"У вогні страшної війни кується краща наша доля": настанови ексглави УГКЦ на допомогу вірним пережити важкі випробування

У важкий час війни, який супроводжується стресами на невпевненістю, українці як ніколи потребують підтримки і дороговказів. Ними можуть стати настанови митрополита Андрея Шептицького, який очолював Українську Греко-Католицьку Церкву в період двох світових воєн.

Релігійний портал Духовна велич Львова зібрав добірку думок греко-католицького архиєрея, які він висловив у воєнний час першої та другої світових воєн. 

До військових

“Нехай Боже слово, наша молитва і наші благословенства стоять при Вас в хвилі сповнення важкого обов’язку, злученого, може, для многих з жертвою життя»;

«Ви, що у бою щодня наражені на смерть, пам’ятайте заховувати серце, чисте від гріха, будьте все готові ставати перед Божим Престолом і здавати справу з цілого життя. Хоробро сповніть обов’язки! Побіда певна, а справа свята!»;

До мирних громадян

«А Ви, що лишаєтеся дома, усильними молитвами просіть о ласку з неба і благословенство для тих, що проливають кров за вітчину»;

«Ми всі в руках доброго Отця Бога, в Нім ціла наша надія – надія, що здорово вернуть наші діти, які нині ідуть в огонь, надія, що побідимо»;

«Чекають нас місяці тяжкі, повні болів і хрестів, та опісля – ясна побіда і красша доля. Будемо боротися за волю нашого народу, за святу справу віри. З нами Бог!»;

«Не мають чого боятися ті, що ждуть певної світлої побіди!”

Про спокій під час війни

«Заховуйте супокій. В Божих руках наша доля; без Божої волі і волос з голови не спаде. В Бозі наша надія і сила. В огні сеї страшної війни виковуєся красша для нас доля»

Про небезпеку смерті і втрату віри

Мусимо чувати і гаряче молитися, бо ми не знаємо ні часу, ні години, коли нас Бог покличе до себе. Вже в часі мира має кожний християнин так жити, щоб усе був готовий умерти. Оскільки ж більше в часі війни. Смерть грозить нам з усіх усюдів;

Час воєнний утруднює людині кермуватися вказівками тверезого, ясного розуму, освіченого вірою. Верх беруть почування, вразливість, пристрасть, а з того нерозважні кроки, шкідливі не тільки для одиниці , але і для загалу, для цілої родини, громади й народу. Ця небезпека в положенню так особливо труднім, в якім находиться наш народ, стається прямо грізна”.