У Тернополі настоятель церкви зґвалтував 16-річну прихожанку?

Київська журналістка Ксенія Карпенко у своєму блозі на сайті «Корреспондента» опублікувала досить дивний допис. Дивний тому, що не підтверджений ніякими фактичними даними, оскільки автор посилається на «одного зі священиків, який після 21 року служіння відлучився від церкви і прийняв обряд розхрещення». Крім того, автор не називає ні імені цього священика, ні його конфесійної приналежності.

І все це насторожує. По-перше, тому, що ніякого обряду розхрещення в природі не існує. Хрещення – це Таїнство, яке приймається раз і назавжди. І про це знає кожен священик. Тому дивно чути зі слів навіть колишнього священика про якесь «розхрещення». Так само з відлученням: неможливо самовідлучитися. Потрібне рішення місцевого єпископа на підставі доведених фактів того, що той чи інший священик свідомо поширюють єресі.

Зрештою, віддаємо на розсуд читачів цей убогий текст під гучною назвою «Сповідь священика». Можливо, ми б і не звертали на нього уваги, якби там двічі не згадувалося Тернопілля. Спершу самий обласний центр і якийсь «настоятель, що зґвалтував 16-річну прихожанку», а потім Бучацький коледж святого Йосафата – «кубло розпусти». Словом, судіть самі, що і як, - пише Місто. 

В церкві пропрацював майже 21 рік. 8 липня 2013 року пройшов обряд розхрещення.

Про церковне начиння

Мощі, свічки, кадила і вся інша атрибутика виготовляється в Підмосков’ї, возити все це почав на Україну після проголошення незалежності єпископ Антоній (в церковних колах кличка Бурдюк). В даний час перебуває у Росії, служить в РПЦ. Мощі виготовляються в основному з частин різних тварин, як то собачі кістки, жаб’ячі шкіри, а також з синтетичних матеріалів. Церковникам відомі 4 руки Івана Хрестителя, в Римі і Константинополі. Обидві справжні і обидві ліві. Деякі святі мають, якщо глянути по світу, по півсотні пальців, десятки голів, сотні інших деталей. Особлива стаття доходів – це християнські чуда, появи намальованих насправді ликів святих і різні ікони – чудотворні, мироточащі і кровоточащі. Замість крові використовується дешева фарба, і про ці всі шахрайства знають абсолютно всі священики. Знають і мовчать, бо залишаються аморали, які є заробітчанами.

Про зібрання

Будь-яке зібрання священиків перетворюється в попойку, яка починається з молитви, а закінчується розвозом тіл. Один зі священиків завжди бажаний гість на цих заходах, бо на спір, за 3 літри горілки демонструє поїдання мухомора.

Про хрестики та прибутки

Всі чудово знають, що золотих хрестиків в церкві не буває, замість золота – мідь з тоненьким шаром позолоти, собівартість десь біля 2 гривень, продажну ціну т.зв. золотих виробів подивіться в будь-якій церкві. Візьміть т.зв. золотого хрестика і нагрійте запаленим сірником, він зразу посиніє. Рентабельність така, що наркобізнес відпочиває. Як вам 10000 відсотків? За цей бізнес і був вбитий Володимир Кательницький, голова братства ім. Андрія Первозванного. Зарізали його і розрізали на шматки його маму, бо наївні бариги початку 90-их думали задешево скупити хрестики з золота, сподіваючись, що то дійсно золото. Те ж і на свічках. Куди йдуть ці гроші? Риторичне питання. Виправдовується будь-яка брехня, тільки б дохід. Окрема стаття прибутку – це робота з чиновниками і олігархами. Інколи їх починає мучити щось схоже на совість, але насправді це страх, що колись за злочини доведеться розплачуватись. Це вже віп-клієнти, рядового до них і близько не пустять. Після відпущення всіх гріхів зазвичай застілля і скромні прохання, вже від священика, чи про виділення землі, чи прикриття якогось чергового гей-скандалу, як це було в Тернополі, коли заступилися за настоятеля, який зґвалтував 16-річну прихожанку, чи трошки контрабанди, залежно від того, хто спокутує свої гріхи.

Про розпусту

Щоб уявити масштаб розпусти, треба поспілкуватись з монахами і монашками тет-а-тет. Можу порекомендувати чоловічий монастир в Богуславі, Київської області. Так само духовні семінарії. І це все в будь-яких конфесіях. Тут, правда, греко-католики попереду всіх. Поїдьте в Бучач Тернопільської області в коледж святого Йосафата. Навіть ми, що багато чого бачили, жахаємось. Практично всі монастирі, то кубла розпусти.

Про віру

Яка там віра! Меркантильність, лицемірство і атеїзм. При мені люди з Борисполя скаржились на місцевого священика, що не похоронив одиноку літню самотню жінку, бо не було чим заплатити. Чим все закінчилось? Загальним розумінням і таким обговоренням, що люди почувши те – зроду б до церкви не пішли. Ті священики, яким нічого не світить в плані кар’єри, або які ще мають совість, намагаються подалі триматись від високих чинів. В провінцію також відсилають непотріб. Село Карашин, Макарівський район, місцевий батюшка кидає жінку і 5 дітей – і в сусідньому селі відкриває тютюногорілчаний магазин, по місцевому називається «У попа».

Пам’ятаю, якось приїхали люди з Броварського району з проханням замінити їхнього священика. На підставі того, що священик на Пасху від перепою ледве на ногах стояв, а потім каже старшій жінці, мовляв, чого так багато яєць понаносили, «в мене вже і свині тих пасок і яєць не їдять». Бабуся й спитала, а що ж нести? «Ви м’ясо несіть, м’ясо точно не пропаде».

Потім, спотикаючись і плутаючи слова молитви з матюками, почав посвячувати. Результат – переведення в інше місце, на жаль, не знаю куди. Розповідати можна годинами. Але, заради правди, скажу, що ті, хто в маленьких містечках і селах, ще якось людяніші, бо ближче до людей.