Уродженка Тернопільщини повернулася з Іспанії допомагати українцям у війні і привезла з собою чоловіка-іноземця, воїна для ЗСУ

Війна не перешкода коханню! В Тернополі на рушничок щастя стали Вікторія Тратюк і її коханий Алехандро Тартаглія. «Слава Україні!» — вітали їх друзі з нашого міста, з якими пара зріднилась за ці місяці російсько-української війни. Після повномасштабного вторгнення росії пара приїхала до Тернополя з Іспанії.

Вікторія волонтерить, а Алехандро вступив до ЗСУ. Не могли спостерігати з-за кордону за подіями в Україні, приїхали допомагати визволяти українську землю від російських загарбників.Вікторія зростала на Тернопільщині, в юному віці виїхала з батьками до Іспанії. За кордоном проживала 19 років, пише Нова.

В Іспанії познайомилася з Алехандро, разом вони вже 11 років. У таких складних обставинах вирішили нарешті одружитися, щоб бути ще більшою підтримкою одне для одного.

— Тернопільщина — моя мала батьківщина. Тут я зростала, тут живе моя бабуся Євгенія в селі Покропивна, — розповідає Вікторія. — Мої батьки колись мешкали в Маріуполі, там я народилася, але через два місяці батьки переїхали на Тернопільщину. Мама і тато вже понад 20 років за кордоном. Коли мені було 11 років, вони забрали мене до себе. Алехандро народився в Аргентині, але переїхав до Європи. Його батько — італієць, мама — каталонка. Ми жили з коханим в іспанському місті Малага.

Я працювала перукаркою-стилісткою. Насправді мені не дуже до душі життя в Європі, завжди вабило в Україну, де панує дух свободи. Планувала цьогоріч повернутися додому, війна все прискорила. Алехандро у перші дні нападу росії звернувся в українське посольство, щоб воювати за Україну. Сказали чекати.

Свого часу він викладав самооборону в Аргентині, трохи розуміється у військовій справі. Два місяці я волонтерила в Іспанії — зустрічала біженців, долучилася до роботи Червоного Хреста. На початку травня ми з Алехандро привезли в Україну автомобіль і передали Теробороні. Так і залишилися в Тернополі. Співпрацюю тепер із різними волонтерськими штабами, з благодійними організаціями.

Допомагаю всюди, де можу. Разом ми — сила! Алехандро записався в Інтернаціональний легіон ЗСУ. Чоловік каже, що не має рідної землі, бо жив на різних континентах. Коли ж уперше побував у 2018-ому в Україні — закохався. Тепер вважає себе українцем! Росіяни хочуть стерти українську націю з лиця землі, але ми вистоїмо і переможемо, бо в наші серця палають жагою свободи, бо ми — на боці правди.