Тернопільщина: 10-річна зірка України мріє виїхати до Італїї

"Хотів би жити в Італії і бути співаком" .

— Мама каже, що в мене — голос, бо я багато плакав, як народився. Де я там пам'ятаю, від чого плакав. То ж усі плачуть. А ще як був малий, мама музику включала, а сестра шкатулку музичну. Та-та-та-а, — наспівує 10-річний Роман Сасанчин із села Садки Заліщицького району Тернопільщини.

Торік у листопаді він брав участь у телевізійному конкурсі "Голос. Діти". На "сліпому" прослуховуванні виконав пісню "Мамма"з репертуару Робертіно Лоретті. Судді — Олег Скрипка, Тіна Кароль і Світлана Лобода — до нього не повернулися, пише Gazeta.ua. Та виступ зробив Романа популярним. У грудні його запросили заспівати в палаці "Україна".

— Як я на шоу не пройшов, то мама дуже плакала. Але то й добре. Після того всі дзвонили до неї. Три дні лишень балакала — мусіла аж на зарядці телефон тримати. Пан Хруставка Любко в ресторан запросив виступати в Чортків. З Австрії сказали, що посилку переслали, з Німеччини, Америки. Дзвонив і переможець дорослого "Голосу країни" Іван Ганзера. Просив, щоб я з ним записався. Подарував мені пісню — "Моє рідне село". Хочете послухати?

Прикладає смартфон до грубки.

— Смартфон мені Світлана Лобода подарувала. Попробував до пічки притулити — звук краще пішов. Чуєте?

— То в пічці канали акустику дають, — пояснює батько 53-річний Василь Сасанчин.

- У господарстві батькам помагаєш?

— Так, маємо качки, свині, пацєта...

— Та як свині, то не пацєта, — заходиться сміхом батько. — Шо ти таке говориш? Розкажи, як ти бур'яни їм кидаєш. Ти ж так весь час багато говориш, а тут шось як боїшся.

— Та я сам знаю, що казати, — червоніє хлопець.

Прошу дозволу поспілкуватися наодинці. Переходимо на інший бік хати. Там прохолодно. Роман розтирає руки, час від часу кахикає. Каже, щедрував у селі, застудив горло. Він у теплому светрі під шию. Взутий у завеликі капці поверх білих шкарпеток.

- Чому в Київ із тобою їздила мати, а не батько?

— Бо тато без руки, та й треба було комусь господаркою займатися. Він ніде не робит. Колись-то цегольня була в сусідньому селі Дорогичівка, він там цеглу возив. Раньше вчився на токара в Тернополі, йому там руку і стяло.

- Із батьком як час проводите?

— Тато в армії добре в шахмати грав, то зараз мене вчить. Я в ноутбука часто виграю в шахмати, а в нього не можу. Ще з ним на гриби ходимо, десь кілометр у ліс. Там лисиці й кабани. Десь як 2 кілометри пройти, то там їх є багато. То звичайно не можна — якби хто злапав із лісників, то треба було б штраф платити. Але деякі люди на кабанів пастки роблять і потому їх на м'ясо.

- Хочеш бути мисливцем?

— Я люблю рибалку. Раз був вудку на рибі зламав, такого карпа тягнув. Як він уже був на березі, то я аж ліг на нього, щоб не втік, і так тримав. А раз Олег — дитина, ше до садіка ходить, — ще більшого зловив. Я навіть не знаю, як її витягнув. Моцна вудка була з ліщини, то стримала. Потім ішов із нею додому, шпортавсі.

Раз витягую вудку, а на гачку змія висить. Зачепилася за губу, а язиком уперед — ух. Злякався дуже. Закидаю назад, і б'ю по воді нею. Відчепилася разом з гачком.

- У школі тепер по-іншому до тебе ставляться?

— Як ставилися, так і ставляться — їм усе одно. Як мене в школі знімали, то їм головне, щоб їх по телевізору показали. Показали Ганну Михайлівну — вона така трохи в тілі, і дівчат із класу. Дівчата всі так вистроїлися в рядочок, як ті голуби, і тільки на камеру дивилися.

- Із дівчатами в класі дружиш?

