Життя тернополянки, яка має день народження один раз протягом чотирьох років (фото)

За свої 44 роки тернополянка Романія Кравець тільки 11 разів мала законний день народження.

Цьогоріч для неї свято вчергове буде без дати на календарі, а на приємну днину доведеться зачекати аж цілих три роки. Жінка належить до рідкісних щасливчиків, які народилися 29 лютого, а тому її день народження припадає раз у чотири роки, пише Нова Тернопільська газета.  

— З одного боку, ніби почуваюся обділеною без приємного для кожної людини дня її народження, а з іншого — це навіть плюс, бо поміж високосними губляться мої «приховані» роки і я завжди молода, — усміхається пані Романія. — Але чи є в календарі прописана моя дата чи нема, все одно щороку святкую день народження — як правило, в останній день зими, але буває, що переношу на перший весняний день — маю право вибору! Ну, а вже коли випадає 29 лютого, то це, звісно, для мене велике свято. Рідкісну дату народження добре пам’ятають друзі — не забувають привітати, на неї часто звертають увагу при оформленні документів, а для мене вона — найрідніша і я нізащо не поміняла б її на жодну «частішу». 
Іноді батьки, у яких дитина народжується 29 лютого, вмовляють працівників пологового записати на день швидше або пізніше. Пані Романія запитувала у своїх батьків, чи не хотіли випросити їй, так би мовити, «кращу» дату, але вони були переконані, що день, коли Бог послав людину на землю, — найкращий, і нема потреби щось змінювати. А таке рідкісне ім’я для жінки обрала її бабуся Текля. 

— Ще коли була школяркою, то трохи було сумно, що в усіх дітей є дні народження, а у мене — лише інколи, але згодом звикла, — каже пані Романія. — Найбільш пам’ятним для мене було 20-річчя: саме напередодні, 16 лютого, я народила свою першу донечку Мар’яну, тому свято мало подвійну радість. Нині у мене три дорослі доньки — Мар’яна, Роксолана та Оксана — моя радість і гордість. 

Минулорічний день народження для пані Романії також був особливим — вона вперше за десять попередніх років святкувала його вдома, бо увесь той час її відмежовував від родини кордон. Разом із чоловіком Ігорем вони були на заробітках в Іспанії. Оселя Кравців сповнилася радістю, коли повернулися батьки, до того ж уже вийшла заміж старша донька і потішила їх першим онучком Назарчиком. Це був найкращий подарунок для пані Романії!

— Доньки завжди вітали мене через інтернет, але мені так хотілося їх обійняти в ті щасливі миті… — ледве стримує сльози жінка. — Так склалися обставини, що ми з чоловіком змушені були їхати за кордон, доньок виховувала нині вже покійна свекруха. Хотілося поставити дітей на ноги, вивчити, а тому скуштували заробітчанської долі. Щось заробили за ті роки, але багато втратили — не бачили, як виростали діти, не могли бути поруч з ними… На щастя, моя свекруха була дуже добра жінка, розуміла нас, піклувалася про дівчаток.

Ще до поїздки за кордон пані Романія працювала медсестрою, її чоловік — телемайстром, нині, як вони зізнаються, важко знайти роботу, тому жінка наразі доглядає за Назарчиком (на фото), дбає про домашній затишок, а чоловік перебивається підзаробітками. У вільний час пані Романія вишиває ікони та картини. 

— Ніколи не очікую на день народження якихось особливих подарунків, головне, аби вони були наповнені любов’ю, — каже тернополянка, — рідні знають, що дуже люблю квіти, особливо троянди, а ще — вазони, тому завжди дарують чудовий букет. 
Найбільша мрія пані Романії — щоб її доньки мали добру долю і щоб могли реалізувати себе в рідній країні. 

— Для усіх батьків найбільша радість — бачити щасливими своїх дітей, — каже жінка. — Бог дав нам добрих доньок, які нині стали для нас з чоловіком і хорошими друзями, і порадницями. А що ще більше треба?!

Щиро вітаємо Романію Кравець зі святом, якого цьогоріч нема в календарі, але яке витатиме у її душі на межі зими й весни. Нехай Ваше життя буде сповнене родинного щастя, любові від рідних людей і віри у краще майбутнє України!