Громадяни Ізраїлю відшукали своїх рятівників через багато років у селі Тернопільщини (фото)

У Золотому Потоці є віддалена вулиця Рудка. Взагалі, як каже секретар селищної ради Галина Дручок, Рудка – це один із тисяч українських хуторів, яких не хочуть визнавати за окрему територіальну одиницю.

Власне, саме до цього невизнаного хутора нас покликало бажання зустрітися із 81-річною Павлиною Кузевич. Декілька років тому бабуся Павлина побувала з селищним головою Марією Мосціпан у Тернополі, в палаці культури “Березіль”, де отримала з рук тодішнього голови ОДА Юрія Чижмаря орден “За мужність” ІІІ-го ступеня. Такі ж ордени отримали і дві її старші сестри Анастасія та Катерина. (На жаль, зустрітися із сестрами бабусі Павлини не вдалося, бо мешкають вони в селі Рублен, куди цієї зими дістатися вкрай важко.) 
Ці високі нагороди на старості літ – відлуння дитинства, в якому їм довелося побачити і пережити жахіття того, як люди полювали на людей. Щоб вбити. Вбити тільки за те, що євреї. Це були страшні роки Другої світової війни, пише Нова Тернопільська газета.  

Бабуся Павлина пригадує: “Я народилася в 1932 році і дуже добре пам’ятаю війну. Жили ми в Рублені на Кутасівці, нас в батьків було п’ятеро. Коли до Потока зайшли німці, то найперше кинулися ловити і винищувати євреїв. Якогось дня тато привів до нашої хати цілу єврейську родину. Їх було, мабуть, що шестеро, вже не можу пригадати точно. Пам’ятаю тільки деякі імена: Гицель, Мавка, Мошко, Сруль (до мене пише листи його дружина Іта, бо Срулько вже помер в Ізраїлі). Наш тато був з цією родиною знайомий ще до війни. Ці люди займалися торгівлею і інколи винаймали батька кіньми возити їх з крамом по навколишніх селах. Отож, гуртом викопали за хлівом яму, а зверху прикрили снопами соломи. До тої ями прокопали лаз з хліва, під жолобом вирили, щоб не видно було. Я тим лазом їжу носила, яку мама варила. Вони там у тій ямі сиділи, а деколи вночі трохи йшли до хати. Ніхто не знав, що ми євреїв ховаємо. Навіть сусіди. Були ж і такі серед наших людей, які могли видати. І одного разу таки приходили до нас німці, бо хтось був їм сказав, що маємо жидів у себе, але подивилися до хліва, на вишку і пішли. Не знайшли нашого сховку. Так вони там сиділи, аж поки німці не вступилися. Потім жили трохи в Бучачі, а тоді виїхали до Ізраїлю. Наші тато з мамою мали їх, немов за родину, але і по війні не зізнавалися нікому, що євреїв переховували…” 

Цьому є своє пояснення. Як відомо, до початку 90-их років взагалі було неможливо розшукувати в Радянському Союзі тих, хто рятував єврейське населення. В умовах прихованого радянського антисемітизму на захисників євреїв дивилися косо, і це при тому, що під час Другої світової війни було винищено половину єврейської нації.
Доля бабусі Павлини та її сестер також виявилася нещадною на випробування. Здавалося, що війна закінчилася, настали мир і спокій. Але у 1958-1959 році почалися акції НКВС з переселення неблагонадійних. Рублен потрапив до чорного списку. Всі будинки було розвалено, мешканців села вивезли в Дніпропетровську область. Серед них і Павлину Кузевич. Лише в 70-их роках вона повернулася до Рублена, де з чоловіком відбудували хату, народили восьмеро дітей. На жаль, чоловік помер дуже рано, а тому самій доводилося поратися і на домашній господарці, і на колгоспному полі, і ставити на ноги дітей. Непомітно підкралася старість — виросли діти, створили власні родини, вже правнучкою тішиться бабуся Павлина.

