Тернополянка розмальовує скляні намистини, які стають схожі на стародавню "венеційку" (ФОТО)

Дедалі більшої популярності набирає не тільки автентичний український стрій, а й прикраси, котрі носили наші предки. Серед різноманітних оздоб помітне місце займають "венеційки" — намиста зі скляних розмальованих пацьорків. Оригінальні створювали у Венеції, вони були дуже дороговартісні та по кишені лише заможним жінкам і дівчатам. Вишуканість цих прикрас мовила сама за себе — розписані склом по склу, із оригінальними візерунками, приємних кольорів, вони приваблюють погляд і нині.

Подобаються вони й тернополянці Ліліані Антонив. Але моя співрозмовниця не просто захоплюється красою «венеційок», а сама розписує скляні намистини «а ля венеційка». І це їй вдається дуже добре. Про ці незвичайні прикраси я й поспілкувалася із майстринею.

— З чого все почалося?

"Я з дитинства щось малювала, шила, перешивала. Пам’ятаю, якось, коли я була зовсім маленькою, бабця вклала мене спати — сама заснула, а я за той час викроїла собі щось із підодіяльника (сміється). Потім мене почали залучати до рукоділля — бабця дуже гарно шила та вишивала. Але до вишивки у мене рука не лежала… А ось до малювання — так. Більше десяти років я розписувала вітражі, оздоблювала різноманітні речі. Мені подобається, як розписане скло на сонці виграє кольорами. Ось ідеш вулицею — і раптом у вічі впадає сонячний зайчик, а ще й кольоровий. Це мене дуже приваблює.

Розписом намист займаюся близько року. Я родом із Львівщини, коли приїхала до Тернополя, почала цікавитися борщівською вишивкою, заприятелювала із майстринями. Моєю доброю колежанкою стала Лариса Овчарук — вона коуч, створила групу у Фейсбуці, де розповідає, як отримувати прибуток від свого хобі, влаштовувала фотосесії у вишиванках. І на кожній фотографії були надзвичайно красиві давні намиста, і то так багато! Писані пацьорки видались мені просто неймовірними. Лариса радила мені поцікавитися, як вони робляться, адже я малюю по склу. Я подивилась, подумала: то ж скло по склу — потрібні спеціальні матеріали, пальники, майстерня… Подруга й далі спонукала спробувати, почати із розмальовування звичайної скляної намистини. Так з її подачі я створила свої перші розмальовані пацьорки — самі намистини були маленькі, вісім міліметрів у діаметрі, але їх було багато і намисто вийшло «бомба». Для того, аби фарба добре трималася, запекла пацьорки. Потім створила ще кілька намист. Я хотіла перевірити, як ці намистинки «поведуть себе» на практиці, тож залучила чотирьох експерток, які тиждень носили мої намиста. Вони весь день займались різноманітними справами, в тому числі домашніми та спортом. І фарба витримала таке навантаження! Для мене це було дуже важливо".

— Розкажіть детальніше про роботу над намистами.

"Я використовую звичайні скляні намистини. Перед тим як братися за роботу, оглядаю кожну, аби в неї не було дефектів, адже пацьорки із тріщинкам чи повітрям усередині при випіканні можуть потріскатись. Відтак розмальовую.

Для кожного намиста роблю різні візерунки — мені не подобається повторюватись і робити одне й те ж. Цікаво щось змінити, додати нове. Мені приносить задоволення працювати над чимось новим, люблю, коли замовник просить: а зроби таке, якого ні в кого нема. Хочу експериментувати з іншими виробами — приміром, брошками та шпильками для волосся. Ідей багато… не встигаю всі втілити. Адже в мене є основна робота, дім. Створення намист — часозатратне. Якщо все збігається — є вільний час, бажання і натхнення, то можна й за тиждень впоратись, а коли обставини перешкоджають — потрібно близько місяця.

Тепер у мене багато замовлень на намиста, котрі схожі на стародавню "венеційку". Люди тягнуться до нашого давнього, що шанували предки. Крім того, такі намиста дуже красиві. Візерунки старих "венеційок" технічно не складні — вони доволі прості, але тим вони і приваблюють, що нічого зайвого нема.

Якось пробувала працювати дівчина, котра просилась на навчання до мене десь із пів року. Коли сіла за розмальовування пацьорків, її вистачило на пів години. І це попри те, що вона талановита художниця, посидюча. У цієї роботи своя специфіка — не можна розмалювати по-різному наситини. Треба створити зо двадцять приблизно однакових. І така монотонність й одноманітність врешті-решт потрохи набридає. І в мене бувають моменти, коли відставляю все, кажу: чекайте, поки прийде бажання.

