Криваве вбивство: на Тернопільщині азербайджанець влаштував різанину

Півтора року минуло з тієї жахливої ночі. І хоча, на перший погляд, усе зрозуміло. Однак насправді справа виявилась настільки заплутаною, що апеляційний суд не зміг розставити всі крапки над «і», достеменно з’ясувавши всі обставини кривавого вбивства у невеличкому селі Теофіпілка, що на Монастирищині.

…Усі четверо синів Мурата вже спали. Чоловік зайшов до спальні, поправив ковдру одному, підійшов до ліжечка іншого. І раптом нічну тишу розірвав різкий стукіт у двері. Худорлява, енергійна Оксана, дружина Мурата, кинулась до входу.

«Хто це вночі по гостях ходить?», – незадоволено крикнула вона, відкриваючи двері. На порозі стояв односелець Степан Б. Високий, кремезний, він практично закривав собою дверний отвір.

«Пляшку дай», – попросив той, дихнувши важким перегаром і простягнув 50 грн.

«Яку пляшку? Йди собі, дітей налякаєш!» – сердито відказала жінка і спробувала виштовхати нічного гостя за двері. Той навіть не поворухнувся. Тоді вона кинулась у спальню до чоловіка.

«Йди розберись, там Степан прийшов, хоче пляшку», – промовила незадоволено.

Мурат тримав у селі невелику крамницю, торгував продуктами, але ліцензії на алкоголь не мав, відтак горілкою не торгував, - пише Номер один. Зрештою, офіційно. Забігаючи наперед, варто зазначити, що під час огляду місця події правоохоронці нічого протизаконного (насамперед - горілки) у хаті не знайшли.

Того ж рокового вечора на початку березня минулого року комерсант сердито вийшов у коридор, де чекав, помітно похитуючись, незваний гість.

«Степане, нема в нас нічого, йди собі, дітей розбудиш», – спробував мирно виштовхати гостя за двері. Але той був значно сильніший і вперто тупцював на порозі, тримаючи перед собою затиснуту в кулаку купюру.

Сьогодні, майже через півтора року після трагедії, Мурат наполягає, що саме Степан спровокував конфлікт. Мовляв, він першим вдарив його кулаком у щелепу, потому відштовхнув та зайшов до хати. Мурат ледь втримався на ногах. Злякавшись за найменшого сина, ще немовля, який мирно спав у колисці, не стримався, побіг на кухню та схопився за ніж.

Східна кров і темперамент та, зрештою, почуття небезпеки для родини зіграли рокову роль. Крім того, цілком можливо, що потерпілий брудно лаявся, а для людей віросповідання Мурата найтяжчий гріх – згадати в матюках про матір. Отож, не тямлячи себе від люті, господар полоснув сусіда ножем по горлу. Кривавий фонтан із сонної артерії бризнув йому в обличчя. Він автоматично облизав губи, відчувши солонуватий смак теплої крові. Якусь мить вони дивились один одному в очі.

«Оксано, рушник! Виклич лікаря!» – закричав несамовито чоловік.

Дружина визирнула зі спальні й на мить завмерла, дивлячись на закривавлені обличчя вбивці та його жертви, не розуміючи, що сталось. Потому кинулась на кухню, принесла махровий рушник. Мурат замотав сусідові горло, намагаючись зупинити кров. Однак Степан почав повільно осідати.

«Я задихаюсь», – звернувся він до сусіда. Той підхопив його й обережно вивів надвір, допоміг сісти на сходах. У цей момент на вулицю вийшла Оксана і безпорадно розвела руками, кивнувши на  мобільний: «Телефоную до фельдшерки, але у неї телефон відключений».

«Біжи до неї! Візьми старшого сина і біжіть. Стьопу треба рятувати. І міліцію викличте», ­– вже навздогін крикнув сам переляканий Мурат.

«Степане, тримайся, зараз лікарка прийде», - просив він, ледь не плачучи і притискав до себе голову вбитого. Той у відповідь лише тяжко зітхнув.

Коли на подвір’я прибігли сільська фельдшерка з Оксаною та сином Мурата, чоловік так і стояв, підтримуючи мертвого. Ніби уві сні він дозволив міліціонерам, які прибули згодом, вдягнути на себе наручники, автоматично щось пояснював їм, аж поки його не забрали до відділку.

З часу жахливої, безглуздої трагедії минуло майже півтора року. Сиротою залишився син Степана, занепав бізнес Мурата, а його дружина з чотирма дітьми нині виживає за рахунок «дитячих» грошей.

– Однак, – наголосив у своєму виступі під час розгляду справи в обласному апеляційному суді державний обвинувач, заступник начальника відділу прокуратури Тернопільської області Роман Гарматюк, – потерпілий не зайшов до хати, як стверджує обвинувачений. Судовий медексперт чітко зазначив у своєму висновку, що змиті сліди крові знайшли лише у коридорі біля вхідних дверей та порога. Краплини потрапили на дитячі капці, бо вони стояли біля входу.

Відтак не йдеться про проникнення у житло. Не погодилась сторона обвинувачення і з твердженням, ніби Степан намагався вдертись до помешкання і ледь не зірвав вхідні двері з петель. На фотографіях і відеозаписі, зроблених одразу після вбивства, це чітко зафіксовано. Натомість обвинувачений стверджує: потерпілий ледь не вибив двері, відтак його дружині довелось їх зняти, аби вони не впали на дітей.

Зважаючи на це все, колегія суддів апеляційного суду відправила карну справу на нове розслідування, але вже в іншому складі суду. До речі, під час першого судового розгляду Монастириський районним судом Мурата було засуджено до 8 з половиною років ув’язнення.

Тим часом у селі досі обговорюєть жорстоке та безглузде вбивство.

«Того дня Степан був на хрестинах у брата. Чого він пішов до Мурата, ніхто не може зрозуміти, – дивується голова Тростянецької сільської ради Світлана Хроботенко. – Степан довший час жив на Франківщині, працював водієм автобуса. Потім його скоротили, почались сварки з дружиною, і він повернувся в село, жив з матір’ю. Він не міг бути поганим, адже до нього постійно приїжджав син у гості».

Проте нічого поганого у селі не можуть сказати і про Мурата. З Оксаною вони познайомились у Криму, де дівчина проходила практику. Так з ним і повернулась. Він відремонтував стару хату, тож так в одній кімнаті та кухні вони і тулились. Тільки почали обживатись, і раптом ця жахлива ніч.

З етичних міркувань у публікації власні імена діючих осіб змінено.