А десь десять років тому до Рублена, в оселю на Кутасівці, з Ізраїлю приїхала жінка на ім’я Іта. Вона хотіла побачити місце, де добрі люди, ризикуючи власним життям, врятували її родину, зустрітися з ними. Із родини рятівників залишилися лише три сестри: наша співрозмовниця та її сестри Анастасія і Катерина. Пані Іта почала клопотати про нагородження їх почесними відзнаками праведників та державними нагородами. До речі, у багатьох європейських країнах, де живуть праведники світу, вони відзначені національними нагородами. А у 2004 році співголови Науково-освітнього центру “Голокост” Алла Гербер та Ілля Альтман звернулися до президента Росії Владіміра Путіна з проханням відзначити заслуги російських праведників світу, однак через рік представлені матеріали повернули... Пізніше Ілля Альтман заявив: Росія — єдина держава, яка не нагороджує державними нагородами людей, визнаних Яд-Вашем, праведниками світу. А ось Україна — четверта за кількістю праведників країна після Польщі, Нідерландів та Франції.

— На знак щирої вдячності Іта пропонувала бабусі Павлині та її сестрам поїхати на проживання до Ізраїлю. Та вони вирішили не покидати рідну землю на старості літ. Тоді жінка запропонувала, щоб за бажанням хтось із їхній дітей скористався правом проживання та працевлаштування на території Ізраїлю, а самі бабусі тричі у рік отримують грошову допомогу від нащадків врятованої єврейської родини.

Сьогодні бабуся Павлина мешкає у затишній оселі свого сина Степана та невістки Ярослави, тішачись онуками та правнучкою Діанкою.

