Війна за квадратні метри: у Тернополі медики стали безхатченками

Суперечлива ситуація виникла з приміщеннями одразу двох гуртожитків. Один з них знаходиться у центрі міста за адресою вул. Федьковича, 14 , інший – на вул. Симоненка, 1.

Тернопільська мерія переконана, що перша будівля не придатна для проживання людей, тому запропонувала її мешканцям альтернативу – три кімнати 5-кімнатної «комуналки» на «Алясці».  У медиків третьої лікарні, які проживають у гуртожитку в центрі міста, свій погляд на ситуацію. По-перше, вони не погоджуються виселятися. Мовляв, у них є достатньо документів, які підтверджують статус будівлі та їх право на проживання у ній. По-друге, людей бентежить дивне сусідство у «комуналці», адже, за даними підприємства, на балансі якого знаходиться гуртожиток на Симоненка, 1, у запропонованому їм помешканні вже зареєстровано троє осіб. 

Ситуація навколо гуртожитку на вул. Федьковича, 14 має заплутану передісторію. Його мешканці – медики третьої лікарні заселилися туди понад 20 років тому, - пише Номер один. Мова йде про п’ять сімей, які зараз тісняться у кількох десятках метрів. Кімнати люди отримали за роботу на будівництві третьої лікарні. Медики навіть не ставали у чергу на житло, оскільки їм, як вони стверджують, уже пообіцяли квадратні метри. В 2001 році частину приміщення було надано в оренду приватній структурі, а мешканці змушені були підселятися один до одного. У тексті договору з фірмою зазначено, що будівля не належить до житлового фонду міста. Воно й не дивно, адже коли було укладено договір оренди, існувала заборона «сусідства» комерційних структур та звичайних жителів. Згодом усі документи, що стосуються даного будинку, зникли, в тому числі й ордери про вселення. Після оприлюднення закону «Про приватизацію житла в гуртожитках» працівники лікарні №3 вирішили підняти питання щодо оформлення права власності на кімнати в будинку, однак їм у приватизації було відмовлено. Основна причина – у людей на руках не було підтверджуючих документів про їхнє заселення. З іншого боку – орендарі досі не залишали приміщень.

Зрештою мерії таки вдалося звільнити гуртожиток від приватної структури – через суд. Під час судових перипетій навколо будинку та бюрократичної переписки з мешканцями мерія засумнівалася у статусі будинку, адже в документах договору оренди воно визначене як нежитлове. Аргументом не стали навіть численні квитанції про оплату за утримання(!) гуртожитку. Одна за одною гуртожиток обстежували комісії, які сперечалися на тему придатності будівлі. З кожною наступною люди сподівалися, що вона таки поставить крапку у даному питанні, але… З одного боку, в міській раді обіцяли повне сприяння у вирішенні справи, з іншого – жодних зрушень не було. Людям обіцяли знайти рівноцінне житло, однак… Зрештою медики зрозуміли, що чекати допомоги їм немає від кого, і звернулися до суду.

– Ми виграли суд першої інстанції в Тернополі. Потім мерія подала апеляцію, але ми виграли суд й у Львові. Зараз міська рада подала касацію у Вищий адміністративний суд України (м. Київ), – стверджує мешканка гуртожиткуЛюдмила Куркаш.

За її словами, зі сторони чиновників не було жодної спроби розпочати переговори щодо надання сім’ям рівноцінного житла.

Чи є правда в документах?

Згодом у суді з контексту розмови судді та представників мерії під час слухання тернополяни зрозуміли, що орган місцевого самоврядування підготував варіант рівноцінного обміну. І дійсно, згідно з документами, сім’ям запропонували кімнати у квартирі комунального типу за адресою вул. Симоненка 1/7. Мова йде про три кімнати 5-кімнатної квартири площею 10,1; 9,7 та 11,8 кв. м.

– Ані з лікарні, ані з міської ради нам не надходило жодних повідомлень щодо альтернативного помешкання. На суді почули про це вперше, – переконує Людмила Куркаш.

На сьогодні приміщення, які орендувало ТОВ «Ілла», закриті та опломбовані. На прохання працівників лікарні надати їм кімнати, у яких вони раніше проживали і які зараз пустують, відповідь від головного лікаря лікувального закладу так і не надійшла.

А далі ще цікавіше. Звісно ж, людям стало цікаво, у які помешкання їх планують переселити, і вирішили навідатись за вказаною адресою. Там їх чекала несподіванка. На порозі квартири працівників лікарні зустріли старенькі бабусі, які уже по два десятки років проживають у цих кімнатах. Вони теж були здивовані звісткою про, так би мовити, квартирантів. Тоді медики звернулися до балансоутримувача з проханням надати інформацію щодо статусу та реєстрації у даній квартирі мешканців.

