Тернополянин Аркадій Войтюк розповів усю правду про шоу “Х-фактор” та зіркову кар’єру (фото, відео)

Тернопільський КВНник, учасник “Х-фактора” розповів про сьогоднішню артистичну кар’єру.

Якщо ви досі не підспівуєте його пісням, не сміялися над його жартами чи не зауважували його обличчя на постерах та блакитному екрані (що маловірогідно), то зараз у вас є чудова нагода познайомитися із талановитим артистом – одним із кращих у «Х-факторі», учасником проектів «Суперзірка», «Бійцівський клуб», успішним КВН-ником та майбутнім хірургом… Хто не здогадався про кого йдеться після перших кількох натяків, відкриваємо карти: звичайно, це Аркадій Войтюк, пише Тернопільська липа. Варто було «засвітитися» у кількох телевізійних шоу, і для тернополян він став «своїм». Хоча родом молодий виконавець із Ковеля, що на Волині. Хлопець зізнається щиро – рідне місто було й залишається для нього на першому місці. Однак Тернополю, де упродовж п’яти років освоював непросту професію хірурга, він вдячний за величезний досвід у житті та команду КВН «VIP». Тому улюбленим місцем для нього у «файному місті» став… офіс рідної команди. «Там я завжди знаходився у чудовій компанії, без брехні та фальші», – розповідає юнак.

А вириваю артиста з передноворічної метушні та сесії банальним запитанням: «Як настрій?».

- Настрій – мандариновий, святковий.

- Яке запитання від журналістів доводиться чути найчастіше? – страхую себе від ймовірних банальностей.

- «Ти медицину закинув, чи продовжуєш вчитися?», – здається, це єдине запитання, яке турбує всіх людей, хто мене знає.

Але це дійсно цікаво… Що ж у твоїй різносторонній діяльності найголовніше: спорт, музика, КВН, медицина чи інше?

- У певні проміжки життя кожна галузь була фаворитом. Спочатку робив ставку на футбол, але травми завадили моїй мрії, потім прийшла медицина, та швидко відійшла на другий план, коли з у моєму житті ’явився КВН. А на даний момент – звичайно ж, музика.

З п’яти років ти посилено займався футболом, став двічі бронзовим призером чемпіонату України з футболу серед юнацьких команд. Був час, що грав навіть у київському«Динамо»… Спорт ти любив більше за співи! Чи залишається втебе зараз час пограти у футбол?

- Час завжди знайдеться для того, хто захоче його знайти! Футбол люблю дуже сильно, але чим далі дорослішаю, тим більше подобається його дивитися, а не самому грати.

Особливі стосунки в Аркадія з іншою грою – веселих та кмітливих: під час навчання у Тернопільському державному медичному університеті Аркадія запросила команда КВН «VIP», з якою він потрапив до Олександра Маслякова, побачив Сочі у всій красі і невдовзі почав співпрацювати з «95 кварталом»….

На всі труднощі юнак відповідає посмішкою, проте він ніколи не став би сміятися над хворими людьми.

- Як закінчився гумористичний проект ректора твого університету (як ти якось назвав своє студентство)? Хто врешті сміявся останнім?

Гумористичний проект «Аркадій Войтюк» отримав на 3 курсі дві догани за жарти на сцені, після чого більше не виступав у ТДМУ.

Щодо третьої гри у житті, то уроки гітари хлопець колись ненавидів. Але вже 2008 році переміг у конкурсі бардівської пісні на Волині, а вже потім тріумфував на загальноукраїнському фіналі у Львові. Став «золотим голосом» спершу школи, міста, потім – університету. А на проекті «Х-фактор» прославився яскравим тандемом із Малікою.

- Яка улюблена композиція з твого репертуару?

- Мені до вподоби одна з останніх моїх пісень – «Too Late». Ця річ сильна вокально, до того ж у ній розкривається болісна тема для українців – еміграція.

- З ким із сучасних співаків ти хотів би заспівати дуетом?

- Колись я мріяв заспівати разом із британською групою «Blue», і за кулісами одного шоу цю мрію здійснив. А на даний момент хотілося б виступити з Michael Bubble.

- Чи знаєш і виконуєш пісні про Тернопіль?

- Колись у санаторії-профілакторії «Червона Калина» в смт. Дружба на Міжнародних Літніх Школах від ТДМУ співав пісню про Тернопіль… Пам’ятаю слова: «Місто, де квіти і зорі зводять кохання мости, Тернопіль – це ти».

- Чи купався ти коли-небудь у Тернопільському озері?

- Було діло.

- Чи не ревнує тебе кохана до гітари?

- Ми дорослі люди, і ревнувати людину до неживого предмету якось було б дивно.

«Я думаю, що Аркадій – це саме той випадок, коли зовнішні дані та внутрішні якості його «Я» – гармонійні»; «Виконання та тембр голосу заворожують, і розумієш, що це і є ікс-фактор у людині. Аркадій створений для сцени, а його пісні варті того, аби їх слухали не лише в Україні, але й в цілому світі», – це лише дрібка із нескінченних відгуків фанаток з усіх куточків нашої країни. І з ними важко не погодитися.

- Як ти відмовляєш прихильницям, аби не образити їх?

- Відмовляю – в якому плані? У мене вони всі адекватні. Українські дівчата – гордість нашої країни, але своє щастя я знайшов не в Тернополі.

- Як лікар, розкрий секрет вакцини від зіркової хвороби?

- Зіркова хвороба – це заздрість людей, які тобі її приписують. Просто хтось старається чогось досягти, має мрії і стрімко до них іде, разом із тим змінюючи коло спілкування. А інший – залишається на місці, бо йому і так добре… Разом із тим, у людини, яка сидить на місці, з’являються помисли, ніби хтось зазнався, адже тепер друг вже не йде з ним, скажімо, пити пиво чи плювати насіння «на лавочці».

- Де ти святкуватимеш Новий рік?

- Для артиста – це складне запитання. Минулого року я відзначав Новий рік у прямому ефірі. Цього Нового року можливі великі перельоти і переїзди…

- Над чим ти зараз працюєш, чого прагнеш?

- Прагну реалізувати себе у цьому житті і вдало закінчити медичний університет.

- Як би ви зреагували, якби хто із ваших знайомих – друг, одногрупник чи сусід – одного дня став знаменитим на всю країну? Не повірили б власним очам і вухам? Тим не менше, такі історії трапляються, і, як виявляється, за ними криється не примха долі, а цілеспрямована дорога до визнання. Причому, провінційні корені часто стають не перешкодою, а допоміжним чинником: нікого не дивують столичні зірки, а от самородок із периферії… Тернопільщина теж багата талантами, проте аби наше місто стало музичною столицею України, Аркадій резонно зауважує, що «потрібно розвиватися, працювати… Просто так нічого з неба не впаде…».

Саме такі принципи – ніколи не здаватися, впевнено іти до мети – хлопець взяв собі на озброєння. Із сьомого класу – на сцені, титул «Містер Ковеля», школа із «золотою медаллю»… Беручи до уваги його сьогоднішні перемоги, можна тільки уявити, яке блискуче майбутнє чекає цього двадцятитрирічного молодого чоловіка!