"Ставив Україну вище за своє життя": помер державотворець із Тернопільщини, подробиці трагедії (ФОТО)

"Ставив Україну вище за своє життя": помер державотворець із Тернопільщини, подробиці трагедії, Георгій Шевчук

Минулої суботи на 71 році життя відійшов у вічність один із творців Незалежності нашої держави – народний депутат України і Тернопільської міської ради I-го демократичного скликання, єдиний за всю історію Зборівського району всенародно обраний голова районної ради, а також відомий науковець і педагог, громадський діяч – один із перших лідерів НРУ, активний учасник усіх трьох революцій у нашій державі, талановитий журналіст та несхитний борець із корупцією Володимир Колінець.

"Ставив Україну вище за своє життя": помер державотворець із Тернопільщини, подробиці трагедії (ФОТО), фото-1



Як інформує "Номер один", народившись на землі звитяги війська Богдана Хмельницького в релігійній патріотичній сім’ї, Володимир із молоком матері увібрав у себе дух козацької вольниці та державотворення, набожності та націоналізму. Вони були життєвими ідеалами Колінця до його останнього подиху, й у їхнє відродження в усій Україні, що нині є реальністю, Колінець зробив свій вагомий внесок.

Ще з дитинства, будучи вже тоді переконаним антикомуністом, юний Володя робив у Кудобинській восьмирічці та в Зборівській середній школі на той час резонансні, хоч і дитячі, але конспіраційно вдалі акції протесту  на символах радянського режиму. У чому відмінника навчання не запідозрила жодна з перевірок "компетентних" органів.

Ще більше закріпив свій національно-патріотичний дух за студентства у Львівському держуніверситеті ім. Івана Франка. А під час навчання на початку 80-х в аспірантурі при республіканській Академії наук і роботи викладачем латинської мови в Київському університеті зблизився з групою відомих культурних діячів і науковців України на чолі з Іваном Драчем, Дмитром Павличком та Володимиром Яворівським, що вже остаточно спрямувало його життєвий шлях у напрямок національного відродження та державотворення України.

Починаючи з кінця 80-х до здобуття Україною незалежності, Володимир Колінець, на той час викладач Тернопільського педінституту – лідер усіх національно-демократичних зачинів та перетворень у нашому краї. Він був одним з організаторів "Товариства української мови" та ініціативних комітетів з відновлення українських церков, співголовою крайової ради НРУ та багатьох інших. Його реальні дії і промовисті виступи на всенародних віче проти комуністичної влади отримували величезні схвальні овації від десятків тисяч земляків.

Вони й обрали Володимира Колінця своїм посланцем до парламенту України та депутатом Тернопільської міської ради I-го скликання, де їхній висуванець не почивав на лаврах і не заробляв, як це роблять нинішні обранці громад, собі статків, а натхненно працював на благо країни, регіону і нашого міста. Колінець був одним із творців декомунізації й активним учасником демонтажу пам’ятника Леніну в Тернополі та в інших населених пунктах краю. А його діяльність у найвищому законодавчому органі країни разом із побратимами з «Народної ради» змусила парламент, в якому домінувала прокомуністична більшість, ухвалити влітку 1990 року Декларацію про державний суверенітет України, а в серпні 1991-го проголосити Акт Незалежності України.

Саме під час роботи в парламенті Володимир Володимирович був одним із небагатьох нардепів, хто разом із Степаном Хмарою відверто підтримав голодування студентів на майдані і Революцію на граніті. Був Колінець і серед тих, хто вніс до сесійної зали величезне синьо-жовте полотнище, яке стало одним із символів здобуття Україною Незалежності.

Виконавши державотворчу місію, Володимир Володимирович після нардепівської каденції не повернувся до спокійної викладацької і улюбленої наукової діяльності. Його єдиного за всю історію Зборівщини всенародно обрали головою райради. І тут Колінець не відступив від власних принципів – декомунізував ледь чи не весь склад верхівки районної влади, проводив нещадну боротьбу з корупцією, у якій вивів на чисту воду навіть тодішнього місцевого прокурора. Почав впроваджувати нову економічну політику, одним із перших у краї залучив до далеко не передового району реальні іноземні інвестиції – підприємство "Добра вода", почав перетворення в аграрній сфері. І все це при тому, що не нажив на цьому жодних статків. Навіть відомчу квартиру керівника району передав багатодітній сім’ї.

Така життєва позиція видалася дивною та й сама постать незручною для обласної верхівки на чолі з "рухівцем"-пристосуванцем Бойком, а згодом і його екскомпартійними наступниками. Наприкінці 90-х голів районів уже не обирали, а призначали, то Володимира Володимировича делікатно перевели на посаду керівника одного з підрозділів роботи з молоддю Тернопільської райдержадміністрації, а після цього навіть підвищили до обласного рівня – третім символічним заступником начальника управління культури. Думали, Колінець вгамується і тихенько сидітиме до пенсії.

І дуже помилилися, Володимир Володимирович і надалі був активним учасником усіх народних протестів, у тому числі акції "Україна без Кучми", хоча й визнавав вагомий внесок другого президента у становленні держави і в революції Гідності. Усе життя Колінець ненавидів і нещадно боровся з корупцією в усіх її проявах. Його викривальні журналістські розслідування отримали визнання на всеукраїнському рівні. За них невтомний борець не лише ризикував своїм здоров’ям, а міг і втратити життя – підступна за дивних обставин ДТП, погрози і реальні побиття. Однак навіть це не зупинило державотворця, бо не таким він бачив майбутнє України.

На засвітах життєвої дороги Володимир Колінець повернувся до викладацької роботи в унісон з науковою діяльністю тепер уже в економічному університеті. Загалом ці дві сторінки в біографії цієї постаті не менш яскраві за всі інші. Як один із колишніх студентів Володимира Володимировича наголошу, що він був високопрофесійним мовознавцем-германістом і чудовим літературознавцем, який умів доступно, цікаво та змістовно передати зміст навчального предмета. Як і в усіх інших своїх видах діяльності не любив хитрунів-"халявщиків" і тих, що прикриваються відомими батьками, студентів, а також викладачів із розчепіреними кишенями.

Основним критерієм його оцінювання був винятково рівень знань. І навіть ще на ранній викладацько-науковій ниві Колінець був затятим патріотом не лише України, а й своєї малої батьківщини. Усі його праці в академічних виданнях були підписані: "Володимир Колінець, с. Кудинівці Зборівського району". Саме на ґрунті любові до літератури, журналістики, футболу та Зборівщини ми ще наприкінці 80-х подружилися з Володимиром Володимировичем.

На похорон В. Колінця з Києва прибув виконавчий директор Асоціації народних депутатів України Валерій Кубік, котрий вручив сім’ї покійного пам’ятний знак і грамоту до 30-річчя проголошення Декларації про державний суверенітет України.

Помер_один_із_творців_Незалежності_України Тернопільщина
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію

Коментарі