Як співпрацюють церква і тернопільські ЗМІ? – сучасні методи проголошення Євангелія

В добу процвітання медіа-комунікацій та розвитку інтернет-технологій, представники українських церков, від протестантів, до греко-католиків, намагаються співпрацювати із засобами масової інформації.

На прикладах європейських країн, а також власними оригінальними ідеями, можна представляти релігію в досить цікавому, для всіх поколінь, світлі.

Практика співпраці церкви і ЗМІ у Тернополі вже наявна: трансляція недільних літургій на одному з місцевих телеканалів, залучення священників у прямі ефіри ток-шоу, використання їхніх коментарів у газетах та інтернет-виданнях. Проте, є люди, котрі вважають, що цього замало, а особливо, враховуючи те, що в католицькій Італії, під патронатом церкви є близько 5,5 тисяч сайтів на релігійну тематику…

Обговорити усі гострі кути трикутника «Церква — медіа — суспільство», а також специфіку роботи журналіста, при написання релігійних матеріалів, зібрались журналісти та люди, компетентні в даній проблемі. Спеціально для цього, 7 березня, в Фундації «Справа Патріарха Йосифа Сліпого», провели круглий стіл, на який були запрошені Михайло Перун – доктор наук соціальних комунікацій та Іван-Андрій Говера – митрофорний протоієрей, докторант Богословія.

- В добу інтернету треба шукати нові методи проголошення Євангеліє. Варто прославляти Христа через телебачення, радіо, інтернет. Церква ніколи не була проти співпраці з журналістикою. Взагалі, термін «соціальна комунікація» запропонували отці Другого Ватиканського собору, тож це є церковне поняття, яким зараз послуговуються науковці з усього світу. Співпраця між медіа і релігією – складне питання. В Італії є проект, де щонеділі, на головному телеканалі, транслюють літургію у різних містах і містечках. Там є команда професіоналів, які добре обізнані, знають літургію від А до Я. В Україні, поки що, це хаотичні зйомки,- вважає Михайло Перун.

На думку доктора соціальних комунікацій, суто релігійні видання, не зможуть донести церковної інформації до людей, котрі не відвідують церкву. Найкращий варіант – створити газету, котра б виходила під патронатом церкви, де б публікували новини політики, економіки, спорту, і водночас релігії.

Ще одна проблема, чому про релігію пишуть мало, або неправильно – відсутність кваліфікованих журналістів, які б були обізнані в церковній термінології. Зазвичай, на цю тематику, пишуть люди, котрі висвітлюють проблеми культури і суспільного життя.

- Наприклад, новину про відхід святійшого отця Папи Бенедикта XVI в Україні написали дуже лагідно і примітивно. Просто набрали 2-3 «месиджі», які потім обросли поясненнями, і назвали це аналітикою. Набирають обертів релігійні інтернет-видання, але вони ще дуже недосвідчені і недоопрацьовані,- зауважує Михайло Перун.

Кому, в першу чергу, потрібна співпраця журналістики з церквою? Отець Іван- Андрій Говера дає коротку відповідь: «Інвалідам, немічним і хворим». Церковні літургії, таким чином, будуть доступні усім, без винятку.

- Але і в рамках самого богослужіння, не можеш донести всю інформацію. Щоб висловитись і проявити певний виховний момент, необхідно звертатись до людей через медіа. На жаль, у Тернополі, є велика фінансова проблема, коли церква не може мати сучасний кабінет і обладнання та самостійно готувати медійні продукти. Суспільство зараз морально нестійке, а тому, треба пропагувати церкву, бо це ще той орган, якому люди довірять, і де знаходять спокій для душі,- пояснює отець Іван-Андрій Говера.

Співпраця тернопільських ЗМІ і церкви розпочнеться з проведення семінарів і тренінгів для журналістів, де їх навчатимуть релігійної грамотності. Після цього, вже з наявними спеціалістами, будуть готувати спільні проекти. Під цим розуміють не тільки трансляцію богослужінь, але й підготовку передач до церковних свят, створення рубрик з коментарями від священнослужителів тощо.

Отож, найближчим часом, тернополяни можливо запримітять зміни в улюблених телепередачах, чи виданнях. Церква не буде втручатись в діяння ЗМІ, а тільки виконуватиме своє завдання – проголошуватиме релігію, Євангеліє та Ісуса Христа.