Архієпископ Нестор навів аругменти, чому Почаївська лавра має перейти у власність саме ПЦУ, а не УГКЦ

Православна церква України розпочала процес реєстрації на території Почаївської лаври, якою наразі користується московський патріархат. Там створили монастир ПЦУ. Згодом він стане юридичною особою, якій зможуть передати майно та приміщення лаври.

Про це Суспільному розповів митрополит Тернопільський і Кременецький ПЦУ Нестор, якого Синод призначив священноархімандритом Почаївської лаври.

За словами митрополита Нестора працюють так, як діяли у випадку з Києво-Печерською лаврою.

"Спочатку документи, юридична особа, а потім вже ця юридична особа зможе претендувати на храми та інші приміщення Почаївської лаври"

Віднедавна Ви – священноархімандрит Почаївської лаври, що означає ця посада?

Священний синод прийняв рішення про те, щоб створити в складі Православної церкви України монастир "Свято-Успенська Почаївська лавра" і, оскільки він знаходиться на території Тернопільської єпархії й буде належати до неї, то мені надано титул священноархімандрита Свято-Успенської Почаївської лаври. Згідно з тією традицією та устроєм монашого життя, який сьогодні діє в нашій церкві, місцевий єпископ є настоятелем або священноархімандритом всіх монастирів, які знаходяться на території цієї єпархії. Зокрема, в тих монастирях Тернопільської єпархії, які сьогодні вже діють, є свої намісники, які здійснюють керівництво цими монастирями, але я зберігаю за собою титул священноархімандрита або настоятеля цих монастирів.

Рішення про реєстрацію на території Почаївської лаври ви прийняли на Синоді. Тобто, це було обґрунтоване рішення, ви до нього готувалися. А які подальші кроки, які інстанції ще повинні пройти ці документи, аби це рішення набуло юридичної сили та скільки часу це може зайняти?

Так, згідно із законодавством, рішення про відкриття нових монастирів приймає священний Синод церкви і саме на останньому засіданні Синоду таке рішення було ухвалене. Після цього митрополія подає відповідний пакет документів у Державну службу етнополітики і, відповідно, державна служба вже здійснює перший етап – реєстрацію статуту. Потім дані про цю юридичну особу вносяться в державний реєстр, відбувається процес юридичного оформлення документів для того, щоб потім монастир мав майно чи у власності, чи в договорі оренди. Процес зараз по Почаївській лаврі такий, що спочатку документи, спочатку юридична особа, а потім вже ця юридична особа зможе претендувати на храми та інші приміщення Почаївської лаври, які зараз знаходяться тимчасово в користуванні московського патріархату.

Представники Василіанського чину хочуть, щоб Почаївську лавру повернули Українській греко-католицькій церкві. Про це вони зверталися до Тернопільської обласної ради. На Вашу думку, кому має належати лавра і яка церква має бути там головною?

Питання про Почаївську лавру дійсно є дуже гарячим. Якщо дивитися в історичній перспективі, хто й коли користувався Свято-Успенською Почаївською лаврою, то ми тут побачимо і Київську митрополію Константинопольського патріархату, ми побачимо і російську церкву, побачимо греко-католицьку церкву, потім знову російську церкву. Тобто, як і вся територія Волині переходила з одної держави в іншу, так само і кожна держава, яка володіла тією територією, теж претендувала на церковне життя.

У свій час і Свята Софія була в руках греко-католицької церкви, про що вони неодноразово нагадували, але з іншого боку, великі святині греко-католицької церкви теж певний період були православними, зокрема Унівська лавра, яка знаходиться на території Львівської області. Дві третини своєї історії – від заснування до переходу в унію була православною, але зараз про неї не згадують. Те саме можна говорити про Тернопільський кафедральний собор, про собор Святого Юра в Львові, які теж певні періоди своєї історії були православними церквами, але Православна церква України наразі не претендує, не піднімає питання, що давайте, тому що колись вони були православними, то хай зараз будуть православними.

Тому, якщо ми говоримо про Почаївську лавру, то переважну частину своєї історії вона була православною святинею. Якщо говорити про тих парафіян, які ходять в Лавру, тих паломників, які до неї приїжджають, ті навколишні міста і села в даному регіоні, – в південній Волині, то ми бачимо, що це все повністю регіон православний. На території волинської частини нашої області греко-католицька церква майже не має громад, майже не має парафій, майже не має парафіян.

Якщо говорити про те, як Почаївську лавру сприймає народ, саме паломники, то ми розуміємо, що для всіх у сприйнятті вона завжди буде саме православною святинею.