ფოტო: Незабуте добро Громадяни Ізраїлю відшукали своїх рятівників через  багато років у Рублені та Рудці Бучацького району  ярослава Шмига У Золотому Потоці є віддалена вулиця Рудка. Взагалі, як каже секретар селищної ради Галина Дручок, Рудка – це один із тисяч українських хуторів, яких не хочуть визнавати за  окрему територіальну одиницю. Власне, саме  до цього невизнаного хутора нас покликало бажання зустрітися із 81-річною Павлиною Кузевич. Декілька років тому бабуся Павлина побувала з селищним головою Марією Мосціпан у Тернополі, в палаці культури “Березіль”, де отримала з рук тодішнього голови ОДА Юрія Чижмаря  орден “За мужність” ІІІ-го ступеня. Такі ж ордени отримали і дві її старші сестри Анастасія та Катерина. (На жаль, зустрітися із сестрами бабусі Павлини не вдалося, бо мешкають вони в селі Рублен, куди цієї зими дістатися вкрай важко.)  Ці високі нагороди на старості літ – відлуння дитинства, в якому їм довелося побачити і пережити жахіття того, як люди полювали на людей. Щоб  вбити. Вбити тільки за те, що євреї. Це були страшні роки Другої світової війни. Бабуся Павлина пригадує: “Я народилася в 1932 році і дуже добре пам’ятаю війну. Жили ми в Рублені на Кутасівці, нас в батьків було п’ятеро. Коли до Потока зайшли німці, то найперше кинулися ловити і винищувати євреїв. Якогось дня тато привів до нашої хати цілу єврейську родину. Їх було, мабуть, що шестеро, вже не можу пригадати точно. Пам’ятаю тільки деякі  імена: Гицель, Мавка, Мошко, Сруль (до мене пише листи його дружина Іта, бо Срулько вже помер в Ізраїлі). Наш тато  був з цією родиною знайомий ще до війни. Ці люди займалися торгівлею і інколи винаймали батька кіньми возити їх з крамом по навколишніх селах. Отож, гуртом викопали за хлівом яму, а зверху прикрили снопами соломи. До тої ями прокопали лаз з хліва, під жолобом вирили, щоб не видно було. Я тим лазом їжу носила, яку мама варила. Вони там у тій ямі сиділи, а деколи вночі трохи йшли до хати. Ніхто не знав, що ми євреїв ховаємо. Навіть сусіди. Були ж і такі серед наших людей, які могли видати. І одного разу таки приходили до нас німці, бо хтось був їм сказав, що маємо жидів у себе, але подивилися до хліва, на вишку і пішли. Не знайшли нашого сховку. Так вони там сиділи, аж поки німці не вступилися. Потім жили трохи в Бучачі, а тоді виїхали до Ізраїлю. Наші тато з мамою мали їх, немов за родину, але і по війні не зізнавалися нікому, що євреїв переховували…”  Цьому є своє пояснення. Як відомо, до початку 90-их років взагалі було неможливо розшукувати в Радянському Союзі тих, хто рятував єврейське населення. В умовах прихованого радянського антисемітизму на захисників євреїв дивилися косо, і це при тому, що під час Другої світової війни було винищено половину єврейської нації.  Доля бабусі Павлини та її сестер також виявилася нещадною на випробування. Здавалося, що війна закінчилася, настали мир і спокій. Але у 1958-1959 році почалися акції НКВС з переселення неблагонадійних. Рублен потрапив до чорного списку. Всі будинки було розвалено, мешканців села вивезли в Дніпропетровську область.  Серед них і Павлину Кузевич. Лише в 70-их роках вона повернулася до Рублена, де з чоловіком відбудували хату, народили восьмеро дітей. На жаль, чоловік помер дуже рано, а тому самій доводилося поратися і на домашній господарці, і на колгоспному полі, і ставити на ноги дітей. Непомітно підкралася старість — виросли діти, створили власні родини, вже правнучкою тішиться бабуся Павлина. А десь десять років тому до Рублена, в  оселю на Кутасівці, з Ізраїлю приїхала жінка на ім’я Іта. Вона хотіла побачити місце, де добрі люди, ризикуючи власним життям, врятували її родину, зустрітися з ними. Із родини рятівників залишилися лише три сестри: наша співрозмовниця та її сестри Анастасія і Катерина. Пані Іта почала клопотати  про нагородження їх почесними відзнаками праведників та державними нагородами.  До речі, у багатьох європейських країнах, де живуть праведники світу, вони відзначені національними  нагородами. А у 2004 році співголови Науково-освітнього центру “Голокост” Алла Гербер та Ілля Альтман звернулися  до  президента Росії Владіміра Путіна  з проханням відзначити заслуги російських праведників світу, однак через рік представлені матеріали повернули... Пізніше Ілля Альтман заявив: Росія — єдина держава, яка не нагороджує державними нагородами людей, визнаних Яд-Вашем, праведниками світу. А ось Україна — четверта за кількістю праведників країна після Польщі, Нідерландів та Франції. — На знак щирої вдячності Іта пропонувала бабусі Павлині та її сестрам поїхати на проживання до Ізраїлю. Та вони вирішили не покидати рідну землю на старості літ. Тоді жінка запропонувала, щоб за бажанням хтось із їхній дітей скористався правом проживання  та працевлаштування на території Ізраїлю, а самі бабусі тричі у рік отримують грошову допомогу від нащадків врятованої єврейської родини.  Сьогодні бабуся Павлина мешкає у затишній оселі свого сина Степана та невістки Ярослави, тішачись онуками та правнучкою Діанкою.
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію
Автор
(0 оцінок)
Викладення
(0 оцінок)
Актуальність
(0 оцінок)
Я рекомендую
Ніхто ще не рекомендував

Коментарі

Коментарі призначені для обговорення, вияснення цікавих питань. Адміністрація сайту попереджає, що коментарі з використанням ненормативної лексики, пропагандою насилля та образою честі та гідності будуть видалятися.

