Потрібна допомога тернополян, аби врятувати життя молодої і перспективної поетеси (ФОТО)

Її вірші заворожують , а сповнені змісту слова потрапляють прямо в серце. Вони надихають та мотивують... Сайт Тернополя 0352.ua часто використовує вірші Інели Огнєвої для дописів в соцмережах.

Інеллочка – чудова, прекрасна, чуйна людина, дуже талановита поетеса, художниця. Але так склалось, що вона захворіла. Хвороба вже декілька років переслідує дівчину. Аби зібрати необхідну суму на лікування, молода поетеса почала продавати збірки своїх віршів, однак, сайт Тернополя 0352.ua просить додатково допомогти Інеллі матеріально, щоб вона якомога швидше одужала.

Мама Інелли, Ірина, зазначила, що донька ще в реанімації, був дуже низький рівень глюкози, дівчину рятують крапельниці, щоб періодично її піднімати, але Інелла ще дуже слабка. Сьогодні будуть робити МРТ мозку, КТ внутрішніх органів, УЗД, аналізи крові. Попередні обстеження показали, що є панкреатит і вражена печінка. МРТ мозку потрібна, щоб виключити там патологію після давньої черепно-мозкої травми внаслідок ДТП, в яку раніше потрапила дівчина, бо робота мозку впливає на роботу всіх органів.

Плата за 1 день знаходження в клініці - 12000 грн, не включаючи обстеження.

Мама говорить, що ставлення в цій клініці до них дуже гарне порівняно з іншими. Клініка "Імпульс" спеціалізується на диспепсії, кахексії, анорексії і шукають їх причини, перші два стани, диспепсія і кахексія, у Інелли виявлено. Вага дорослої дівчини лише 29 кг!

Інелла просить передати всім вам, що вона вас дуже любить і ви її життя.

Мама дуже зморена і зовсім не спить. Прохання їй не телефонувати без конкретних причин. Книги зараз вона просто фізично не може надсилати, тому потрібно трохи зачекати.

Зараз відбулось загострення, Інелла почала ще більше втрачати вагу і потрапила до реанімації клініки "Імпульс" за адресою м. Київ, вул. Сирецька, 49. Стан дуже критичний. Дуже потрібні кошти на лікування і обстеження.

Номер карти Приватбанку Інелли Андріївни Огнєвої - 5168755441363310. По "Monye Gram" або "Western Union" відправляти на Катю, старшу сестру дівчини (OHNIEVA KATERYNA)

Стояв якось в морі самотній маяк
І з сумом щоночі дивився на небо
-Чому у житті усе склалося так?
-Чому я нікому на світі не треба?...
Він чув від птахів про будинки з теплом
В яких чути сміх, які є комусь домом
Які огортають людину добром
Й самотній маяк аж хилився від втоми..
"Навіщо мене збудували й чому?"-
Він часто у Бога питався ночами...
Та Бог не казав геть нічого йому
Й самотній маяк обливався сльозами...
Хотів впасти в море багато разів
Та віра у серці життя рятувала...
Стояв завжди стійко наспротив штормів
І щира надія у серці палала...
Він дуже хотів знадобитись комусь,
Почути хоч слово хороше до себе...
І ,попри все, вірив- діждеться ,чомусь...
Він вірив-комусь в цьому світі він треба...
Маячив невпинно вночі кораблям...
Вони пропливали повільно повз нього
Маячив щоразу наспротив штормам...
Наспротив холодного вітру нічного...
У бурі і шторми,нічні урагани
Він світлом своїм кораблі проводжав...
А в серці самотнім боліли так рани...
Він щиро на когось щоночі чекав...
Бо світло ,то все, що лишалось у нього...
І ось якось раз підпливли кораблі...
З них вийшли матроси понурі від втоми
Всередину нього спочити зайшли...
Маяк уже думав,від щастя заплаче,
А зранку матроси сказали йому:
"Ти стільки життів врятував вже ,Маяче!
Маяк здивувався щосили тому...
"Та в чому"-спитав він:" заслуга моя?
Стою тут один і лиш світло дарую..?
Нічого крім цього не міг зробить я..."
"Цим світлом життя ти ,Маяче, й рятуєш!"-
Промовили тихо йому моряки:
"Нехай в тобі світло твоє не згасає.."
Маяк посміхнувся:"Хай пройдуть віки
Та світло не згасне моє , обіцяю!"
Тому пам'ятай ,якщо навіть не знаєш,
Для чого ти в світі й чому усе так...
То серцем світити невпинно ти маєш....
А що ,як ти також для когось маяк!
© Огнєва Інелла

