Священик з Тернопільщини розповів, чому наважився усиновити ще одну сироту (ФОТО)

«Моя сім’я поповнилася ще одним сином Сергієм, а у світі стало на одну дитину-сироту менше. Щиро дякую Богові! .

Я щасливий, бо маю другого сина, а Віктор щасливий, бо має брата!» — розмістив днями зворушливий пост у Фейсбуці відомий священник і громадський діяч із Лановеччини отець Олексій Філюк. Посипались тисячі привітань від читачів, теплих слів! Наприкінці 2017-го священник усиновив Вітю, який зростав у Бережанському інтернаті, а минулого тижня прийняв у свою сім’ю круглого сироту з Лановеччини. Надзвичайно добра і благородна справа! «НОВА…» привітала отця Олексія по телефону і розпитала про його синів.

— Два роки тому ви усиновили Віктора, днями у вашій сім’ї з’явився Сергійко. Розкажіть, де ви познайомилися з другим хлопчиком?

— Сергійко родом із Росії — з міста Шар’я Костромської області. Батьки хлопчика померли, коли йому було 2,5 року. Залишився круглим сиротою… Бабуся Надія забрала його в Україну — в село Борщівка Лановецького району. 

Виховувала онука десять років. Пів року тому її не стало… За Сергійком доглядав дідусь Віталій, дуже любив хлопчика, але минулого тижня старенький помер… Така доля дитяча… Сергійко залишився сам, як билина в полі. Я взяв його під опіку. Коли всиновлював Вітю, хотів одразу взяти ще одну дитину, щоб син не зростав егоїстом. Проте Бог покерував по-іншому… Спершу — Вітя, а тепер — Сергійко. До мене зателефонували зі Служби у справах дітей Лановецької РДА і розповіли про сироту. Я запросив Сергійка в гості, йому сподобалося. Мені теж припало до душі спілкування з ним. До оформлення опікунства ми бачились лише раз. Все відбулося поспіхом, бо йшла мова про передачу його до інтернату. «Не віддам! Забираю і буду виховувати!» — сказав я. Це було спонтанне рішення.

— Як Сергійко переживає такі непрості зміни у житті?

— Хоча йому 13 років, але він сформована особистість, розуміє, що це найкращий вихід у його ситуації. Сприйняв усе з розумінням і погодився жити у нас. Тепер у нього є братик і любляча людина — вихователь. Наразі кличе мене отцем Олексієм. І у своєму телефоні так записав мене (сміється, — авт.). А я кличу його «синочком».

— Знаю, що ви готувалися до зустрічі з другим сином…

— 5 листопада Сергійко прийшов до нас жити! Оскільки я працював у відділі культури, то знав його бабусю. Вона була дуже активною, свого часу працювала головою сільської ради, співала у народному хорі «Борщівські молодички». Але хлопчика я не знав, аж поки не постало питання опікунства. Я не шукав, не вибирав, Бог сам послав мені цю дитину.

Після знайомства Сергійко погодився на переїзд. Його чекала моя родина, мої друзі. Дорогою додому ми підібрали одну тітку, другу, інших родичів. Вітя теж чекав! Кожен готувався до цієї зустрічі. Хтось з родичів запік качку, хтось зробив олів’є, я приготував холодні закуски, друзі приїхали з тортом, фруктами. Перед тим я увесь тиждень готувався: все прибрав у хаті, мив, прав, прасував… Під час святкової вечері в невимушеній атмосфері лунали привітання від рідних, друзів, усі підтримали моє рішення, готові допомогти. Сергійко відразу влився у нашу родину, він знав, що його тут чекають, розуміє, що його ніколи не образять.

— Ви встигли вже одягнути синів в однакові вишиванки!

— У нас є хороша знайома-вишивальниця пані Ольга із Бродів. Вона люб’язно вишила нам трьом однакові сорочки.

— Хлопці знайшли спільну мову, подружилися?

— З перших хвилин Віктор полюбив Сергійка, а Сергійко — Вітю. Брати! Дружать, спілкуються, разом граються. Минулої суботи ми були на базарі у Хмельницькому. Хлопці вибрали однаковий одяг. Купую Сергійкові спортивні штани, Вітя просить такі ж. Вибираю Віті светрик, Сергійко приглядає й собі такий. Тепер у них обох светри з пітбулями і рябі штани (сміється, — авт.). За характерами сини абсолютно різні: Сергійко — спокійний, домашній, а Віктор — шумний,

бешкетник (сміється, — авт.).