– Під час судового засідання у Тернополі зі сторони виконавчого комітету Тернопільської міської ради запропонована так звана мирова угода стосовно переселення у 5-кімнатну квартиру за адресою вул. Симоненка 1, кв. 7, – пояснює юрист Валерій Репіленко, котрий представляє інтереси мешканців гуртожитку у суді. – На офіційний запит приватне підприємство «Вікторія-М», на балансі якого знаходиться будинок, надало відповідь, що дана квартира має статус житла для соціально незахищених верств населення. Кімнати у даній квартирі закріплені за  жінками похилого віку (1922, 1925, 1928 років народження). Інше питання щодо вирішення даного спору є статус приміщення за адресою вул. Федьковича 14. Міська рада доводить, що даний будинок не є гуртожитком, хоча в усіх квитанціях про сплату рахунків та паспортах з  місця реєстрації його статус визначено саме таким чином. На сьогодні доказовою базою для підтвердження статусу будинку є довідка «Міського бюро технічної інвентаризації» на ім’я Олега Соколовського (екс-начальника управління ЖКГ ТМР – авт.) щодо наявності інвентарних справ за переліком адрес, серед яких «вул. Федьковича, 14, 2-поверховий, загальна площа 387,2 кв. м, інвентарна справа виготовлена 17.03.1992 р., гуртожиток зареєстровано за Тернопільською міською радою». Довідка видана за підписом директора бюро О. Гнатюка 02.04.2010 р., тобто у період діяльності попередньої міськради. Однак даного факту нинішня каденція Тернопільської міської ради сьогодні не визнає.

Слід звернути увагу на ст. 47 Конституції України, наголошує юрист, яка чітко визначає, що кожен має право на житло. Держава створює всі умови, за яких кожен має право викупити, придбати або приватизувати помешкання. У 2009 році було винесено закон прямої дії «Про реалізацію житлових прав мешканців гуртожитків» відповідно до якого мешканці, які проживають у гуртожитках на законних підставах понад 5 років, мають право на приватизацію житла. Однак жителям гуртожитку на вул. Федьковича, 14 у приватизації відмовлено.

Виселити чи відремонтувати?

Мерія переконана, що гуртожиток не придатний для проживання, тому що не відповідає санітарним та пожежним нормам. Натомість, коли у суді представників мерії запитали, чи орган місцевого самоврядування намагався відремонтувати будівлю, то представники Феміди схвальної відповіді не отримали. То що легше: виселити людей чи підлатати приміщення? Щодо кімнат за адресою Симоненка1, кв. 7, то представник мерії у суді зазначив, що у нього немає інформації щодо реєстрації за даними квартирами мешканців, тому сім’ям було запропоновано саме це житло.

Наразі видано ухвалу Вищого адміністративного суду України про прийняття касаційної скарги від виконавчого комітету міської ради. У результаті, витребовуються матеріали справи суду першої інстанції – Тернопільського міськрайонного суду. Після вивчення матеріалів буде винесена ухвала про час і дату судового засідання. Прогнозувати ситуацію щодо подальшого розгляду справи юристи не беруться. Процес може затягнутися на роки. З однієї сторони, це для працівників лікарні плюс, адже у них ще жевріє надія знайти достатньо доказів і аргументів та виграти справу. З іншого – мінус, позаяк немає гіршого, ніж щодня просинатися з думкою, що сьогодні ти можеш залишитися без даху над головою.

КОМЕНТАР

Юридичний відділ Тернопільської міської ради:

– За даними технічного обстеження й оцінки технічного стану будівлі на вул. Федьковича, 14 щодо можливої подальшої експлуатації, проведеною Державним науково-дослідним та проектно-вишукувальним інститутом «НДІПРОЕКТРЕКОНСТРУКЦІЯ», встановлено, що на даний час ця будівля не відповідає вимогам гуртожитку згідно з державними будівельними нормами, протипожежними та санітарно-гігієнічними нормами. Невідповідність будівлі підтверджується також листами Тернопільської міської СЕС та міського відділу управління Держтехногенбезпеки у Тернопільській області. Таким чином, рішенням Тернопільського міськвиконкому від 05.07.2012 р. «Про передачу на баланс будівлі за адресою вул. Федьковича, 14» вирішено надати даній будівлі статус нежитлової з передачею на баланс управління комунального майна. А також вжити заходів  щодо переселення громадян, які там проживають, у кімнати гуртожитків комунальної власності міста. У грудні 2012 року Тернопільським міськрайонним судом у справі за адміністративним позовом мешканців гуртожитку до Тернопільської міської ради про скасування  цього рішення виконавчого комітету прийнято постанову, якою позов задоволено. Ухвалою Львівського апеляційного  адміністративного суду апеляційна скарга Тернопільської міської ради залишена без задоволення, а вищезгадана постанова  – без змін. Листом від 25.10.2012 р. виконавчим комітетом було надано пропозицію по врегулюванню спору, за якою позивачам у справі запропоновано для проживання приміщення 5-кімнатної комунальної квартири (гуртожитку) за адресою вул. Симоненка, 1/7. Як станом на момент подання даної пропозиції, так і на сьогодні зареєстрованих осіб, які б проживали в даних трьох кімнатах, зареєстровано не було та немає (зареєстрованими є дві особи у решту двох кімнатах).

Окрім того, 15 травня ц.р. Вищим адміністративним судом України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Тернопільської міської ради про скасування постанови Тернопільського міськрайонного суду та ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду.