У Тернополі не можуть визначитись із власником гуртожитку

У Тернополі не можуть визначитись із власником гуртожитку, який знаходиться за адресою Микулинецька бічна, 2а. Понад 40 років тому будівлю для своїх працівників звів Зборівський відгодівельний комбінат.

Після його розпаювання гуртожиток перейшов у власність колгоспу «Озернянський». Згодом і той реорганізували, але у документах саме ця організація фігурує як балансоутримувач будівлі. Мабуть, до таких юридичних тонкощів нікому не було б діла, якби люди не почали піднімати питання права власності на кімнати. З’ясувалося, що приватизації підлягають лише гуртожитки комунальної власності, пише Номер один. Взяти будинок на баланс мерія не може без згоди власника, а його, виходить, уже давно не існує. Водночас правонаступником структури оголосила себе спілка співвласників майна колгоспу  «Озернянський». Тут  причини для спору взагалі не бачать, якби не одне але…

Без тепла та туалету

Двоповерховий гуртожиток колишнього відгодівельного комбінату знаходиться практично на окраїні міста. Непримітний, в самому кінці вулиці… Тут у непростих побутових умовах проживають десять тернопільських сімей. Частина людей свої квадратні метри отримали за важку працю на комбінаті. Колись тут було все: і гаряча вода, і тепло, і навіть баня. Зараз же людям про такі зручності залишається тільки мріяти. У будинку немає найнеобхіднішого. Туалет знаходиться на вулиці. Влітку це ще півбіди, а от взимку – просто катастрофа. У гуртожитку живуть сім’ї з маленькими дітьми. До туалету малечі доводиться ходити за десятки метрів. Взимку тепло одягатися перед виходом на вулицю. А вночі люди вдаються до дідівських методів – ставлять у коридорі відро. У будівлі є дві загальні кухні: одна на першому поверсі, інша – на другому. ЖЕК гуртожиток не обслуговує. Територію люди прибирають своїми силами. Влаштовують чергування і толоки.

Тернополянка Світлана Футка живе тут від народження. Разом з нею мешкають двоє її синів.

– Гарячої води та тепла у нас немає. Кожних два тижні самі чистимо комунікації, тому що їх постійно забиває. Відливи не працюють. Через відсутність опалення будинок покривається грибком, – розповідає жінка. – Від цього діти часто хворіли. Раніше доводилось час від часу переїжджати до свекрухи, бо у синів виникали проблеми з легенями. Ремонт треба робити по два рази на рік: перед зимою і після.

55-річна Ніна Куземська заселилася сюди, коли їй виповнилось 16 років. Раніше тут було тепло, працювала баня і пральня, ділиться спогадами тернополянка. Для мешканців були всі умови. Після реорганізації комбінату все пішло шкереберть.

Через відсутність тепла взимку мешканці обігрівають свої домівки електрообігрівачами. По-перше, це загрожує безпеці людей. По-друге, обігріти кімнати дуже важко, тому що протягом дня стіни остигають і вбирають вологу, тому навіть найпотужніша техніка безсила. Більше того, за можливість зимувати у ледь теплій кімнаті люди платять дорогою ціною. Протягом одного місяця рахунки за спожиту енергію сягають 800-1000 грн.

Після прийняття закону про приватизацію гуртожитків частина людей спробували оформити право власності на кімнати. Впевнившись, що майно належатиме їм, мешканці готові розпочати ремонтні роботи за власні кошти: підвести воду, обладнати душові кабіни і навіть зробити невеличку пральню для задоволення потреб жителів гуртожитку. Та під час підготовки документів з’ясувалося, що у документації виникла юридична колізія щодо власника будівлі. Дехто з людей вважає, що пропрацював у комбінаті достатньо часу, щоб отримати житло безкоштовно, інші ж переконані, що будинок є нічийним, тому достатньо привести документацію у норму і приватизувати. Треті ж не стали чекати з моря погоди і викупили собі квадратні метри.

