Тернопільські “дрочуни” шукають нових жертв у маршрутках

- Їдучи в маршрутці на Бам, стала свідком надзвичайно неприємного видовища – публічного онанізму, - розповідає студентка тернопільського університету.

- Біля мене сів чоловік років 55 – 60 і одразу розпочав знайомство. Представився викладачем одного з тернопільських вузів, розповів про свою сім’ю, роботу. Розпитував і мене: де навчаюсь, на якому факультеті. Я залюбки підтримала діалог, та все йшло добре до того часу доки псевдо викладач не почав робити мені непристойні компліменти, роблячи свою брудну справу і прикриваючись папкою. Таке зі мною було вперше, мене ніби накрило хвилею шоку! Я зовсім не знала, як реагувати, що робити, куди подіти очі? Своєї зупинки я чекала неначе божого дива. Пізніше я ще не раз бачила цього дивного чоловіка, але минала його як каже моя бабуся ”десятою дорогою».

Остерігатися, чи відноситись із розумінням? Боятися, чи спробувати допомогти? Як поводити себе коли ти стаєш свідком публічного онанізму? На ці та інші питання погодилась відповісти молодий психолог Ірина Стецюк.

 - Ірино скажи, що робити, якщо доля зіграла з тобою в неприємний жарт і ти несподівано застрягаєш у ліфті разом з онаністом?

- По перше, не панікувати. Поведінка онаніста є бажанням задовольнити свою потребу в увазі і вона є провокативною, тому не можна піддаватись на цю провокацію. Потрібно старатись ігнорувати таких осіб, якщо почнете звертати на них увагу, то ви будете робити те, що їм і потрібно. І в результаті ви можете зацікавити їх. Але як можна зберігати спокій, якщо ти опиняєшся в закритому місці з неадекватною особою.

- Я, мабуть, вже б підняла галас рівний “третій світовій війні”.

- Ні в якому разі не потрібно вести себе агресивно, адже в їх такій поведінці немає наміру завдати комусь шкоди. Бо ж у відповідь на вашу поведінку вони також можуть стати агресивними.

- Чому ці люди так себе поводять, це так зване самовираження чи хвороба?

- Звісно ці люди не є психічно здоровими. Однією із причин виникнення проблем може бути не пережитий дитячий комплекс у зв'язку із відсутністю батька чи матері (протилежної статі), або із браком уваги від нього. Тоді в дитини виникає нездоровий інтерес до сексуальних дій та бажання звернути на себе увагу.

- То ми повинні навіть дещо співчувати цим людям?

- Так, нажаль, наше суспільство цього не розуміє. Люди з агресією ставляться до аноністів, називаючи їх помилкою природи. Проте ми повинні зрозуміти те, що цим людям потрібна кваліфікована допомога.

- Ірино, скажи як можна вилікувати цей нездоровий сексуальний потяг у публічних місцях і чи взагалі це лікується?

- Звичайно лікується. В першу чергу, цим людям потрібна допомога психолога, який їм допоможе виявити та позбутся психологічної травми та комплексів. Але проблема в тому, що багато аноністів є звичайними людьми, які мають дружини, діти, роботу і їх рідні навіть подумати не можуть, що їхній член родини може бути публічним “дрочуном”.