Цієї ночі тернопільські дівчата влаштують масову ворожбу

Ось і почалась зима – пора, яку багато хто любить саме за те, що узимку – свято за святом. А першим у списку найбільш улюблених свят є День святого Андрія. І якщо капості всілякі придумують щороку, то андріївські ворожби поволі забуваються.

Те, що дівчата збиралися групами вдома у своєї подружки чи якоїсь самотньої жінки (щоб не заважали парубки), відомо всім. Вік – необмежений, єдина умова, щоб панянки ще не були заміжніми. Заміжньою або вдовою могла бути лише господиня дому, у якому здійснювалась ворожба. Однак не всі знають, що дівчата, які ворожили, дуже боялись, щоб до їхнього колективу не потрапила, бува, відьма, яка обов’язково «відіб’є» судженого.

Але були й інші причини, чому у кімнату для ворожби не пускали хлопців: чимало обрядів мали еротичний характер. Приміром, дівчата роздягались і, скропившись водою, примовляли: «Як сеся вода біжить, так би за мнов бігали сватачі!»

Або по-іншому: оголені дівчата розплітали коси, вмивали обличчя калиновим соком, брали в руки хліб і, тричі обійшовши кімнату, дивились у вікна, де начебто «мала показатись доля».

Здійснювались і цікаві прийоми любовної магії, що відбувалися на самоті: доки одна дівчина ворожила, всі інші ставали у коло, спиною до неї. Дівчина на підлогу, сніг чи землю висівала насіння коноплі чи якесь інше, тричі повторюючи: «Андрію, Андрію! Я на тебе коноплі сію!» Потім присідала так, щоб волочити спідницю, ходила взад-вперед декілька разів, кажучи: «Спідницею коноплю волочу, бо дуже заміж хочу!» Однак за іншою версією, цю ворожбу виконували оголені дівчата, а «волочили» коноплю волоссям.

А ще вважалось, що саме ніч на Андрія – найсприятливіший момент, коли можна було загадати бажання, яке обов’язково мало здійснитись. Для цього дівки ставали у коло, наливали повну чарку горілки. Кожна відпивала і загадувала бажання. Відпити треба було три ковтки. Дівчина, до якої потрапляла вже порожня чарка або якій діставалося менше, ніж три ковтки, наливала знову і передавала її далі, не загадавши бажання. Дівчина, якій випадає допивати останню, третю чарку, не загадує бажання, а примовляє: «Андрію, Андрієчку, за тебе п’єм горілочку, а ти для нас здійсни бажаннячко! Ми дівки молоді, дівувать не хочемо, а за те тобі віддячимо!» Всі загадані бажання Андрій мав здійснити.

Або ще одна відома всім ворожба: запитати на вулиці ім’я першого зустрічного незнайомого чоловіка. Яке ім’я почує дівчина – таким і буде ім’я її судженого. Щоправда, зараз популярніше використовувати з метою ворожіння телефон: набрати незнайомий номер телефону і, почувши чоловічий голос, запитати його ім’я.

Перед тим,як ворожити, кожна з дівчат ставила собі під порогом (на балконі) тарілку з водою. Коли вода замерзала, дивились, куди йтиме тріщина: з того боку сватів чекати. Була й схожа ворожба: в хаті кидали чоботи. В який бік поверне носком – звідти прийдуть свататись. Потім одна дівчина з зав’язаними очима збирала усі чоботи і викладала ними стежку до порога. Чий чобіт найближче до нього – та найшвидше вийде заміж, чий останній – найпізніше, а чий не знайшла, то та може і не вийти заміж. До речі, для цієї ворожби використовували чоботи із лівої ноги.

Магічну дію, як вже згадувалось, мала вода. У глибоку тарілку з водою кидали обручку. Дівчата по черзі намагались дістати обручку ротом. З якої спроби дістала – через стільки років заміж піде. Таким же способом визначали кількість майбутніх дітей. А ще на цю воду виливали віск і за його формою вгадували майбутнє.

Також на Андрія заведено варити вареники і в деякі з них класти певну річ: ґудзик, папірець, копійку, прикрасу. Кому який вареник попаде – така й доля. Якщо вареник без нічого – дівчина ще погуляє. Існує схожа ворожба із балабушками або пиріжками, які були спечені на воді, що її дівчата носили ротом із колодязя, поки хлопці їх смішили. Спечені вироби позначали, щоб мати змогу відрізнити свій, а потім розкладали на долівці і пускали у кімнату собаку, який цілий день е їв. Пес «вирішує долю», хапаючи пампушки. Чий пампушок з’їсть першим, та дівчина першою заміж вийде. Чий вхопить і понесе кудись – ту дівчину доля закине кудись далеко від дому. Однак найгірше, якщо пес не з’їсть балабушку, а лише надкусить і покине…

Ще можна в чотири кутки кімнати поставити різні предмети: в один – дзеркало, в другий – віник, в третій – молоток чи цвяхи, у четвертий – книгу. Дівчині зав’язують очі і розкручують її. В який куток піде – таким буде її чоловік: якщо до дзеркала – дуже вродливим, до віника – гулящий, до книги – розумний, до молотка – працьовитий.

А ще до країв тарілки з водою прикріплюють листочки з іменами хлопців, але так, щоб вони не торкались води. В горіхову шкарлупку ставлять недогарок свічки й пускають по воді (кожна дівчина окремо). Яке ім’я зачепить – таким буде ім’я чоловіка. Так само «підпалювали долю» – на листочках писали можливе майбутнє (заміжжя, дівування, хвороба, гроші тощо), і який листочок загорався від недогарка – така й доля.

Щоб знати, чи точно дівчина вийде заміж наступного року, брали з коробки жменьку сірників і викладали їх по парі. Якщо число сірників парне – бути у парі, якщо ж ні – ще рік погуляє.

А ще на Андрія радять лягти спати не там, де завжди, або головою в інший бік. Під ліжко покласти миску з водою, а зверху – дощечку, імітуючи місток через річку. Перед сном примовляти: «Ти – жених, я – невістка (тричі). Дай Боже, щоб в ніч на Андрія на новому місці приснився жених мені, невісті. Перейди, наречений, річку через місточок. Візьми мене до шлюбу у новий рочок. Ти, річко, не пінься! Ти, місточку, не хилися! Мій наречений, мені наснися! Надобраніч!»

Ще перед тим,як лягати спати, під подушку кладуть «чарівні папірці», на яких написані імена хлопців, пише Пара молода. “ Папірців має бути стільки, якого числа день народження у дівчини. Але писати імена для себе вона не може – їх пишуть подружки. А зранку треба першим ділом засунути руку під подушку і витягти папірець – яке там буде ім’я, так зватимуть і нареченого.

Є ще чимало різноманітних способів Андріївської ворожби. Хтось в них вірить, хтось – ні. Одне я вам скажу точно, бо перевірено на власному досвіді – ворожити на Андрія справді дуже весело.