"Сподіваємося, що процес буде мирним": митрополит ПЦУ Нестор про Почаївську лавру

Запис інтерв 'ю з митрополитом Тернопільським і Кременецьким ПЦУ Нестором. Суспільне Тернопіль

Але коли ця церква стане українською, чи зможуть там співіснувати різні церкви, проводити свої богослужіння?

Тут треба розділити два окремих моменти – монаше життя та богослужіння і молитви. Якщо ми говоримо про монаше життя, то часто чуємо від людей: "Давайте почергово користуватися монастирем". Ну, то це неможливо. Тому що це келії, в яких живуть люди, це те місце, в якому вони постійно перебувають і не можна жити в квартирі почергово, що пів дня живе одна сім’я, а пів дня живе інша, чи навпаки.

Тому, коли ми говоримо про монаше життя, то звичайно, що тут, як на мене, не може бути якихось інших думок, – це повинен бути монастир, який діє в складі єдиної церкви, і так як все-таки цей монастир православний, він повинен належати до Православної церкви України.

Але звичайно, що до Почаївської лаври приїжджають багато паломників і багато серед тих паломників були ті, які належали і до ПЦУ, і до УГКЦ. Вони не могли там посповідатися, причаститися. Одразу першим питанням до них було: "До якої церкви ти ходиш?", і якщо не до тієї церкви, то цих людей виганяли.

Звичайно, що це абсолютно неправильно, тому що Бог приймає всіх і, якщо людина приїжджає, то потрібно її приймати з любов’ю. Якщо ми говоримо про те, що будуть приїжджати цілі паломницькі групи, наприклад, на чолі зі священниками з греко-католицької церкви і будуть мати бажання там помолитися, звершити богослужіння то, я думаю, що з радістю ми їх будемо приймати.

На вашу думку, що буде з братією лаври, чи захочуть вони переходити до Православної церкви України?

Коли розпочався процес по Києво-Печерській лаврі, і коли було повідомлено братію Києво-Печерської лаври, – хто хоче залишатися в московському патріархаті, той повинен залишити стіни монастиря, а хто прийшов заради спасіння і хоче молитися за Україну, залишатися в українській церкві, – може залишитися. Ми бачимо, що частина, такі найбільш проросійські, моментально виїхали, частина зараз шукає інше приміщення, але деяка частина братії все-таки вирішила залишитися і продовжити свою молитву в стінах Києво-Печерської лаври, тому що це той монастир, в якому вони були пострижені.

Я думаю, що точно так само буде відбуватися з Почаївською лаврою. Тобто ті, хто проросійські, не зможуть залишитися, навіть якщо вони захочуть десь там замаскуватися, скажемо так, вдавати з себе українців, я не думаю, що їм це успішно й надовго вдасться. Тільки ті, хто справді не займалися політичною боротьбою, а просто прийшли молитися і які, мабуть, в душі й хотіли б, щоби лавра була українською святинею, молилися за це, і сьогодні ми бачимо, що їхні молитви почуті, і ці речі здійснюються, вони з радістю залишаться й будуть продовжувати свою духовну працю, молитву та розбудову монастиря.

Тому я не переживаю, що Почаївська лавра залишиться пусткою, я не думаю, що вся братія піде, навіть напевно, так само як і в Києво-Печерській лаврі, частина з тих, що з початку пішли, зараз повертаються, бо вони пішли не тому, що хотіли залишатися в московському патріархаті, а тому, що переживали й боялися за свою безпеку, знаючи, як ставиться МП до тих, хто не розділяє їхні погляди. То думаю, що вони всі повернуться і будемо мати великий, потужний, сильний монастир, який вже не буде проросійським, буде молитися за Україну, за перемогу наших Збройних сил, за краще майбутнє нашого народу й нашої держави.

А як щодо вірян, парафіян УПЦ МП?

Є ті, що їдуть туди, бо це московський патріархат. Звичайно, що вони перестануть туди ходити чи приїжджати. І є ті, які йдуть до Почаївської лаври виключно як до святині, і вони дистанціюються від тієї всієї політичної агітації, яка там відбувається. Ми знаємо, що багато і представників Православної церкви України, і парафіян, і священнослужителів, регулярно як паломники пішки ходять і з Тернополя, і з інших міст в Почаївську лавру просто, щоб помолитися там, тому що для них це є велика святиня.

Ми побачимо, що ці люди будуть ще частіше тепер відвідувати та молитися в Почаївській лаврі, бо там не буде тієї проросійської агітації, їх не будуть виганяти від сповіді та причастя, вони зможуть прийти і повноцінно помолитися, повноцінно прийняти участь у богослужінні. Таким чином, я думаю, що кількість парафіян не зменшиться, а тільки збільшиться.