На межі Тернопільщини є вихід у паралельні світи (фото)

Село Підкамінь знайшло прихисток на межі двох областей — Тернопільської і Львівської. Звивистий шлях до Підкаменя пролягає через поля та видолинки. На перший погляд — село як село: здається, нічого особливого. Але це тільки спочатку.

Церква, збудована на місці проекції другої стопи Матері Божої, на жаль, виявилась того дня зачиненою. Прямуємо стежкою догори, внизу залишається село. Чим вище вгору, тим більше на нашому шляху залишається каміння: воно росте просто із землі. Ось чому назва Підкамінь! Утім, це моя особиста версія. Стежка несподівано виводить до старовинної споруди. Нас зустрічає вже інша, але понівечена часом церква. На ній — сліди від куль ще часів Першої світової війни! Перший камінь тут було закладено ще у ХІІ сторіччі римо-католиками. Відтоді основна будівля зазнала багато ушкоджень. На монастирському подвір’ї особлива тиша. Сама церква світить сумними вікнами. Скла давно нема. Підлоги теж. Натомість під ногами подекуди провалля. Виявляється, під церквою містяться поховання багатих людей, які жертвували майном, грішми або власним життям задля віри й батьківщини. Від однієї думки про це стає моторошно. Не від страху, а від невдячності прийдешніх поколінь, яка, здається, дихає в спину з усіх кутків храму. Ще кілька буревіїв, які віднедавна зачастили у ці краї, — і від стін та даху можуть залишитися одні руйновища. І яким подивуванням для мене стає тут зустріч із живою людиною — братом Андрієм.

 У підземній церкві – катівня

Брат Андрій проводить нас до відреставрованої підземної церкви. Тут дуже намолене місце, якесь воно особливе. У різні часи, виявляється, тут була… катівня. Скільки по-звірячому замучено і знищено людей — один Бог знає! Але залишились після них передсмертні молитви. Воістину намолене місце. Принаймні всі, хто тут опиняється бодай випадково, дуже відчувають їхню присутність.

Ще перші поселенці-монахи, які тут замешкали, дуже потерпали без води. Адже монастир збудували на камені, пише Місто. Відтак монахи вирішили видовбати криницю прямо у скелі. Не маючи під руками сучасної техніки, вони примудрились добути воду з допомогою… (чого б ви думали?) вогню! Ченці розпалювали багаття, нагрівали до високої температури камінь і… довбали його. І так — 150 метрів! Сьогодні знову постала проблема з водою. Бо знайшлися «людці», котрі жертви з вищезгаданої катівні поскидали у витворену такою тяжкою працею криницю. Де ще можна було зустріти таке бузувірство і жорстокість, як у нас…

На території монастиря, який є філією Унівської лаври (с.Унів Львівської області), живе сьогодні лише три монахи! З їхнього боку — це велика пожертва — віддати все своє життя на врятування і відновлення греко-католицького храму. Хоча самі брати-монахи так не вважають: вони просто служать Богу. Часом до них на відправу приходять люди з Підкаменя. Справді, тут душа має здатність налаштуватись на особливий стан, це важко переказати словами, але в «миру» все набагато складніше. Тут ніби отримуєш порцію любові до навколишнього світу, до всього живого у Всесвіті. Одна знайома тернополянка хоча б раз на місяць прагне тут побути і усамітнитись. Оскільки ранкова служба правиться дуже рано, о шостій годині, то вона вирушає з дому о четвертій. Навіть коли вона була у храмі одна, служба все одно розпочалась вчасно, як того вимагає монастирський розпорядок. Прочинились двері, і до храму несміло зайшла хвороблива дівчинка-підліток, боса. Стояти на бетонній підлозі їй було холодно, вона час від часу переминалась з ноги на ногу. Це так вразило мою знайому тернополянку, що вона тут же скинула свої босоніжки і наділа хворій дівчинці. Бачив би хто вдячні очі цієї дитини: вони засяяли такою радістю! Це була дівчинка із психлікарні, яка займає частину монастирських будівель. До речі, скрізь, де я побувала того дня (у Почаєві, у Свято-Духівському монастирі), на своєму шляху зустрічала людей, про яких кажуть, що вони «не сповна розуму». І нічого дивного, адже, як мені розтлумачили, за часів радянщини такий «контингент» хворих силоміць підселяли в культові споруди. Єдине, чим відрізнялись вищезгадані і відвідані мною місця, — скрізь переважала російська мова (вплив Московського патріархату). Тільки в Підкамені було чути рідну українську. А звідси ж до Почаєва — шапкою докинути.

 Камінь приховує таємницю

Та справжнє відкриття на мене чекало попереду: внизу за камінним монастирським муром ген-ген в долині примостився на невеличкому пагорбі величезний багатотонний камінь-велет, який увесь час нагадує справжнього слона. Звідки він тут узявся? Хіба з неба впав? Відповідь дивовижна: таки з неба. Легенда переповідає, що ці місця з початку Світу були сповнені надзвичайної благодаті.

Почув про те диявол і вирішив все, що людям миле, зруйнувати. Схопив найбільший камінь і полетів. Але Всевишній шарпнув нечистого, коли той пролітав над пагорбом, де не було людських осель. Камінь упав і лежить там й досі. Місцевий люд давно до нього звик і не зважає. Але камінь-велет віднедавна став об’єктом паломництва багатьох туристів, особливо з Києва. І знову цікава деталь: камінь (якщо по прямій лінії) проектується прямісінько на Почаївський монастир. Очевидці стверджують, що якось улітку, коли вдень стояла сонячна погода, перед вечором несподівано зібралися хмари і з неба в камінь вдарив потужний блискавичний розряд. Від нього розходились дивовижні кола в радіусі приблизно десяти метрів. Все зникало так само несподівано, як і з’являлось. Наступного дня картина повторювалась знову і знову. Так тривало три дні поспіль. Тільки радіус від розряду щоразу збільшувався. Це переконливо свідчить про те, що камінь приховує в собі якусь таємницю, поки що недоступну людям.

Коли піднятись до диво-велета, то поблизу можна побачити викарбовані з каменю невеличкі хрести на козацьких могилах. Могил час не зберіг, вони розвіяні вітром і зрівнялись із землею. Нам (групі паломників) пощастило того дня більше, ніж ми сподівались. Провідник показав дорогу до незвичної печери, яка розташовувалась непомітно збоку від каменя. Самі б її ні за що не побачили. Йти до неї хвилин п’ять. У печері час зупинився, там відчуття зовсім іншого часового виміру. Там навіть можна “розчинитись”, звичайно, якщо вчасно не прочитати “Отче наш” або не промедитувати. Провідник показав у печері зацементований вхід ще кудись. Річ у тім, що у свій час люди, які туди заходили, назад не повернулись… У селі про це пам’ятають. Існує версія, що це вхід… в інший паралельний з нами світ. Ось така дивовижна і цікава історія. Вражень і роздумів після цієї подорожі вистачить надовго.

Якщо стати на камінь велет, то можна побачити вдалині (за гарної погоди) маківки Почаївської лаври — це з одного боку. З іншого — бовваніють і виблискують на обрії сонячні шпилі Свято-Духівського монастиря-скита. А якщо стояти на терасі Почаївської лаври, то можна побачити звідти село Підкамінь, в якому, за переказами, було зафіксовано другий відбиток стопи Божої Матері. Всі три “об’єкти” на великій відстані проектуються на Почаївську гору. Уявляєте, яка це панорама для людських очей, але вже з пташиного лету! Гадаю, краще тлумачення цього незвичного феномену можна було б знайти хіба що у вчених-біоенергетиків. Це потужний зцілювальний “трикутник”. А що це саме так, відчули на собі всі, хто того дня відвідав ці вищезгадані святі місця. Особлива енергетика на монастирському подвір’ї, там, де сімейство дзвонів. Один великий і шестеро маленьких. Кілька хвилин “купання” в малиновій мелодії дзвонів, які випромінюють зцілювальні енергетичні імпульси — і ваша аура очищена, наповнена світлом, любов’ю, гармонією, зцілена назавжди.

pidkamin

 

pidkamin2

 

