На Тернопільщині після смерті 21-річного юнака на матчі всі в один голос заявляли, що команда більше не гратиме

На Лановеччині під час футбольного матчу між командами «Горинь» (с. Юськівці) та «Збруч» (с. Москалівка) прямо на футбольному полі помер гравець команди гостей. На 75 хвилині поєдинку 5 туру чемпіонату Лановеччини 21-річний Юрій Ковальчук біг до м’яча і… несподівано впав.

Смерть юнака наступила миттєво. За попередньою інформацією медиків, у футболіста стався крововилив у підшлункову залозу.

21-річного юнака відмовляли їхати на футбол

Юрій Ковальчук народився в селі Білозірка, що на Лановеччині. Оскільки за команду Білозірки грають багато приїжджих футболістів-легіонерів, в тому числі і з Тернополя, то для Юрка у футбольному колективі свого рідного села місця не знайшлося, і він прийняв запрошення та став грати за команду сусіднього села Москалівка, пише Номер один. Того злощасного дня, 7 липня, Юру разом із ще кількома уродженцями Білозірки підібрала команда «Збруч» і усі разом взяли курс на Юськівці, де і мав відбутися календарний поєдинок чемпіонату Лановецького району.

Юрка проводжаючі дівчата відмовляли їхати на футбол. Матчу передувала ніч на Івана Купала, молодь веселилася, гуляла, цілком можливо, що не обійшлося, як це буває на свята, і без спиртних напоїв. Вдень вони планували поїхати на природу, шашлики тощо. Юрій же сказав їм, що не може підвести хлопців по команді. При цьому він наостанок кинув фразу: «Зачекайте мене, я швидко повернуся».

А далі було все, як завжди: команда приїхала на гру, переодягнулася, готуючись до гри, футболісти провели передматчеву розминку. Того дня температура перевищувала 30 градусів. Було настільки спекотно, що навіть на розминці гравці, щоб охолодити себе, обливалися водою. Юрій вийшов на розминку в трусах, бо не зміг одразу знайти своєї спортивної форми (можливо, це було певним знаком). Натомість форму з його дев’ятим номером таки відшукали, він оперативно перевдягнувся і вийшов на поле в основному складі. Що цікаво, на Зелені свята Юрію наснився сон, що він заб’є гол. Так і сталося. У попередньому турі чемпіонату він уперше цього футбольного сезону відзначився забитим голом за «Збруч». Тому партнери по команді перед початком матчу в Юськівцях звернулися до Юрка. Мовляв, чи не снилося тобі, що ти і в цьому поєдинку вразиш ворота суперника. Він не відповів на це запитання, разом з тим мимохідь сказав: «Зараз би дощику не завадило».

Футболіст упав за землю і почав задихатися

Почалася гра о 15.00 год. Перших 45 хвилин Юрій відбігав на повну силу, нічого не сповіщало біди. Під час матчу він мав персонального гравця, за якого відповідав, щоб той не створював гострих ситуацій біля воріт команди з Москалівки. Юрко грав на позиції центрального опорного півзахисника. Досить відповідальне місце на футбольному полі, адже через нього організовувались атаки, також він мав руйнувати атаки команд-суперниць. До дій Ковальчука у першій половині матчу претензій не було жодних. Вже у другому таймі з боку капітана «Збруча» Ярослава Макодрая до Ковальчука були певні зауваження, бо той не встигав за своїм опікуном. Хоча у першому тайму такого на було, та й уся команда «Збруча» діяла доволі впевнено, переграючи суперника, і навіть зуміла відзначитися забитим голом. Тому партнери по команді не особливо зважили, що Юра почав трішки слабше грати. Лише капітан команди дещо перебудував гру. Сам він з місця в нападі опустився в лінію півзахисту на допомогу Ковальчуку, натомість в атаці став грати інший гравець. Зазначимо, що до цього моменту господарі поля вже стигли зрівняти рахунок. Суперник заштовхав м’яча у ворота «Збруча» після подачі з кутового за великого скупчення гравців обох команд, при цьому Юркові ніхто докорів не робив у пропущеному голі, адже всі зіграли ненадійно в обороні.

