Кому потрібен такий футбол? (розповідь вболівальника тернопільської «Ниви» про матч в Чернігові)

За день до матчу в Чернігові, отримавши "добро" в сім'ї я вирішив підтримати команду,тому що комусь та й потрібно було все таки поїхати відвідати друзів-"сєвєрянів".

Швидко знайшовши людину, яка готова була мені скласти компанію, пішли купувати квитки на залізничний вокзал.Ось тут і починається непередбачуване...

Так як до Чернігова добиратися потрібно з пересадкою в Києві і цей самий шлях долати знову, сталася халепа- додому на Паску ми попадали лише в неділю після обіду. Але Господь Бог був на нашій стороні і тільки він знає яким чином за 20 хв до виїзду нам вдалося взяти квитки на потяг Київ-Чоп на вечір суботи. Зайшовши у вагон "приговоривши" по пляшці пива (хто Жигуля, а хто Опілля) за перемогу Ниви ми положилися спати.

Прибувши зранку до Києва ми швидко знайшли маршрутку, яка їхала в Чернігів. Домовившись з друзями, що нас зустрінуть ми спокійно заснули на шляху до Чернігова в зручних кріслах авто. І ось він Чернігів...

Чарівна дівчинка Маріна не могла натішитись тим, що ми приїхали. Так як зранку вона не поснідала, тому що "вилетіла "з хати,ми пригостили її канапками по- тернопільськи, додавши до цього 50 гр. коньячку. Часу до матчу було вдосталь і ми пішли на берег Десни щоб трохи "поспілкуватися" з друзями, при цьому зустріли деяких гравців Ниви, які підходили до нас і віталися. До матчу залишалося 30 хв і ми рушили на СТАДІОН ім. Юрія Гагаріна. Яким же було наше і не тільки здивування, коли зайшовши в гостьовий сектор нас оточило близько 50 охоронців, які з питаннями: "А что вас только двое?" і "А где остальные?" почули відповідь - "Зараз підійтуть". Посміявшись, ми згодом дізналися, що хтось з Тернополя розмістив на сайті Десни інфу про те, що в Чернігів їде 1000 наших вболівальників, тому міліції на матчі було більше ніж глядачів.

І ось сама гра....якщо це можна назвати грою. З перших хвилин матчу наші гравці заволоділи перевагою і було зрозумілим те, що все буде добре. Але ближче до кінця 1 тайму, коли Вася Товкацький з 5 метрів просто влучив у воротаря гостей з позиції з якої гріх було не влучити, закралася думка про "договорняк".

Деякі глядачі в перерві матчу стали висловлювати своє невдоволення і покидати трибуни стадіону, при цьому висловлюючи мої припущення.

Але початок 2 тайму вселив надію в серця чернігівців-два попіль 100-відсоткових моменти біля наших воріт, які повинні були завершуватися голами, але в першому випадку нас врятувала поперечина, а в другому гравець Десни просто не захотів забити, саме так-не захотів, бо дочекався поки хтось з захисників добіжить до воріт і нікчемно легко вдарив по м'ячу. В кінці зустрічі команди не те що не боролися, навіть не хотіли грати. Два штрафних, які були в безпосередній близкості до воріт Ниви, гравці Десни розігрували через свого воротаря.Позор та й годі.

Після матчу отримав коментар від керівництва:"Ніхто не хотів ризикувати."

P.S. Я вболівальник Ниви ще за часів, коли Іван Потупа (земля йому пухом) створив команду, коли перегравали Спартак Московський, Арарат з Єревану, коли феєрили брати Капанадзе, але такого НЕПОДОБСТВА ДО СЕБЕ, коли напередодні Пасхи вирушити за 700 км від дому терпіти не буду. Де пітвердження слів про якісний футбол у кожному матчі??? Де воля до перемоги???