Ольга Болтик проживає в гуртожитку з 1992 року. Два роки тому вона викупила кімнату у спілки співвласників. За квадратний метр помешкання жінка заплатила по 150 доларів. Тривалий час законність угоди між спілкою та тернополянкою перевіряли правоохоронні органи. Згодом суд визнав право власності на кімнату і ці документи стали підставою для виготовлення інвентарної справи.

Натомість Ніна Куземська переконана, що за десятки років важкої праці на комбінаті вона заслужила отримати у власність свої квадратні метри безкоштовно.

Усі дороги ведуть до власника

Для того, щоб зробити в будинку елементарні зручності, мешканці створили будинковий комітет.

– Ми хотіли подати документи на приватизацію кімнат у гуртожитку, однак спілка співвласників майна колгоспу «Озернянський» стверджує, що дана будівля є її власністю. Так, ми не можемо ані оформити права власності на кімнати, ані зробити у будинку ремонт, каже голова будинкового комітету «Микулин» Ярослав Забуга. – Навіть взяти довідку з місця проживання не можна, тому що будинок не закріплений за жодним ЖЕКом.

Згідно з рішенням господарського суду від 2007 року даний гуртожиток є власністю ліквідованого колгоспу «Озернянський». Згодом у селі Озерна (Зборівський р-н) створено громадське об’єднання – спілка власників майна колишніх членів колгоспу. Це неприбуткова організація, яка має право володіти майновими правами колишнього колективного господарста.

– Згідно зі свідоцтвом про державну реєстрацію територія, на яку розповсюджується дія організації, – село Озерна. То якщо гуртожиток знаходиться на території міста Тернополя, а у свідоцтві про реєстрацію територія дії організації обмежена населеним пунктом Озерна, то і юридично, і фактично претендувати на будівлю спілка не може, – пояснює юрист зі сторони мешканців гуртожитку Валерій Репіленко.

Крім того, підстави для суперечки у юридичній площині викликає той факт, що згідно зі свідоцтвом про реєстрацію спілка співвласників майна створена 17 серпня 2007 року. Натомість, відповідно до виписки з протоколу зборів уповноважених спілки, гуртожиток за адресою Микулинецька бічна, 2а включено до пайового фонду 2 квітня 2006 року, тобто за рік до того, як орган самоорганізації офіційно розпочав свою діяльність.

- Включивши у майнові паї гуртожиток, голова спілки порушив ст.9 та ч.8 ст.31 ЗУ "Про колективне сільськогосподарське підприємство", оскільки гуртожитки не підлягали паюванню у процесі реорганізації сільськогосподарських підприємств. Відповідно до методики уточнення складу і вартості пайових фондів майна членів колективних сільськогосподарських підприємств, у тому числі реорганізованих, затвердженою Постановою Кабмін України від 28 лютого 2001 року №177, об’єкти соціальної сфери житлового фонду, до яких належать і гуртожитки, не підлягають включенню до пайового фонду і паюванню у процесі реорганізації цих підприємств. Більше того, на сьогоднішній день ніхто не відміняв  Постанову Кабміну від 13 серпня 2003 року №1253 про затвердження порядку безоплатної передачі у комунальну власність об’єктів соціальної сфери, житлового фонду. Натомість кімнати були продані спілкою, яка, відповідно до статуту, є неприбутковою установою. Дана протизаконна схема є досить складною, тому правоохоронним органам важко її зрозуміти, - каже Валерій Репіленко.

Коли будинковий комітет звернувся у господарський суд щодо виключення із статуту спілки співвласників гуртожитку за адресою Микулинецька бічна, 2а, з’ясувалося, що дана структура не є юридичною особою. У суді до неї не можливо ставити будь-які претензії, тому що у господарських судах вирішуються спори між юридичними особами та фізичними особами - суб’єктами господарської діяльності. Аналогічна ситуація і з цивільним судом, каже юрист.