*** 

В одному старому будинку
З якого і сміх не лунав....
Самотньо жила одна жінка...
Ніхто з нею нею діла не мав...
Сварлива була й нелюдима,
Сусідам псувала життя...
Завжди сперечалася з ними...
У двір підкидала сміття...
Не вміла підтримать розмову,
До всіх підозріла була ..
Ніколи і доброго слова
Сказати комусь не могла...
Хто знає, як б далі жилося.
Та якось липневого дня
В будинку порожньому досі
Якась почалась метушня...
Якраз по сусідству будинок
З хатиною жінки стояв...
Заїхала в нього родина
І зразу немов засіяв!
А люди- привітні,веселі:
Красивий стрункий чоловік,
Дружина- окраса оселі
І хлопчик-малий витівник!
Одразу сусідів зібрали
Своє новосілля справлять!
І жінку до свята чекали
Та марно було і прохать...
Вона невзлюбила одразу
Сусідів любязних своїх...
Підозру і навіть відразу
Відчула у серці до них...
І з тої липневої днини
Їм геть не давала життя...
Сварилась щодня без причини
Підозрам не мала кінця...
І завжди на підступ чекала
На те,щоб хоч хтось,як вона
Їй крикнув щось грізне з зопалу,
Ото почалась б вже війна!
Та диво... Вони,мов не люди...
Щодня посміхалися їй...
На гори лайливого бруду
Свій спокій тримали німий...
Її це чомусь дратувало...
Огидне в душі відчуття...
На привід невпинно чекала
І раптом- зустріла дитя
Хлопчину з сусідського дому
Та просто у неї в саду!
З відерцем в руках, а у ньому
-Черешня...
-Ох,як украду!
Ач злодій черешню поцупив!
Ще й повне відро назбирав!
Хлопчина очиці потупив...
Злякався й несміло мовчав...
А жінка усе не вгавала:
-Свої вже черешні гіркі?
А я таки знала, я знала!
Лиш з виду люб'язні такі...
Ось так ось живеш і не знаєш,
Що поряд злочинець такий!
Нічого сказати не маєш?
Ану з мого двору мерщій!!!!
І завтра у гості чекайте,
Я батьку усе розповім!
'Пробачте.."- промовив:бувайте..."
І швидко помчався у дім...
А жінка вгавать не хотіла
Усе бурмотіла під ніс....
Та раптом спинилась, присіла
І вперше не втримала сліз...
Черешні відерце велике
У серці спокута й пітьма....
Вона і забула за криком
Черешні вже рік як нема...
Засохла...А ця з його саду...
Він їй у дарунок приніс...
Щокою котилися градом
Вона не спиняла цих сліз...
Усе,що роками тримала:
Самотність,образу і страх....
Сльозами спокути вмивала...
Ледь-ледь стоючи на ногах....
Усе,що так довго боліло
Минуле гидке та брудне...
Пробачить дало в собі сили...
Черешень відерце одне...
Постукала в двері несміло...
Хлопчина прийшов на поріг...
Вона ,мов дитина тремтіла...
В руках ще гарячий пиріг...
Так важко,так важко сказати:
"То я, ти пробач,не зі зла..."
І слів не вдається зв'язати:
"Не так я....Не так я жила...."
Кривенький пиріг, підгорілий...
Він мовив із світлом в очах:
-Стоять на порозі не діло!
А серце тріпоче ,мов птах...
-Заходьте будь ласка додому,
А мама заварить нам чай!
Усмішка-скоріше судома...
 Невміла, бліда на губах...
Пиріг на зубах ,мов вуглинка...
Та в серці-медове тепло...
Самотня врятована жінка...
І повне черешні відро....
© Огнєва Інелла