Неймовірна історія: тернополянин втратив зв'язок з донькою і … через десятки років зустрівся з онуками у США

Такому сюжету позаздрила б, мабуть, найпопулярніша авторка життєвих драм Оксана Байрак. Вигадати таке навряд чи комусь вдалося б, але життя – річ непередбачувана. Інколи воно так закрутить, що вийти із замкнутого кола вдається тільки дивом. Саме воно допомогло тернополянину Володимиру С. через десятки років знайти на іншому континенті втрачену  родину.

Багаті теж плачуть

Початок цієї історії сягає далеких 80-х. Виділитися з-поміж інших у ті часи було не просто, адже всі працювали на фабриках та заводах і заробляли приблизно однаково. Особливими розкошами мало хто міг похвалитися. Винятком були сім’ї, яким допомагали родичі з-за кордону. Таке явище було доволі рідкісним, тому одразу піднімало адресатів у статусі, принаймні в їхньому оточенні. Новенький одяг, не схожий на тутешній, перші джинси, жувальні гумки – усі радощі закордонного життя не залишалися без щирого захоплення друзів та знайомих. Володимир та Ірина чи не першими відчули солодкий смак заокеанських розкошів. І своє житло у Тернополі, і робота. Молодята жили, наче у Бога за пазухою. Мабуть, і заздрісників було не мало. Та це пару зовсім не цікавило. Усе, про що вони мріяли, – маленьке янголятко у своєму домі. Господь і тут не обділив сім’ю. Невдовзі домівка тернополян наповнилась дитячим сміхом. Батьки не чулися від радості після народження донечки. У родині панувала турбота та злагода. Володимир та Ірина були для інших прикладом для наслідування, взірцевою сім’єю. Але так тривало не довго. З переломним моментом у житті подружжя не впоралось. У результаті – розлучення. Володимир покинув родину та поїхав у США. Ірина ж такого удару долі не сподівалася, тому оговтатися від нього було дуже важко. Тоді їх донька Мар’янка лише перейшла у сьомий клас. Образа та переживання за майбутнє не тільки вибили Ірину з колії, а й затьмарили розум. Нервові зриви та неадекватна поведінка налякали маленьку школярку і вона дуже віддалилася від матері. Підтримку дівчинка знайшла у гамірних та ризикових компаніях. Щоправда, вона була зовсім не такою, як би цього хотілося. Про усі «радості» життя Мар’яна знала ще зі шкільної парти. Алкоголь та сигарети були звичним явищем в її оточенні. Взяти дитину під контроль було нікому. Та й вислуховувати повчання матері, яка мала проблеми із психікою, дівчинка не мала звички. Спершу підтримувати контакт з донькою намагався батько. Він надсилав доньці подарунки, телефонував, але потім і ті короткі телефонні розмови загубились у часі. У 90-х роках органи опіки не мали практики вилучати дітей із сім'ї, Номер один. Для цього мали бути дуже серйозні обставини, на зразок, загрози життю дитини. Натомість в Ірини психічні розлади чергувалися з моментами просвітління, тому забирати дитину в матері відповідні служби не вважали за потрібне, розповідає начальник відділу з питань опіки та піклування служби у справах неповнолітніх і дітей Тернопільської міської радиМарія Дунець.

Троє дітей – жодного батька

Мар’яна не опиралась жодній із спокус. Поряд з випивкою та гулянками з’явились чоловіки, а разом з ними – троє дітей і жодних зареєстрованих відносин. Жінка народила двох хлопчиків та дівчинку. Діти проживали в жахливих умовах. Вони жебракували у громадському транспорті. Ходили брудні та обшарпані. Саме такими малечу побачили працівники міської служби у справах дітей. Сигнали, що робиться у цій тернопільській сім'ї, говорили про те, що жінка зовсім не займається вихованням дітей, змушує їх до жебрацтва. Фахівці перевірили інформацію, оцінили ситуацію. У результаті органи опіки прийняли рішення тимчасово забрати у жінки дітей. Протягом року, а саме на цей термін було відібрано дітей, жінка не показала себе з кращої сторони. Характеристика молодої тернополянки не змінилася. До дітей жінка не навідувалась, ані роботи, ані стабільного доходу, а головне – бажання займатися вихованням дітей у неї не з’явилося. Відтак Мар’яну позбавили батьківських прав. Діти були влаштовані у дитячий будинок «Пресвята родина» у Петрикові. Можливо, це стало для неї уроком, а може, просто вдарило по самолюбству. Тим не менше, на жінку стало находити прозріння і вона почала навідуватись до дітей. Втім це тривало не довго, допоки в її житті не з’явився черговий бойфренд. Цього разу не простий, а з кримінальним минулим. Чоловік тільки-но вийшов із в’язниці і цілком благополучно облаштувався у квартирі своєї нової пасії. Багате минуле співмешканця жінку зовсім не насторожило. Без жодних вагань тернополянка народила ще одну дитину – знову хлопчика. Кілька разів з чоловіком навідувалась у дитячий будинок до трьох інших дітей. Та міцні довірливі стосунки у родині не зародилися. Мабуть, життя за гратами далося взнаки. Чоловік почав жорстоко бити Мар’яну. В домі громадянської дружини він відчув себе господарем і почав встановлювати свої порядки. Розправлявся і з жінкою, і з тещею, і з дитиною. Про жорстокі побої жінка нікому не розказувала. Приховувала, скільки було сил, але маскувати криваве місиво на обличчі з кожним разом було все важче. Про те, що коїться у сім'ї, не могла мовчати й Ірина. Сама вона звернулася у службу в справах дітей і розповідала про страшні знущання над родиною так званого зятя.