– Я тільки-но став грати в нападі, – пригадує гравець «Збруча» Павло Макодрай, – як почув крики з проханням дати води. Юрій Ковальчук лежав на футбольному газоні. Була це приблизно 75 хвилина матчу. У футболі часто так трапляється, що гравець лежить на газоні через те, що його вдарили м’ячем чи суперник завдав удару по ногах, або ж просто ногу звело чи він має якісь інші проблеми зі здоров’ям. Зазвичай вода і нашатир допомагали гравцю піднятися і продовжити гру. Але не цього разу. Юра впав за землю і почав задихатися. Вода і нашатир не допомагали. Йому почали робити штучне дихання. Але не пройшло і однієї хвилини, як він почав синіти. Автівка поїхала за медичкою. Її привезли десь за 15-20 хвилин (хоча вона стверджує, що прибула на місце трагедії за 10 хвилин). У селі не часто трапляються подібні випадки, тому лікарка, як і всі навкруги, була в паніці. Вона запитала, що сталося, і коли підійшла до Юрія, то одразу сказала, що він уже мертвий. Ми ж закликали її щось робити, адже ніхто не міг подумати, що Юрко може бути мертвим. Місцева медичка йому щось вколола в паніці. Хтось із людей вигукнув: «Йому стало краще, серце почало битися». Але це було оманливе враження.

Фельдшер місцевого медпункту Ірина Климчук переконує, що вона зробити все, щоб привести хлопця до життя .

– На стадіоні я була хвилин за десять. І непрямий масаж серця робила, і адреналін колола – нічого не допомагало. Як потім встановила судово-медична експертиза, врятувати його не можна було. Раптова смерть сталася через крововилив у підшлункову, – зазначила Ірина Климчук.

Десь за півгодини приїхала швидка, з якої вийшла лікарка та неспішно підійшла до тіла Юрія Ковальчука. Далі вона рукою взялася нащупувати пульс біля горла. Опісля і вона сказала, що пульсу немає, відповідно хлопець помер.

Швидка стояла, Юрій Ковальчук продовжував лежати на стадіоні, а всі навкруги плакали. У той час працівники міліції допитували свідків та склали протоколи. Картина була жахливою. Лише коли прибули експерти з Тернополя, тіло Юрія Ковальчука забрали.

Арбітр не зупинив матчу!

Юра Ковальчук рік тому прийшов з війська, ніколи на здоров’я не жалівся. Та й, відверто кажучи, сьогодні так прискіпливо ставляться до військовозобов’язаних, що хвору людину до війська не взяли б. Більше того, на футбольному полі він діяв в опорній зоні, був дуже настирливим, грав до останнього, однаково добре діяв як у боротьбі на другому поверсі, так і ногами внизу. Поки м'яча в суперника не забере, говорять його партнери по команді, не зупинявся. Відповідно зі здоров’ям у нього проблем не було. Що ж тоді могло спровокувати такий розвиток подій? Очевидно, тут перш за все потрібно говорити як про втому після святкування Івана Купала, так і природній фактор - спеку. Цікавим є один факт. У середині кожного з таймів, коли повітря прогрілося до високих показників, згідно з футбольними правилами, суддя може зупиняти гру на 2-3 хвилини, щоб футболісти хвильку перепочили та втамували спрагу. В першому таймі така пауза була, а в другому – ні. Чи арбітр з Ланівців забув про неї, а представники команди йому про це не нагадали, чи щось інше, але так сталося, що час цієї короткої перерви у другому таймі  минув, а цієї паузи не було.