Але найголовніше в розмальованих пацьорках "а ля венеційка" навіть не візерунок, а гра кольору та світла. Досягнути цього найскладніше. Мені знадобилися час і багато спроб, аби підібрати ті матеріали, котрі "працювали" би на мій задум — щоби пацьорки вигравали барвами, імітуючи старовинні венеційські намистини. Тепер зрозуміла, що глибини кольору надають кілька шарів лаку — так візерунок наче опиняється під склом, світло заломлюється всередині, барви переливаються, створюючи дуже цікавий ефект".

— Буває, що створили якусь прикрасу і розумієте, що нікому її не віддасте?

"Так буває дуже часто. Чимало прикрас я створювала під себе. Я люблю глибокі кольори, а блакитні — це моя слабкість. Навіть коли створюю намисто у світлих, молочних відтінках, додаю глибоких кольорів. Часто трапляється так, що люди бачать прикрасу на мені й дуже хочуть саме її. Я завжди відраджую від цього, адже це зроблене під себе, ліпше створити нову прикрасу конкретно для людини. У таких ситуаціях завжди знаходимо компроміс".

— Як компонуєте намистини для виробів?

"Переді мною величезний стіл, повністю заставлений намистинами — і розмальовані, і однотонні, і кам’яні, і скляні. Я компоную та підбираю їх під настрій. Як сумний, то роблю чорне намисто, але не повністю — розбавляю його іншими барвами. Я не створюю намиста за певним планом чи схемою — мені притаманна спонтанність".

— Ви також розмальовуєте камені…

"Так, вони себе чудово проявили, особливо сподобалося розписувати перламутр. Цей камінь гарно запікається, а його кольори чудово доповнюють кольори фарб — у результаті намистинка переливається та виграє барвами. Я добираю камені інтуїтивно, хоча знаю, що деякі пов’язують із датою народження людини чи її темпераментом. Знавці також стверджують, що правильно підібране каміння вбирає негативну енергетику, може очистити ауру".

— Як змінилося сприйняття прикрас після того, як почали створювати намиста?

"Тепер я звертаю увагу на прикраси інших. Помітила, що в нас люди дуже звикли до золота, особливо продавці, іноді вони просто обвішані ним, але ж дуже часто воно їм не пасує і значно більше були б до лиця інші прикраси. Тепер я дивлюсь на людину та думаю, яке намисто їй би пасувало".

— Вірите у магічну силу намиста?

"Щось у вірі в обереги є. Я не забобонна — якщо чорна кішка перейде дорогу, то не злякаюсь (сміється). Але чомусь наші предки вірили у захист намиста, тож щось у цьому є".

— Майстрині часто кажуть, що, створюючи щось руками, відпочивають.

"Так, при тому, що від напруження можуть боліти спина й руки, думкою відпочиваю. Всі проблемні ситуації відходять на задній план, а потім полишають. Монотонне заняття розплутує заплутаний клубок думок".

— Яка наступна точка вашого творчого вдосконалення?

"Тепер хочу поєднати свої вироби зі сріблом. Мені не подобається біжутерна фурнітура, та й із деякими матеріалами вона погано взаємодіє, приміром, перламутр від неї темніє. Крім того, розмальовані пацьорки трудомісткі вироби, тому хочеться, щоби і їхнє оформлення було на високому рівні".

Детальніше читайте у "7 днів".

Оздоби венеційки тернополянка
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію
Автор
(0 оцінок)
Викладення
(0 оцінок)
Актуальність
(0 оцінок)
Я рекомендую
Ніхто ще не рекомендував

Коментарі

Коментарі призначені для обговорення, вияснення цікавих питань. Адміністрація сайту попереджає, що коментарі з використанням ненормативної лексики, пропагандою насилля та образою честі та гідності будуть видалятися.