— Який ви батько: добрий, суворий, вимогливий?

— Занадто добрий (сміється, — авт.). Вітю я розпаскудив. Це навіть кажуть парафіяни. Мені важко бути суворим.

Сергійка постараюся більше дисциплінувати. Звісно, не все дозволяю синам, інакше вони б уже хату розібрали (сміється, — авт.). Має бути все за уставом: їсти — то їсти, працювати — то працювати, якщо уроки — то уроки. Сергійко навчається у сьомому класі, не дуже хоче вчитися, але будемо разом робити уроки. Віктор — першокурсник Лановецького, як він жартує, бурситету (сміється, — авт.) — коледжу. Навчається на механізатора. Сам обрав собі спеціальність. Я хотів, щоб він став священником, але він має інший погляд на життя.

— Чи виникають труднощі у вихованні дітей?

— Оскільки хлопці у підлітковому віці, іноді буває важкувато, у них вже сформовані характери, але я люблю їх такими, якими вони є. Проте особливих труднощів із ними не виникає: розуміють мене, підтримують, коли треба, допомагають, а я розумію їх. Разом ходимо до церкви на богослужіння: однієї неділі у Білозірку, іншої — у Шушківці.

— Як у вас вдома розподілені обов’язки?

— Вітя більше любить прибирати в кімнатах, Сергійко допомагати на кухні. Але здебільшого ми все робимо разом. Ось позавчора варили борщ дружньою компанією — Сергійко, Віктор, його друг і я. Начистили картоплі, частину посмажили, з решти зварили борщ. Прищеплюю синам любов до праці, щоб завжди могли дати собі раду в житті.

— Чи спілкуєтеся з рідними хлопців?

— І спілкуємося, і провідуємо. Час від часу рідні Віті приїжджають до нас в гості. Тепер до нас часто телефонує Сергійкова тітка з Криму, дядько з Рівного. Заохочую хлопців підтримувати спілкування з їхніми родичами. Саджу Вітю в автівку і їдемо до його близьких людей, яких, на жаль, через певні обставини розкидала доля. «Родину не обирають!» — пояснюю.

— Усиновлення дітей для вас — це бажання підтримати сиріт чи певне духовне покликання?

— Для мене це духовне покликання, благородне діло — дати сиротам турботу і любов, хоча б трішки, наскільки можливо. Сергійку, я даю тобі трошки любові? (запитує хлопчика, — авт.) («Багато!» — долинає щасливий дитячий голос).

— Отче, ви не задумувалися про заснування будинку сімейного типу, щоб узяти на виховання більше дітей?

— Мені неодноразово радили це парафіянки, обіцяли підтримувати і допомагати, але наразі я не готовий до такої місії. Тоді потрібно було б зосередитися тільки на домівці і вихованні дітей, це велика відповідальність. Я люблю людей, живу їхніми проблемами, щодня кудись їду, щось вирішую.

— Що найважливіше дати дітям у житті? Якими ви б хотіли виховати синів?

— Хоче передати їм світло, яке є в мене, щоб вони раділи кожній миті життя, були повноцінними щасливими  членами суспільства. Навчаю їх бачити радість в малому. Сергійко помічає дрібниці! Баче зорі, місяць, кличе мене, разом споглядаємо, фотографуємо! Він такої ж натури, як я( сміється  — авт.). Недарма кажуть, що ми з ним схожі! Це диво, що Бог привів хлопчика до мене. Подумати тільки: де Костромська область, а де Шушківці.

— Чи відчуваєте вдячність за вашу турботу?

— Найбільша вдячність - щасливі дитячі очі! Я їх бачу дуже часто!  Ми справляли Вікторові день народження, хтось із гостей приніс подарунки, хтось дав йому трохи грошей, то він приберіг їх і зробив мені сюрприз - подарував парфуми! Поїхав велосипедом до райцентру, купив і привітав мене у мій день народження. Я був зворушений! Тепер радію, що Сергійко стрибає по хаті, сміється. Багато радості дарують сини! Діти - це щастя!

тернопіль
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію
Поки ще ніхто не оцінював
Автор
(0 оцінок)
Викладення
(0 оцінок)
Актуальність
(0 оцінок)
Я рекомендую
Ніхто ще не рекомендував

Коментарі

Коментарі призначені для обговорення, вияснення цікавих питань. Адміністрація сайту попереджає, що коментарі з використанням ненормативної лексики, пропагандою насилля та образою честі та гідності будуть видалятися.

