кілька років розкрутив його до всеукраїнського масштабу, з телевізійною версією та закордонними гастролями. Тут я дуже потішений собою і цим проектом.

"Хто зверху?" для мене не менш важливий проект і не менш рідний. Бо, здається, у 2011 році Дмитро Царенко (який на той момент був у керівництві Нового каналу) з Ольгою Балабан запросили мене на каву і видали мені талмуд, який виявився біблією проекту Battle of the Sexes. Вони попросили мене подивитися цей перекладений варіант нідерландської історії і спробувати адаптувати його під нашого глядача. І я за добу перетворив біблію проекту, який купив холдинг, на те, що ви можете побачити в перших трьох сезонах. Потім ми вже почали відходити від тієї стабільності, старалися дивувати глядача, десь запозичували конкурси – форматні і не тільки. Тобто я ставлюся до проекту "Хто зверху?" трошки інакше, ніж до інших".

І скільки років ви ще з таким особливим ставленням зможете вести саме це шоу?

"Поки не закриють!"

Тобто, якщо буде ще 15-20 сезонів, ви з таким самим натхненням вестимете їх?

"Ну, якщо моя сфера діяльності не зміниться докорінно…"

Чому саме партія "Голос"? І, взагалі, ви вважаєте, що це здорова тенденція – коли в політику, ми бачимо, активно, навіть масово йдуть представники далеких від неї професій, зокрема артисти?

"Це не те, що здорова чи нездорова тенденція. Це тенденція, яка викликана поточним станом справ у стосунках електорату і професійних політиків. За 28 років більшість із них дискредитували інститути влади: законодавчої, виконавчої, судової. Запит на нові обличчя тотально високий. І не дивно, що серед цих облич ви можете в списках різних партій побачити людей, які далекі від системної політики, але мають певний кредит довіри завдяки своїй роботі, своїм публічним заявам, своїм позиціям з якихось важливих питань.

Ви знаєте, я навіть собі трішки провів паралель із сучасним українським кінематографом. Я був цьогоріч номінований у кінопремії "Золота дзиґа" як "Кращий актор другого плану" за участь у фільмі "Секс і нічого особистого". Я не отримав цієї нагороди – її отримав чоловік, який дійсно більше на те заслужив, своєю акторською роботою – а я не професійний актор, я людина з шоу-бізнесу, яку долучили до роботи над сценарієм і дали другорядну роль. Але я подивився на топ-5 фільмів 2018 року по касових зборах. І я перепрошую, але всі вони – з людьми, які не є представниками цеху. Тобто ті люди, які там на головних позиціях, не є людьми акторського ремесла. Дивіться: "Я, ти, він, вона" – Зеленський, Кошовий, Дорофеєва; "Свінгери" – Астаф’єва, Полякова, Dzidzio; "Dzidzio перший раз" – Dzidzio; "Скажене весілля" – ну там взагалі хоч гать гати, Винник, Горбунов…"

Але Горбунов, наскільки я пам’ятаю, все ж актор за професією…

"Так, актор, але я щось не пригадаю, у якому театрі він служить останніх кілька років. Мені здається, що часи, коли він служив в Івано-Франківському театрі залишилися ще десь там, як він у квітчастій сорочці переїхав з Франика до Києва вести "Підйом".

Якщо повертатися до списку українських фільмів за касовими зборами… «Секс і нічого особистого» – там Притула, «Пригоди Святого Миколая» – Вірастюк та Єфросиніна. І я зараз не принижую геніальних українських акторів! Але убитий український кінематограф, який довгий час працював на другорядних ролях, коли сюди привозили російських акторів, а наші були всі на ролях третього плану, призвів до того, що зараз українським професійним акторам дуже важко зібрати касу. Вони знімаються в чудових фільмах, але на ці фільми широкі маси людей не йдуть. Тому що обличчя не настільки розкручені, як у Зеленського, Кошового, Вірастюка, Притули, Dzidzio.

Те саме, на мій погляд, зараз відбувається з політикою: люди хочуть кардинальних змін, люди готові ризикнути, люди готові довірити пост президента людині, яка ніколи не була в політиці, але чудово зіграла політика. Люди готові йти за Вакарчуком, який неодноразово оголошував свою позицію. У списках партії "Голос" я особисто знаю немало людей. І я точно знаю, що це люди, які не будуть красти. Там немає жодної людини, яка б представляла інтереси олігархів. Я знаю кількох людей, які пообіцяли робити фінансові вливання в роботу партії, – і це хороші бізнесмени середньої руки. Я знаю там дуже гідних добровольців і кадрових офіцерів, знаю купу професури. Коротше кажучи, там дуже класна тусовка. І я поділяю якісь головні меседжі, які генерує та команда. Тому я, мабуть, перший раз у житті готовий не просто агітувати за те, щоб хтось проголосував за партію, а влитися в її ряди".

Детальніше читайте у "Реально".