Мешканці неодноразово зверталися у Тернопільську міську раду з проханням визнати дану будівлю своєю власністю. Однак зі сторони мерії немає жодної реакції. У відповідь на депутатське звернення щодо можливості взяття гуртожитку на баланс заступник міського голови Тернополя Владислав Стемковський надав перелік документів, необхідних для даної процедури. «Можливість передачі у власність територіальної громади міста об’єкта житлового фонду за адресою Микулинецька бічна, 2а буде розглянуто на засіданні комісії з питань прийняття відомчого житлового фонду до комунальної власності міста після отримання всіх зазначених документів», – йдеться у листі. Однак у цей перелік входить погодження власника об’єкта житлового фонду, а оскільки ним є ліквідований колгосп «Озернянський», виходить, власника немає.

На думку Валерія Репіленка, не приймаючи будинок на баланс, мерія таким чином страхує себе, адже законом про приватизацію передбачено, що балансоутримувач, перед тим як надати дозвіл на приватизацію, повинен за свої кошти зробити усі капітальні ремонти.

Спілка каже, що немає причин хвилюватися

Вивчати дану справу взявся депутат міської ради, член комісії із забезпечення реалізації прав мешканців гуртожитків міської ради Ігор Костів.

– Проблема в тому, що приватизації підлягають гуртожитки, які перебувають у комунальній власності. Оскільки дана будівля не належить міській раді, приватизувати кімнати не можливо. Щоб перевести будинок у комунальну власність, потрібна згода балансоутримувача. Наскільки мені відомо, він знаходиться на балансі ліквідованого колгоспу «Озернянський». Щоб зрушити справу з мертвої точки, необхідно виготовити нову інвентарну справу по факту. Заява та необхідний пакет документів уже подані в БТІ. Найближчим часом спеціалісти проведуть необхідні заміри, – каже Ігор Костів.

Пролити світло на ситуація «Номер один» попросила голову спілки співвласників майна колгоспу «Озернянський» Володимира Любуня. Відповідно до статуту

спілка співвласників майна колгоспу «Озернянський» є правонаступником колгоспу, який має право продавати та передавати в оренду всі приміщення, каже пан Любунь. «Після розпаювання частина майна відійшла під борги, решта залишилось пайовикам колишнього колгоспу. Згідно з рішенням господарського суду гуртожиток є власністю колгоспу «Озернянський». У мене є всі необхідні документи, в тому числі інвентарна справа, тому я не розумію, які можуть бути проблеми з визначенням власника будівлі. Після прийняття закону про приватизацію гуртожитків жителі гуртожитків написали заяву на приватизацію кімнат. Але у спілці є люди, які у колгоспі все життя пропрацювали і нічого з цього не мають, а частина мешканців гуртожитку взагалі не мають ніякого відношення до колгоспу. Це не справедливо, тому члени спілки не хочуть безкоштовно віддати гуртожиток у комунальну власність. Коли мешканці будинку підняли питання про оформлення права власності, спілка надала їм право викупу кімнат, при цьому встановила доволі демократичні ціни – 120 доларів за квадратний метр для тих, хто працював у колгоспі, та 150 – для тих, хто не працював. Кілька кімнат уже викуплено, а решта мешканців хочуть отримати їх безкоштовно, тому звертаються у прокуратуру та інші органи зі скаргами. Мене неодноразово перевіряли правоохоронні органи, але ніяких порушень не виявили».

Невідповідність у документах в частині реєстрації спілки та взяття на баланс гуртожитку Володимир Любунь пояснив невпорядкованістю документації, мовляв, фактично спілка існувала задовго до моменту її офіційного створення, однак юридично оформити її вдалося лише у серпні 2007 року. Відтак члени колгоспу проводили збори, рішення приймалися, однак тоді, виходить, вони не мали ніякої юридичної сили.

Наразі справа перебуває на вивченні у міській раді та у юристів. Натомість людям не залишається нічого іншого, ніж чекати…