Пам’ятник жидам хочуть встановити в історичній частині Тернополя

У Тернополі відбулося засідання ініціативної групи з питання встановлення в обласному центрі пам’ятника Соломону Ляйнбергу – командиру сформованого 1919 року «Жидівського пробоєвого куреня», що був військовим підрозділом Української галицької армії.

В ініціативну групу увійшли науковці, представники духовенства, громадсько-політичні діячі, підприємці з Тернополя, Києва, Львова, Одеси, Дніпродзержинська, Дрогобича, Чернівців.

Створено оргкомітет із правом залучення інших осіб. Його очолив член «Тризубу», тернопільський громадсько-політичний діяч Іван Сута. Заступниками стали доцент Дрогобицького державного педагогічного університету Олег Баган і голова правління Тернопільського обласного об’єднання «Просвіта» Петро Шимків.

Також під час засідання обговорили місце встановлення пам’ятника Соломону Ляйнбергу. Планується, що він постане в історичній частині Тернополя, а саме – на майданчику на розі бульвару Шевченка та вулиці кн. Острозького.

У такий спосіб націоналісти хочуть показати світові, що українці не є антисемітами та дружньо ставляться до інших націй.

Нагадаємо, у грудні минулого року ВО «Тризуб» звернулася до українців із закликом вшанувати пам’ять загиблих у боротьбі за самостійність України бійців «Жидівського пробоєвого куреня».

Як зазначили у прес-службі організації, цей самостійний оперативний військовий підрозділ 1-го корпусу Української галицької армії був сформований у червні 1919 року з єврейської міліції Тернополя. Командир – поручник Соломон Ляйнберг.

Місце дислокації та вишколу – село Остап’є (нині Підволочиського району Тернопільської області). Від 14 липня курінь брав участь у бойових діях з польськими військами, прикривав відхід частин 1-го корпусу за Збруч у районі Скалата, Гримайлова та Гусятина.

На Наддніпрянщині відзначився в боях із московсько-більшовицькими військами під містами Проскурів (нині Хмельницький), Вінниця, Фастів, Бердичів.

Внаслідок бойових дій та епідемії тифу й дизентерії курінь втратив дві третини особового складу. Начальна команда УГА його розформувала, вцілілих перевели в інші частини. Деякі вояки дісталися до Одеси, звідки разом із членами місцевої єврейської бойової дружини емігрували до Палестини.

Дехто залишився на території Радянської України, а деякі, серед яких був і Соломон Ляйнберг, повернулися в Галичину, яка на той час була вже під Польщею. У Тернополі він і був замучений у місцевій в’язниці (за іншими даними – в таборі для інтернованих військовополонених Української галицької армії) 1920 року.