"Він не хотів летіти в Тегеран": колишня дружина бортпровідника літака МАУ, збитого в Ірані, згадує загиблого чоловіка (ФОТО+ВІДЕО)

Рано вранці 8 січня пасажирський "Боїнг" української авіакомпанії МАУ розбився незабаром після вильоту з аеропорту Тегерану в Ірані. Як повідомила влада Ірану через кілька днів, літак був випадково збитий військовими Корпусу вартових Ісламської революції: за їхньою версією, система ППО нібито прийняла цивільний літак за крилату ракету.

У катастрофі 8 січня загинули 176 людей, з яких 11 були громадянами України: два пасажири і 9 членів екіпажу, пілоти і бортпровідники. Серед них був і бортпровідник МАУ Ігор Матьков, який мріяв стати пілотом авіакомпанії і чекав вільної вакансії.

Як інформує "Радіосвобода", за словами колишньої цивільної дружини загиблого Христини Олександрович (вони прожили разом дев'ять років, але рік тому розійшлися, зберігши дружні стосунки), Ігор дуже не хотів летіти в Тегеран.

"Там таке коїться, там все майже на межі війни, ракети націлені", – сказав він Христині напередодні злощасного рейсу до Києва, коли вони спілкувалися востаннє.

Ігор з дитинства мріяв стати пілотом і нещодавно отримав ліцензію пілота пасажирського лайнера, згадує Христина. До цього він працював бортпровідником. Причому, за її словами, Ігор хотів працювати пілотом саме в МАУ і в інші авіакомпанії йти не хотів. Чекав, доки з'явиться вакансія в МАУ, щоб пересісти за штурвал.

Вони познайомилися 10 років тому. Їхня історія знайомства і все спільне життя були як у романтичних фільмах, – згадує Христина Олександрович. Вона того разу летіла з Рима до Києва, а Ігор на тому рейсі працював бортпровідником.

"Ми познайомилися в літаку, в небі. Я завжди говорила Ігорю: "Ти мій ангел з крилами!". Ви знаєте, я як його побачила – зрозуміла, що це точно як любов з першого погляду", – каже вона. – "У мене навіть зберігся посадковий талон з того самого рейсу, коли ми з Ігорем познайомилися. На ньому вже не видно жодної цифри, жодної літери. Але він у мене в портмоне завжди лежить, він весь час зі мною".

"Ми познайомилися 12 січня. І щомісяця, 12-го числа, навіть не щороку, а щомісяця, я отримувала від Ігоря в подарунок букет", – згадує Христина. – "Це було так приємно, просто неймовірно".

Їхня історія тривала 9 щасливих років – стільки Ігор і Христина прожили разом. Рік тому вони розійшлися, але зберегли дружні стосунки, а останнього разу спілкувалися в день напередодні вильоту Ігоря з Києва до Тегерану.

"Він мені подзвонив о 19:36 вечора, це була наша з ним остання розмова. Я в нього запитую: "Ти вже в аеропорту?", – згадує Христина. – "Він каже: "Я вже на літаку". І таким тоном він це сказав, що у мене аж в серці защеміло. У мене реально постфактум відчуття, що він просто прощався з усіма".

Спочатку, за словами колишньої дружини, він повинен був летіти в Барселону, але рейс поміняли на Тегеран. І, як згадує Христина, Ігор говорив, що летіти туди йому зовсім не хочеться.

"Він заговорив про цей рейс в Тегеран. Каже: "Мені летіти в Тегеран, там таке діється"", – згадує жінка. – "А я питаю: "А що? Я навіть за новинами не стежила". А він каже: "Там все майже на межі війни, ракети націлені"".

За словами Христини, вона відчула полегшення, коли влада Ірану зізналися в тому, що літак був саме збитий:

"Ми часто говорили з ним про авіакатастрофи. І він говорив, що де б вони не відбувалися, в результаті все одно все "звалять" на пілотів: "Вони ж мертві, з них вже не запитаєш"", – переказує Христина розмову з колишнім чоловіком. – "Коли я дізналася, що літак був збитий ракетою, мені стало легше. Я подумала: "Напевно, він загинув швидко і не встиг відчути біль, страх, не злякався. І, може, навіть не зрозумів що сталося. Це теж для мене важливо"".

Поховати Ігоря планують в його рідному селищі Козелець Чернігівської області, де живуть його батьки. У будинку Христини від Ігоря залишилися шість котів і кішок: всіх, крім одного, приніс саме колишній чоловік.

"Де б ми не були, у нас дуже багато фотографій: Ігор з тваринами і Ігор з дітьми. Вони до нього тягнулися: дітей і тварин обдурити складно", – говорить Христина.