По-друге, на матчі не було медичного представника. Хоча, як зазначив у коментарі «Номер один» голова Лановецької районної федерації футболу Сергій Ходанович, згідно з регламентом змагань, медичного представника мала б забезпечувати команда господарів поля, очевидно, на папері така людина була, а насправді… Оскільки подібні випадки на Тернопільщині не траплялися, то до цього пункту регламенту представники команди відносились як до чогось не обов’язкового. У кращому випадку, хтось має в автівці аптечку, розписується в протоколі за медика. І так відбуваються матчі районного рівня не лише на Лановеччині. Вже після цього трагічного випадку 11 липня відбулося спільне засідання Лановецьких РДА та районної ради, на якому було прийнято рішення Центру первинної медико-санітарної допомоги та центральній районній лікарні забезпечити постійну присутність медпрацівників під час проведення в населених пунктах району культурно-масових заходів, у т.ч. футбольних матчів, інших спортивних змагань та допуск гравців спортивних команд до ігор. Натомість районна федерація футболу повідомляє центр первинної медико-санітарної допомоги та ЦРЛ графік проведення ігор. Окрім присутності на спортивних заходах лікаря, його зобов’язано перед початком змагань міряти кожному спортсмену тиск. Але це рішення є запізнілим, Юрія Ковальчука не повернеш…

Юрія поховали з м’ячем

Після демобілізації Юра працював охоронцем у Тернополі в «Орнаві». Знайомі говорять про нього як про веселуна, він був душею компанії. Якщо ж він і був засмучений, то так вмів у собі це приховати, що оточуючі цього не помічали. На запитання знайомих про майбутнє, неохоче відповідав, зазначаючи лише, що в 21 рік одружуватись ще зарано…

З рідних у Юрія були батьки та молодша сестра Надія, яка закінчила 11 клас. Юрко та Надя як брат і сестра дуже любили один одного. Надійка свого часу дуже чекала брата з армії, завжди цікавилась його справами, допомагала йому... Мати, як і багато тернопільських матерів, щоб забезпечити кращу долю своїм дітям, поїхала на заробітки в Польщу. Дізнавшись про смерть сина, кинула все і приїхала в Україну. Коли поверталася, то ледь не сталося ще одне лихо. Бус, у якому їхала мати Юрія, потрапив у дорожньо-транспортну пригоду. На щастя, вона значних травм не отримала, відбулась лише легким переляком.

Символічно, що поховали Юрія Ковальчука 9 липня. Ця цифра по життю переслідувала 21-річного юнака, адже саме під 9 номером він виступав на футбольному полі.

Команда «Збруч» практично у повному складі була на похороні свого колеги. Ніхто не міг повірити, що Юрка вже немає серед них.  Футболісти поклали у труну маленький м'ячик. Колеги по команді мали намір покласти біля тіла Юрка футболку з його дев'ятим номером, однак люди сказали, що цього не варто робити, мовляв, щоб він нікого з собою не забрав у потойбічний світ, адже в ній до Ковальчука грали й інші хлопці.

Дорога траурної процесії була всипана живими квітами… 9 липня Юрія Ковальчука поховали. Якось не віриться, що ще 7 липня об 11.29 год. він залишив повідомлення в одній з соціальних мереж…

Ковальчук хотів би, щоб «Збруч» продовжував грати?

Футбольна команда «Збруч» у роздумах, продовжувати виступ у чемпіонаті чи ні. Коли сталася трагедія, то всі в один голос заявляли, що команда більше не гратиме. У її гравців було бажання взагалі знятися з чемпіонату. Натомість з плином часу, коли біль дещо притих, футболісти заспокоїлися, більшість з них зрозуміли, що від того, що команда не гратиме, нічого не зміниться, Юрка повернути не вдасться.

Як зазначив один з близьких товаришів Юрія Павло Макодрай: «Сам Юра точно хотів би, щоб команда продовжувала виступи в першості району. Хлопці зберуться, порадяться і в найближчий час буде прийнято спільне рішення з цього питання. А щодо матчу, під час якого сталася трагедія, прийматиме рішення районна федерація футболу, але, однозначно, команда «Збруч» за жодних умов його не дограватиме».

P.S.: Колектив “0352.com.ua”  висловлює співчуття рідним, близьким та друзям Юрія Ковальчука. Нехай земля буде йому пухом.