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію

Коментарі

Суспільство
З метою вдосконалення транспортної мережі міста Тернополя, покращення пропускної здатності автомобільних доріг та зменшення заторів, у місті розпочали впроваджувати зміни у схеми організації дорожнього руху. Модернізація інженерно-транспортної інфраструктури відбувається відповідно до розроблених рекомендацій ТОВ «НТ Дорбудпроект» на основі пропозицій працівників патрульної поліції, управління транспорту, управління ЖКГ, відділу технічного нагляду та жител...
Суспільство
В Україні за законом безкоштовно лікують пацієнтів з COVID-19. Та на практиці існує чимало випадків, коли їм доводиться самостійно платити за все необхідне.Ярослав Білик перехворів на коронавірус та поділився своїм досвідом з 24 каналом.За 10 днів перебування у львівській лікарні з двобічною пневмонією він заплатив 25 тисяч гривень (з врахуванням тестів на COVID-19, які робив у приватних лабораторіях)."25 тисяч – це ще відносно небагато. Зі мною в палаті л...
Новини компаній
Купити плед з вовни мериноса тепер можна зручно та легко. На вибір доступні вироби різного дизайну та стилю, головне обирати якісний та той, що буде до смаку. Ніжний і пухнастий плед із витонченим малюнком стане прекрасним завершальним акордом вашої постільної білизни. Відпочинок під таким пледом не тільки дуже приємний, але й благотворно впливає на весь організм: допомагає при застуді, бронхітах, безсонні, підвищеному артеріальному тиску, ревматичних, суг...
Кримінал
Контррозвідники Служби безпеки України продовжують фіксувати спроби залучення спецслужбами РФ українців до конфіденційного співробітництва на шкоду державній безпеці нашої країни. Оперативники та слідчі СБУ встановили, що мешканець Тернополя після звільнення із виправної колонії виїхав на тимчасово непідконтрольну українській владі територію Донеччини для зустрічі зі знайомою. Після перетину лінії розмежування чоловік під надуманим приводом був затриманий...
Суспільство
Підвищена температура тіла, кашель, біль у м’язах, втома, втрата відчуття смаку та нюху - найпоширеніші симптоми коронавірусу. Проте тернополяни, які перенесли СOVID-19, розповідають і про доволі незвичні ознаки - приміром, несприйняття м’яса, спотворення смаку овочів та фруктів. Причому, такі відчуття зберігалися ще тривалий час після одужання, пише Терміново.Не відчувала запахів прального порошку і милаТернополянка Тетяна (прізвище просила не називати -...
Суспільство
З 22 жовтня змінюється маршрут автобуса №21. Про це повідомили на сайті КП «Тернопільелектротранс». Відтепер після зупинок «Вул. В. Стуса» та «Вул. Академіка Корольова» автобус курсуватиме до зупинок «Пологовий будинок», «Обласна дитяча лікарня», «Міська поліклініка №2» та «Збаразьке кільце». Далі він прямуватиме звичним маршрутом. Див. малюнок (зміни у маршруті виділено синім кольором).
Новини компаній
Новий Фокстрот – це стильний, зручний, світлий простір, що безумовно приверне увагу постійних і нових покупців. Торгова площа магазину – понад 1100 м2, а це значить, що в асортименті представлено максимально широкий вибір товарів. 23-25 жовтня відбудеться яскравий святковий івент з нагоди відкриття оновленого магазину гаджетів і техніки Фокстрот, що в ТЦ Орнава (вул. Живова, 15-а). Відвідувачів цієї події протягом трьох днів чекають подарунки, знижки до 55...
Суспільство
Станом на 22 жовтня 2020 року в Тернопільській області за результатами досліджень методом ПЛР – у 18278 випадках діагноз лабораторно підтверджений (16971 випадок – дорослі, 1307 випадків – діти), з них 234 летальних (1 випадок житель сусідньої області). Видужало 13194 особи, повідомляє обласний лабораторний центр МОЗ. За попередню добу: - видужало 389 осіб; - проведено 1142 дослідження методом ПЛР; - підтверджено 315 випадків зараження вірусом COVID-19....
Суспільство
Під Тернопільською обласною державною адміністрацією відбулась всеукраїнська акція «Право на медичний канабіс». Окрім Тернополя подія відбулась ще в 11 українських містах – в Одесі, Харкові, Сумах, Луцьку, Житомирі, Полтаві, Львові, Чернівцях, Дніпрі, Маріуполі та Чернігові. Як кажуть організатори події, в Україні близько 2 млн хворих потребують ліків на основі медичного канабісу. Це люди, що мають онкозахворювання, епілепсію, посттравматичні розлади, депр...