— Не дуже. Одні щипаються, інші копаються з каблуками. Одна є дуже висока, але худа. А одна така повна. Таких, щоб подобалися — нема. Класна керівничка каже якось: "Що ви до дівчат чіпляєтеся? Ви їх маєте на руках носити". Всьо! Нормально! Беремо на слідуючий день дівчину. Іван з Олегом за руки, я за ноги — і по цілому класі. І так по кожній. Вони верещать, ногами копаються. Учителька кричить, а ми: "Та ж ви самі казали".

- Які уроки любиш?

— Найбільше — фізкультуру: футбол, волейбол, баскетбол. Любимі вчительки Галина Василівна з математики і Ганна Михайлівна — із зарубіжної. Вони мене люблять і добрі оцінки кладуть. Але не просто так — я вчуся. От по зарубіжній "Мауглі" ще місяць тому прочитав всього, а тіки зараз треба. "Мауглі" — то казка, фантастика. Є таке, що звірі можуть виховати дитину, але таке, щоб вони говорили — то нє.

- Коли їздив у Київ, що найбільше сподобалося?

— Не сподобалося — якісь такі страшні бомжі на вокзалі. А найбільше настрашив бородатий бомж-негр.

5 травня Роман Сасанчин летить до Неаполя на музичний фестиваль. Поїздку виграв завдяки інтернет-голосуванню за нього на сайті "Голос. Діти".

- Уперше полетиш у літаку? Не страшно?

— Наоборот, хочу біля вікна сісти, подивитися, як там всьо. Віддихну на морі в Італії — ше ніколи на морі не був. Може, навчуся плавати, а ше дуже хочу потримати в руках крабів. Вони кусають?

Хотів би жити в Італії і бути співаком. Там опера славиться, а тут у нас естрада — Звєрєв. Саме більше його не люблю. Він ніби модель, але так якось виглядає... Тіну Кароль і Лободу слухаю. Люблю рок, джаз. Реп не подобається, і Пугачова, Кіркоров — нє-є-є.

- Добре бути популярним?

— Як був у Чорткові, то трохи та увага змучила. Усі хотіли сфотографуватися зо мнов. Десь півгодини в черзі стояли діти і дорослі. Недавно запросили на День міліції в Тернополі співати. Була велика радість, коли я фотографувався з генералом. Ми тримали кулемети справжні, ну, правда, не заряджені. Співав там "О соле міо" і пісню Гришка про маму. Дали мені подарунок, квітку, календар від міліції і гроші ше були. Скільки — не знаю. Віддав мамі. Перед тим ще в губернатора в театрі співав. Шо то було і хто глядачі — не знаю. Найцікавіше потім голубів на площі годувати. Насипав зернят на руку, а вони всі рядком на руку сідають і по черзі клюють.

У коридорі чути шурхіт.

— Тато підслуховує, — каже Роман.

За 3 хв. у двері зазирає батько. Запрошує до столу.

— До школи я зрання не їм, — розказує Роман. — Воопше нічо, хіба чаю поп'ю. Після другого уроку дают суп і можна ше друге, але треба 20 гривень у місяць доплатити. Кока-колу і чіпси пробував — воно недобре. Учителька зі співів сказала, шо мені не можна води з газом, сємошкі й морозиво.

— Як будете писати, то подякуйте всім Ромчиковим учителям і Юрію Чижмарю (екс-голова Тернопільської облдержадміністрації, торік в окрузі №167 на Тернопільщині програв вибори Іванові Стойку з ВО "Батьківщина". — "ГПУ"). Він дав гроші на поїздку Ромчика в Київ, — каже батько, прощаючись. — Він після виборів, як у Раду не пройшов, до нас приїхав на такому величезному джипі, що всі сусіди зглядалися. Каже до Ромчика: "Ти не пройшов і я не пройшов — ми з тобов єднакі". Ромчик аж його обняв.

Роман Сасанчин двічі на тиждень їздить до музичної школи в райцентрі Заліщики. Займається співом з учителькою Лесею Адамівною. У вівторок і п'ятницю йде із загальноосвітньої школи після третього уроку. Автобус із села ходить тільки зранку та опівдні

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію
Коментарі