Суспільство
Будинок сімейного типу є одним із найбільш гуманних варіантів житлового забезпечення для дітей, які з певних причин опинилися в складних життєвих обставинах. У Чорткові, по вул. Січинського запрацював перший такий заклад. Про це розповіли у міській раді Чорткова. Тут проживають та виховуються дев’ятеро дітей, віком від 4 до 19 років. У будинку є все необхідне для комфорту вихованців. Світлі просторі кімнати з меблями, велика кухня, обладнані санвузли, віта...
Суспільство
Виявляється, непотрібні газети можуть ще й як стати у пригоді, адже з них можна виплітати неповторні вироби. Пишуть Тернополяни. Плетіння паперу — техніка, що стала особливо популярною сьогодні через її екологічність та оригінальність. Талановита студентка та художниця з міста Монастириська Анастасія Пальчак вправляється у ній уже декілька місяців. Зачувши про цей нетиповий спосіб плетення, дівчина переглянула декілька онлайн-уроків і задля цікавості спроб...
Пригоди
Одразу два колективи з Кременеччини представили Тернопільщину на Міжнародному фольклорному фестивалі «Море ритму», що триває у м. Балчик (Болгарія). Також свої чудові вироби привезли на фестиваль кременецькі майстрині. Про це пише Терен. Своїми виступами радували гостей народний аматорський вокальний ансамбль «Горлиця» БК с. В. Бережці та народний аматорський вокальний ансамбль «Криниченька» БК с. Білокриниця. У Болгарії представників з України щиро вітали...
Суспільство
Буданівський замок до останнього часу лежав осторонь традиційних туристичних маршрутів, тому відвідували лише затяті замкові фанати. Попри те, що на території колишньої фортеці розташована психіатрична лікарня, замок повністю доступний для відвідання і відносно непогано зберігся. Пише Реально. Тому сьогодні важливо привернути максимальну увагу суспільства до цього замку, який зіграв важливу роль не лише в історії України, а всієї східної Європи. Це одна з...
Суспільство
З музикою  по житті. Відомому тернопільському диригенту Володимиру Вернею  85. Для музиканта, який впродовж півстоліття очолював кращі хорові капели області організували свято. Диригент здивував гостей новим талантом. Яким саме - дивіться у сюжеті Т1 Новини. Крізь роки, з любов’ю до музики. Володимир Верней – геніальний тернопільський диригент, який у різні часи очолював кращі хорові капели краю. Півжиття він віддав навчанню молодших  поколінь у тернопільс...
Спорт
Олександра Меркушина прокоментувала естафетну гонку, де збірна Тернопільської області завоювала срібні нагороди. Пише сайт biathlon. - Саша, це твоя перша естафета на дорослому рівні. Які враження - змагатися зі старшими?  - Ну, дуже круто! У цій гонці було чимало дівчат, з якими я змагалася і до цього, але зі старшими бігати дійсно круто! Тому що ти зовсім недавно бачила їх тільки по телевізору, а тепер - ось вони, поруч. Емоції дійсно через край! Зі стрі...
Суспільство
У Тернополі ветерани російсько-української війни, студенти та волонтери зараз облаштовують «Дім ветерана». Він працюватиме на проспекті Злуки, 55. У цьому приміщенні відбуватимуться лекції, тренінги, семінари, консультації психолога та капелана. Там облаштують тренажерний зал, повідомив "Новинам" Тернопільської філії Суспільного організатор проекту Сергій Коновал. За його словами, "Дім ветерана" зможуть відвідувати учасники російсько-української війни.
Суспільство
На Рівненщині військові поскаржились на те, що водії маршрутних таксі не зупиняються на їхню вимогу.  Відтак, начальник управління інфраструктури Рівненської ОДА Федір Мисюра не зміг залишитись осторонь, адже він сам має бойовий досвід, воював в АТО й отримав поранення при обороні донецького аеропорту, - повідомляє «UA:Рівне». Він змінив костюм на військову форму та поїхав з журналістами на зупинку до полігону. Підставою для цього стало опубліковане у face...
Суспільство
В минулому столітті набережну Тернопільського ставу прикрашав пам'ятник Герою-матросу, який встановили у 50-их роках ХХ століття. Пишуть Тернополяни. Скульптура знаходилася на центральній набережній Тернопільського ставу поблизу Надставної церкви. Названа на честь матроса Петра Кішки, звідси і назва «пам'ятник матросу Кішці». Памятник місцеві жителі називали просто «Моряк». Після того у 80-х роках меморіал перенесли на територію зовнішнього двору будинку-г...
Новини по темі
На Тернопільщині відкрили дитячий будинок сімейного типу: мамою-вихователькою дітвори стала черниця - сестра Йосафата (ФОТО)
Талановита художниця з Тернопільщини виплітає з паперової лози маленькі розкоші (ФОТОФАКТ)
Буданівський замок – антитатарська опора Тернопільщини та центр «пивної кераміки» (ФОТО, ВІДЕО)
Історія геніального тернополянина, який півжиття віддав навчанню молодших поколінь (ВІДЕО)
"Дім ветерана" російсько-української війни у Тернополі облаштовують ветерани, студенти і волонтери (ФОТО, ВІДЕО)
У сусідній області чиновник вдягнув військову форму, аби перевірити і провчити водіїв маршруток (ВІДЕО)
Як раніше виглядала набережна місцевого ставу: мережею шириться давнє фото тернопільського ставу з монументом матроса поблизу нього(ФОТО)
Плаття з рушників, які бабця вишила 100 років тому: майстриня з Тернопільщини виготовляє унікальні ляльки-мотанки, віночки і вишивані сорочки
Тернопіль відвідала популярна співачка Jerry Heil (ФОТО)
"Незабутні оздоби": геометричні гердани майстрині з Тернопільщини вражають унікальною красою (ФОТО)