Суспільство
Поширені та рідкісні імена, якими у 2019 називали новонароджених на Тернопільщині Рідкісне, популярне чи традиційне? Нерідко батькам потрібен не один тиждень, аби вирішити, як назвати свою новонароджену дитину. Протягом 2019 року найбільш поширеними іменами, які надавали дівчаткам при державній реєстрації народження в органах державної реєстрації актів цивільного стану Тернопільської області, були Анастасія, Анна, Ангеліна, Вероніка, Вікторія, Дарина, Єва,...
Пригоди
Нещасний випадок трапився на Тернопільщині. Чоловік мало себе не зарізав. Пишуть Тернополяни. Інцидент стався ввечері 6 грудня у місті Чортків. За інформацією журналістів сайту «Тернополяни», до районної лікарні близько 21:30 год. госпіталізували місцевого жителя. У потерпілого діагностували проникаючу колоту рану передньої черевної стінки живота. Як з’ясувалося, 31-річний чоловік встромив собі ножа в живіт випадково. Того вечора він у власній квартирі зат...
Суспільство
Кількість випадків знущать над жінками, чоловіками та навіть дітьми постійно збільшується, розповідають у поліції. Відтак у Тернополі вже місяць працює окрема мобільна група з протидії домашньому насильству. На один із щоденних викликів, які отримують полісмени, поїхала Тетяна Скиба із знімальною групою тв4.
Кримінал
Втратив майже 5 тисяч гривень і залишився без ігрової приставки 22-річний тернополянин.   Молодик вирішив придбати задешево на одному з сайтів продаж недешеву іграшку. Мабуть ні разу не читав застережень про торги в інтернеті, бо одразу перевів продавцю гроші за товар, а відправки приставки взамін так і не дочекався. Мобільний продавця перестав відповідати, а оголошення про продаж аферист швидко видалив. Довелося звертатися за допомогою до поліцейських.  ...
Суспільство
Погода уже другий день тішить відносно теплою температурою. Тому журналісти дізнавалися у тернополян, чи покращило потепління ситуацією із ожеледицею, і чи задоволені люди роботою комунальників взимку. Деталі у сюжеті т1
Суспільство
«Червоні лінії», – акція під такою відбулася під «білим домом» у Тернополі. Зібралися представники громадськості, політичних партій і організацій. Вони звернулися у президента України з вимогою – не перетинати «червоних ліній» під час переговорів у Франції. Під облдержадміністрацією люди почали збиратися післяобідньої пори. Акція тривала до вечора. «Таким чином ми попереджаємо президента про те, що «червоні лінії» не можна перетинати. Ми хочемо докричатися...
Суспільство
Намісник Почаївської Лаври митрополит Почаївський Володимир та ректор Почаївської семінарії УПЦ МП архієпископ Шумський Іов взяли участь у єпископській хіротонії пособника російської окупації Криму. Місцем рукоположення став собор із важкою «промосковською» історією.  Обраний кілька років тому у вікарні архієреї для Кримської єпархії УПЦ Московського патріархату Каллінік Чернишов, фігурант сайту «Миротворець», був днями рукоположений у єпископи в Ніжині. П...
Суспільство
Українська армія зазнала нових втрат на Донбасі - там підірвалося одразу троє біців. Всі вони загинули. Зазначає ВВС. "Вчора, 9 грудня, внаслідок підриву на невідомому вибуховому пристрої загинули три військовослужбовця Об'єднаних сил", - йдеться у повідомленні пресцентру ООС у вівторок зранку. Де саме та за яких обставин загинули військові, не уточнюють. У пресцентрі ООС розповіли BBC News Україна, що наразі встановлюється, на якому саме вибуховому пристр...
Суспільство
Тернопільський блогер Володимир Гевко поділився рефлексіями з приводу зустрічі президентів чотирьох країн у Парижі, до якої учора була прикута увага дуже багатьох людей. Свої думки він традиційно оприлюднив на власній сторінці в Фейсбуці. Допис одразу отримав сотні лайків та десятки поширень. "У десятків мільйонів людей в Україні зараз вечір.Більшість з них вечеряє спокійно і розслаблено, ліниво перемовляючись із домашніми, випитуючи як минув їх день, як т...