Більше десятка молодих людей просиділи 24 години у тернопільських казематах

Це був їх власний вибір. Саме таким чином вони вшанували пам’ять героїв битви, яка відбулася 29 січня 1918 року у селищі Крути.

В акції «Доба», яку молодь проводить у Тернопільському історично-меморіальному музеї політичних в’язнів уже сьомий рік поспіль, взяли участь представники Тернопільської організації Спілки Української Молоді в Україні, Федерації українських католиків академічних і студентських товариств «Обнова» та ВО «Тризуб».

-  Наша акція присвячена 95-ій річниці бою під Крутами, – каже Олена Бідованець, президент Федерації українських католиків академічних і студентських товариств «Обнова». – Звичайно, що це було не просто бездіяльне перебування молодих людей у колишніх тюремних камерах. Для них це також інтелектуальне і духовне навантаження. Зокрема відбулися бесіди зі священиком на тему героїчного самогубства та директором музею про героїв Крут та Акт соборності. Були у нас і співи, і перегляд фільму на тему визвольної боротьби, скромні обід та вечеря тощо.

В одній із камер колишньої в’язниці молоді люди перебували з 11 ранку 26 січня до 11 ранку 27 січня. Після ночі у казематах на них чекала ранкова руханка, прогулянка і на завершення акції – Літургія. Ці 24 години вони перебували під «керівництвом» Лесі Голик, члена Тернопільської міської організації Спілки Української Молоді в Україні, яка взяла на себе роль коменданта. Саме вона вирішувала, чим будуть займатися «ув’язнені» та відправляла їх у карцер. Придумала для «підопічних» вона і несподівані завдання. Зокрема, вперше цього року було запроваджено ручні роботи – молодь вишивала тризуб. Кожному з учасників акції роздали невеличку частинку пластикової канви, на якій необхідно було вишити частину узору. Потім ці частинки склали в одне ціле, утворивши один із державних символів України.

Для багатьох учасників акції «Доба» найбільші враження залишаються після перебування певного періоду у карцері. Адже перебування у повній самоті у темному, холодному приміщенні це не тільки фізичне випробування, а й психологічне. Приймаючи участь в акції минулого року, у карцері побувала й Олеся Бідованець.

- Півгодинне перебування у цій камері стало для мене часом роздумів над історією нашого народу, своєю власною ідентичністю, – ділиться спогадами дівчина. – Тоді я усвідомила наскільки ми щасливі люди, що попри всі нарікання, і багато прикрих моментів, ми все ж таки є вільними людьми – говоримо те, що хочемо, маємо можливість творити, працювати у тій сфері, яку вибрали для себе. Може ми й не маємо того комфорту, який собі уявляємо, але порівняно з тим, як люди страждали колись, і взагалі не мали того, що ми маємо зараз, ми є дуже щасливими. З іншого боку для мене це була своєрідна позиція: показати старшому поколінню, що є молодь, яка пам’ятає усіх, хто віддав життя за Україну, і готова пожертвувати чимось задля власної свободи. А для нашого покоління і нашої влади це приклад того, що є молодь, яка і сьогодні готова боротися за свою державу.