Як з’ясувалось, після того, як чоловік вийшов з місць позбавлення волі, він продав свою квартиру, щоб вкласти гроші у вигідний бізнес. Та власна справа провалилася. У цьому допомогли його псевдопартнери. Виходить, чоловік залишився без бізнесу та нерухомості, тому й проживав у квартирі Мар’яни. Сама ж жінка під час конфліктів тікала з дому, щоб уникнути чергової бійки. Навіть працівники соціальних служб побоювались колишнього в’язня. Якось під час обстеження помешкання вони з’ясували, що Мар’яни тривалий час не бачили вдома, а коли заглянули у холодильник, то оторопіли. Він був переповнений свіжим м’ясом. Ті ж подумали про найстрашніше, але, на щастя, їх припущення не підтвердилось.

Нова родина у країні зеленого долара

Поряд з тим, органи опіки працювали над влаштуванням у повноцінну люблячу сім’ю трьох старших діток Мар’яни. Зробити це було не важко, адже усі вони здорові та розумні. Єдине – розлучати трьох рідних людей не можна, тому довелося шукати подружжя, готове взяти на себе одразу потрійну відповідальність. І таких знайшли. Щоправда, аж в Америці. Для дітей відкрилися великі можливості. Життя за кордоном, статна сім’я, люблячі батьки. До того ж контакт із прийомною родиною діти налагодили дуже швидко. У 2008 році процес всиновлення було завершено і троє маленьких тернополян поїхали облаштовуватись у Штати. Подружжя про причини, через які діти потрапили у дитячий будинок, знало. І від контакту з родиною малечі не відмовлялися. Щоправда, контактувати й не було з ким. Мар’яна особливого інтересу не проявляла. Бабуся також.  Єдиний, хто схаменувся, дядько Мар’яни, рідний брат її батька. Він таємно з’ясував контакти прийомної родини і по їх від’їзді передав Володимиру, який на той час уже добре укорінився на іншому континенті. У нього з’явилась нова сім’я, велика та дружня, робота, дім. Та навіть це не змогло стерти пам’яті про рідних людей. Володимир, отримавши адресу, віднайшов родину, яка усиновила його онуків, та попросив у пари дозволу зустрітися з дітьми. Подружжя не заперечило, щоправда, цьому передували тривалі розмови по Skype, і вже за кілька днів щасливий дідусь зустрівся зі своїми кровинками. Так троє старших дітей Мар’яни знайшли у Штатах одразу дві сім'ї і нарешті отримали ту любов, на яку не була спроможна їхня рідна матір. Зараз Володимир часто зустрічається з онуками. Вони відпочивають разом з його родиною. Чоловік передає на Батьківщину фотографії, на яких усе щасливе сімейство весело проводить час.

Обвела навколо пальця і пропала

Бракує лиш найменшого Ігорчика. Йому пощастило значно менше. Після чергової маминої гулянки дитину вилучили із сім'ї, а потім жінку позбавили батьківських прав. Уже невдовзі з’явилися перші претенденти. Ігорчик на свої 5 років був непростою дитиною. Налагодити з ним контакт було вкрай важко. Він оцінював ситуацію, наче доросла людина. Зважував, що нова сім’я йому може дати, як вона до нього ставиться. Претенденти на батьківство були дуже терпеливими і докладали багато зусиль, аби знайти спільну мову з хлопчиком. І ось сталося. Дитини пішла на зближення. Щасливі тернополяни уже готували документи на усиновлення. Навіть було призначено дату судового засідання. Та саме у цей день у дитячий будинок прийшла Мар’яна і сказала, що нікому не віддасть свою дитину і хоче її забрати. Попри все, що сталося, Ігорчик душі не чув у матері.  Дитина світилася від щастя. Мама є мама – нічого не вдієш. Більше того, жінка до справи ретельно підготувалася. На Львівщині вона знайшла свою чергову «жертву». Ним виявився на десять років старший за неї статний фермер. У чоловіка була вада. Він глухонімий. Особисте життя якось не складалося і він уже зневірився у коханні, тому коли на горизонті з’явилася Мар’яна, у чоловіка наче виросли крила. Він подумав, що це сам Бог послав йому таку радість. Молода, турботлива і закриває очі на його хворобу. Чоловік допоміг Мар’яні стати на ноги. Запропонував їй переселитися до нього, до того ж, маєтки дозволяли. Красивий будинок, господарство. Чоловік зібрав у сусідів та сільській раді необхідні документи  і разом з коханою поїхали у Тернопіль забирати дитину.

Підстав відмовити Мар’яні в органів опіки не було. Навіть досвідчені спеціалісти повірили у щасливу казку, намальовану жінкою. Та вже за півроку ілюзії як чоловіка, так і працівників служби у справах дітей розвіялися. Сталося це після того, як останні отримали черговий сигнал про страшну ситуацію у родині тернополянки. Як з’ясувалося, свого заступника та наставника жінка просто використала. Для того, щоб повернути дитину, вона розіграла весь цей цирк. Найгірше те, що добряк-чоловік прийняв цю виставу за щиру любов. Натомість Мар’яна без жодних мук совісті повернулася до свого чоловіка-тирана. Такою була остання інформація про тернополянку в соціальних структурах міської ради. З того часу про жінку ніхто не чув і не бачив. Вона з дитиною просто пропала. Спеціалісти служби у справах дітей неодноразово подавали запити та інформували правоохоронні органи про зникнення тернополянки, однак жодних результатів це не дало. У мерії припускають, що після численних побоїв та знущань жінка просто втекла з дому і переховується. Ще більше контролюючі органи турбує доля дитини, однак поки жінка не знайдеться, робити будь-які висновки рано...