За цегляра – отець Василь, кранівника – отець Володимир: на Тернопільщині священнослужителі власноруч виготовляють цеглу для храму (ФОТО)

Війна на сході України зробила свій відбиток й на будівництві знакового для Чорткова храму святого Володимира Великого, що в районі Кадубу. А саме: фасадну червону цеглу відповідної якості і кольору виготовляли лише у Красному Лучі, що нині під російськими окупантами. Через це й довелося будову на довший час зупинити. Пише Чортків.сіті.

«Могли купувати через Білорусь, але виходило страшно дорого – по 60 гривень за штуку, – мовить настоятель собору отець Василь Сенчишин. – Тому іншого виходу не було, як навчитися виготовляти її самим».

Спорудили нашвидкуруч цех, придбали станок і стали вчитися. Хитромудростям її виготовлення навчали підприємець Ігор Бандер разом зі своїм сином Сергієм з Горішньої Вигнанки.

Цегла містить рідке скло, пісок, відсів і пластифікатор. Колір дає відповідна краска. На фасад йде червона, жовтої додають на елементи хрестів.

«Місяць часу пішов, щоби вгадати з кольором, – продовжує священнослужитель. – Сира цегла має один відтінок, висушена – інший. Виготовили декілька зразків, записували, чого скільки додавали. Через зиму мусіла простояти на вулиці, щоб випробувати її на замерзання-розмерзання. Потім відвезли в Тернопіль у лабораторію, щоб визначити маркування цегли. Зараз уже робимо марки 200, хоч для церкви вистачає й 150. Це ж не слупки мурувати. Стоятиме віки!».

Отець запускає станок і власноруч демонструє, як іде процес виготовлення цегли. Поруч включає машину, що зветься колун, яка ріже цеглу потрібного розміру і конфігурації.

Є з чого мурувати, тож знову закипіла робота. Наразі повним ходом іде будівництво третього малого купола. За два-три тижні, якщо дозволить погода, закінчать і будуть накривати. Тоді дійде черга до четвертого, але для цього потрібно пересувати кран».

За пультом залізного велетня упізнали іншого священнослужителя храму – отця Володимира Максимлюка. Внизу лише він один, готує і подає «на гора» розчин таі цеглу.

«З мулярами теж проблема, – каже отець Василь. – Не кожен зважиться працювати на висоті. Заледве знайшли бригаду в Борщівському районі, хоч платимо немало. Приміром, кладка одного ряду купола (400 штук) нам обходиться в тисячу гривень».

Позолочені хрести на бані уже готові, лежать накриті внизу, чекають свого часу. «Їх досить дешево, зважаючи на наші проблеми, виготовив майстер Петро з Тернополя, зять спочилого цьогоріч в Бозі протоієрея Анатолія  Зінкевича, – дізнаємося від нашого гіда. – Це на висоті вони здаються маленькими, а внизу – метрів п’ять, не менше, на головний купол – ще вищий».

Порівняно з часом останньої зустрічі якраз напередодні храмового празника два роки тому, нині отець Василь налаштований більш оптимістично. Тоді на запитання, коли ж можна очікувати на завершення будівництва святині, що обіцяє стати окрасою нашого міста, він відповів: «Думаю літ не менше, ніж уже будується». А перший камінь заклали ще у далекому 1993-му році, будівництво ж розпочали 1996-го. «Сьогодні, – каже, – якщо вдасться вимурувати всі куполи і їх накрити, то за рік часу будемо молитися в храмі».

Як відомо з історії, собор святого Петра в Римі споруджувався більше ста років, храм святого Володимира в Чорткові наразі тільки чверть віку.