Суспільство
Вчора близько 11 години ранку, патрульні отримали повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, яка трапилася на перехресті вулиць Гайова-Замонастирська. Прибувши за вказаною адресою, інспектори з’ясували, що невідомий водій автомобіля RENAULT, не врахував дорожньої обстановки, не дотримався безпечного бокового інтервалу та скоїв зіткнення з автомобілем MAZDA, після чого залишив місце події. На щастя, водій автомобіля MAZDA запам’ятав номерні знаки правоп...
Кримінал
В п’ятницю, 18 січня на лінію «102» надійшло тривожне повідомлення від жителя Бережанщини. Заявник розповів, що виявив бездихальне тіло невідомої жінки в шлюзовій камері дамби Бережанського ставу. Виїздом на місце пригоди працівники поліції встановили, що це жителька села Лапшин 1935 року народження. Пенсіонерку, яка зникла ще 14 січня розшукувало близько 100 осіб серед них правоохоронці Бережанського відділу поліції, обласного управління поліції, а також...
Кримінал
На Тернопільщині знову активізувалися шахраї, які, вдаючи посадових осіб територіальних органів ДФС у Тернопільській області, телефонують до керівників підприємств чи підприємців і вимагають матеріальну винагороду за невтручання в господарську діяльність. Так, днями у Тернополі невідомі особи, називаючись керівником Тернопільського управління Головного управління ДФС у Тернопільській області, телефонували з номера 066-231-34-24 з вимогою сплатити певну сум...
Суспільство
Від початку року інспектори з паркування продовжують інформаційну компанію щодо правильності паркування транспортних засобів на вулицях Тернополя та надають попередження водіям у випадку порушення ними правил зупинки, стоянки та паркування. Проте вже найближчим часом, після отримання доступу до Єдиного державного реєстру МВС, інспектори з паркування почнуть виписувати постанови за порушення правил зупинки, стоянки та паркування транспорту.  Відак, лише впр...
Суспільство
За словами дієтологів, наприкінці зими варто вживати більше овочів і фруктів, рекомендують надавати перевагу продукції місцевого виробництва. Наприкінці зими імунітет людини слабшає, а відтак більшає ймовірність підхопити вірус. Активність останніх може теж зростати останнього місяця зими. Як повідомив інститут грипу, остання хвиля активності вірусів можлива саме наприкінці зими. Відтак українцям радять подбати про імунопрофілактику у вигляді вакцинації та...
Суспільство
Щорічна Всеукраїнська благодійна акція «Серце до серця» у 2018 пройшла під гаслом «Почуй світ!». Кошти збирали для закупівлі обладнання дітям з вадами слуху. На отриману суму для Тернопільської обласної дитячої клінічної лікарні закупили прилад для всебічної діагностики стану слуху. Разом з представниками фонду «Серце до серця» голова облдержадміністрації Степан Барна передав нову техніку лікарні. «Творити добро – важлива складова нашого життя. Завдяки тис...
Суспільство
13-15 лютого у Тернополі відбудеться найромантичніший фестиваль року – "Файне небо". 16-го січня оголосили про відкриття бронювання на польоти.  Як повідомили організатори на офіційний сторінці в мережі Фейсбук, підготуватися до свята варто завчасно. "Попереджаємо Вас заздалегідь, щоб встигли зібрати достатню кількість хорошого настрою і занотувати, що з 13 по 15 лютого Ви будете перебувати у Тернополі на найромантичнішому фестивалі року-”Файне небо”! Адже...
Суспільство
17-річна Хритина Гузак, яка постраждала внаслідок вибуху гранати в Колодіївці,  сьогодні вранці пережила ще одну операцію. Мама дівчинки Зоряня Зузак через соцмережі звертається до всіх небайдужих з проханням про допомогу. В родини не вистачає коштів на лікування доньки. "Звертаюся за допомогою до усіх небайдужих. Допомогти моїй дитині Гузак Христині повернутись до повноцінного життя. Після випадку з вибуховою гранатою в неі пошкоджена дуже голова потрощен...
Суспільство
Про це у соцмережі фейсбук повідомила бабуся дівчинки Марія Гриньків. 13-річна школярка впала біля школи у с.Долина.  Родичі дівчинки звертають увагу керівників громади на цю ситуацію. Теребовлянці у коментарях закликають до відповідальності і голів сіл, адміністрації шкіл, техпрацівників. Адже подібні ситуації можуть трапитися всюди. Гостро піднімають теребовлянці тему й загалом стану доріг та тротуарів у Теребовлі та навколишніх селах. Вважають, якщо слу...
Відповідальний за розділ
Наталія Наконечна
Журналісти сайту 0352.ua до ваших послуг.
Пишіть нам, телефонуйте, повідомляйте про міські новини та події - ми сподіваємося, що з Вашою допомогою городяни дізнаються про життя Тернополя більше.

Разом з Вами ми зробимо наше місто кращим!