"Вмирають, не дочекавшись тестів, але маски носити не хочуть": коли COVID-19 поглине Україну

Одещина – один із тих українських регіонів, який стабільно посідає перші місця за поширенням коронавірусу в країні. Ще з вересня в лікарні беруть тільки найважчих пацієнтів, а в останні 5 днів місць не знаходять навіть для тих, хто реально задихається. Попри це, одесити досі не дотримуються маскового режиму, а тих, хто це робить, вважають майже "прибульцями з Марса".

Як інформує "Obozrevatel", Одещина стабільно і щодоби входить до п'ятірки регіонів із найбільшими темпами поширення коронавірусу. Упродовж минулої доби регіон виявився на третьому місці за рівнем поширення інфекції в Україні – коронавірус виявили у 630 хворих.

Загалом із початку епідемії в регіоні виявили 34 806 випадків захворювання COVID-19. 480 хворих померло, із них 9 – за останню добу.

Це офіційні дані, але насправді все набагато серйозніше. Сімейна лікарка з Одеси на умовах анонімності розповіла, що в місті вже давно склався цілий ковідний колапс. Ще з середини вересня. Мовляв, хворіють багато, але водночас одесити досі не дотримуються маскового режиму не те щоб на вулиці, але навіть у транспорті і в приміщенні. Крім того, на людей у масках дивляться так, ніби вони прилетіли з Марса. І якщо ще на початку жовтня в лікарні можна було потрапити тільки з серйозним враженням легень і низькою сатурацією, то тепер місць немає навіть за знайомством.

"З тестами вдома як пощастить, хтось три-чотири дні чекає, хтось – десять. Обіцяли безкоштовне КТ хворим із підозрою на ковід, за фактом цього немає. Місця в лікарнях навіть говорити не хочу – знову повна ж*па. А хворих валом, щодня плюс 2-3 нових. Маски, як і раніше, для слабаків, одесити вважають. Що попереду буде – не знаю. Самій страшно, щодня з ковідними працюю, доплати не призначені. Соцпрацівникам призначені, а нам ні. Все це задоволення за 9700 в руки... і п'ять масок на тиждень видають на роботі. Не респіраторів, а масок. Набридло і страшно, і, крім як медицина, нічого не вмію", – зазначила вона.

Критична ситуація з розповсюдженням коронавірусу в Одесі виникла ще наприкінці літа. Одна з головних причин – тотальне недотримання карантину. У вересні одеські лікарні були вже переповнені хворими. Щодня машини швидкої допомоги стояли в чергах, а на госпіталізацію потрапляли тільки "складні".

Відтоді ситуація не змінилася, а тільки посилилася – сказала відома  волонтерка Катерина Ножевнікова.

Волонтерка Катерина Ножевнікова допомогає, зокрема, із забезпеченням кисневих концентраторів

"У вересні пацієнти дійсно билися за кисень, видираючи маску один у одного. Була велика проблема, на всіх не вистачало концентраторів. Влада останні 8 місяців пр*ср*ла, вибачте. Але ж можна було забезпечити всі лікарні розведенням: у великі поставити кисневі станції, а в маленькі – цистерни. Не знаю, як в інших областях, але у нас ні чорта зроблено не було. Одну станцію поставили в квітні, другу – ось зараз. Так ми сидимо на цій наркоманській голці. І якщо з поставками кисню проблему вирішили, то розведення по лікарнях немає. А концентратори будуть тільки в середині грудня", – зазначила волонтерка.

Щоб підкреслити серйозність проблеми, вона навела як приклад одну з одеських лікарень, де 70% ліжок забезпечено киснем. Це вважається дуже високим показником. Із 340 пацієнтів, які перебувають там на лікуванні, кисень потрібен 300-м. І навіть ці 70% не рятують.

"Але найбільша проблема у нас – це "допоможіть потрапити в стаціонар". З цим просто катастрофа. Останні п'ять днів у лікарні не беруть людей із сатурацією вище 80%. Був випадок, коли не прийняли людину з сатурацією 60%. А це вже реанімація! Друга проблема – нестача кисню, зокрема і тим людям, які виписуються, але залишаються киснезалежними. Просять "дайте концентратор, щоб долікуватися або дочекатися стаціонару", – розповіла Катерина.

Водночас волонтерка зазначила, що, незважаючи на таку важку ситуацію, одесити справді досі не носять масок: серед 10 осіб її надіває хіба що один.

"У нас із цим великі проблеми рівно до того моменту, поки люди самі не стикаються з проблемою і не намагаються потрапити до лікарні. Ось один намагався отримати у сімейного лікаря направлення на ПЛР-тест і КТ, на що йому сказали: мобільну бригаду чекатимете щонайменше три тижні. Тож йдіть і здавайте аналіз у приватній лабораторії. На КТ – хіба що за свої гроші. Ось міністр каже, що проходитиме весь шлях хворого від початку до кінця. Тільки цього шляху немає. А в області справи ще гірші: там у людей немає ні грошей, ні доступу до лікарів", – зазначила волонтерка.

За її словами, з 10 пацієнтів, які потрапляють в її поле зору, тестів ПЛР немає у 8. Незважаючи на повну клінічну картину, в статистику вони не потрапляють. Буває таке, що люди вмирають, так і не дочекавшись свого тесту.