Для того, щоб пересуватися велосипедом по Тернополю, треба мати міцні нерви

Велосипедна мапа України не подає на території Тернополя жодної позначеної велодоріжки або ж велосипедного маршруту. Натомість у сусідніх містах цього не бракує. Після такого складно називати Тернопіль веломістом

Для того, щоб пересуватися велосипедом по Тернополю, треба мати міцні нерви, витримки і кмітливості.

Також свій ровер доведеться визволяти із “автомобільного полону”, постійно мудрувати, де б його залишити, та мати справу з водіями, які не знають правил дорожнього руху.

Тернополянин Микола Лучик маршрутками їздить лише взимку. Усюди, куди довго йти пішки, хлопець вирушає на своєму двоколісному. Велосипедом їздить до дівчини на “Аляску”, іноді приїжджає на навчання в економічний університет. Але зручно у Тернополі, як каже хлопець, їздити хіба у супермаркети.

- Велопарковки у нас зазвичай можна зустріти хіба біля супермаркетів, - говорить Микола. - Видно, що приватний бізнес дбає про своїх клієнтів. А от від міської влади більше балаканини, ніж дій. Були у Центрі зручні велопарковки — і їх забрали. А про велодоріжки взагалі мова не йде. І це, незважаючи на те, що Тернопіль ніби створений для того, аби їздити велосипедом. У нас невеликі відстані, мало високих пагорбів, не надто велика інтенсивність руху транспорту...

Аби відчути усі переваги і недоліки їзди велосипедом у нашому місті, кореспондент 20 хвилин один день поїздив разом з Володимиром.

Автомобільна пастка

Живе хлопець на вулиці Шашкевича. Велосипед тримає удома. Виносить його надвір, одягає шолом.

- Зараз мені слід з’їздити на ринок, дещо прикупити, - каже Володимир.

Вирушаю поряд з ним на іншому ровері. Відстань здається невеликою і проблем не мало б виникати. Але на вулиці Живова потрапляємо у велетенський затор. Автомобілі притиснуті один до одного, поміж ними бігають пішоходи, які переходять дорогу будь-де. Доводиться спішитися, і котити ровера руками.

- Ну, до ринку завжди важко доїхати. Але зараз тиснява значно більша ніж завжди, - каже Микола.

Маневруємо між машинами, а згодом виходимо на тротуар. Біля ринку немає жодної велосипедної парковки. Виручає парканчик біля дороги — чіпляємо ровери до нього.

Купивши усе, що потрібно, повертаємося до велосипедів. Але забрати їх не так просто. Вантажний бус припаркувався прямо перед ними так близько, що притис бампером до парканчика. А збоку вихід затулила легківка.

На щастя, водій буса був недалеко від свого авто. Та й виявився він хорошою людиною.

- Ви вибачайте хлопці, але це мене так парковщик скерував, - каже водій. - Зараз я від’їду трохи, а ви заберете велосипеди. Здається, у них нічого ж не погнуло?

Визволяємо велики з автополону і вибираємося із тисняви людей та автомобілів. Відразу помітна перевага велотранспорту — машини стоять у заторі по 40 хвилин. А ми швидко протискаємося крізь натовп та пірнаємо у сусідній двір. Тут уже можна спокійно їхати вузькою вуличкою, недоступною для машин. Піднімаємося від майдану Волі дорогою вгору. Ззаду, сигналячи, обганяє легківка.

- Ви що правил не знаєте! - кричить водій. - Велосипед має рухатися по лівій частині дороги, назустріч тарнспорту!

Парковку забрали

Такого ми ще не чули. Водій обурено заявляє, що велосипеди мають рухатися зустрічною смугою руху. Насправді узбіччям, назустріч руху автомобілів повинні рухатися пішоходи, які йдуть уздовж траси. Велосипеди ж мають займати крайню праву смугу проїжджої частини.

Також небезпечні маневри на дорозі виконують водії маршруток. Приклад не змусив на себе довго чекати. Отож, їдемо Руською, повз зупинку громадського транспорту. Водій маршрутки пропускає лекові автомобілі, які рухаються перед нами, а велосипедистів наче не помічає. Виїжджає на смугу прямо перед роверами. Доводиться різко гальмувати та повертати ліворуч.

- Зараз мені треба до університету, - каже Микола. - Я навчаюся на бульварі Шевченка. Неподалік прокуратури. Недалеко колись стояла велопарковка, але її демонтували. Зараз доводиться заносити байк на подвір’я свого вузу. Там є де його пристебнути.

До речі, багато велоактивістів пропагують слоган “Тернопіль-веломісто”. Їх на словах підтримує і міська влада. Але згідно з велосипедною картою України, яку можна знайти в Інтернеті, на території Тернополя немає жодної позначки. Тоді як в Івано-Франківську, Львові та Кам’янці-Подільському позначено багато велосипедних доріжок, маршрутів для велосипедистів та облаштованих велопарковок.

Цікаво, що у Львові, як переконався кореспондент, коли перестеляють на вулицях бруківку, часто з одного боку дороги залишають велосипедну доріжку встелену дрібною бруківкою, зручною для їзди велосипедом.