На Великдень віталися навіть із недругами: традиції святкування на Тернопільщині

До свяченого збиралася вся родина. Біля храмів одні одним дарували освячені писанки.

Батько ділить свячене яйце на шматочки, роздає кожному, промовляючи: "Дякувати Богові, що допоміг Великодня діждати. Дай Боже, ці свята щасливо відпровадити та нарік їх дочекати. Христос Воскрес!" І всі відповідають: "Воістину Воскрес!".

Про народні традиції святкування Великодня розповів заслужений діяч мистецтв України, етнограф Микола ШКРІБЛЯК.

Дівчата вмивалися водою з крашанками

На Великдень до свяченого збиралася вся родина. Їли з великої спільної миски. Розговлялися свяченим яйцем та паскою. Не використовували в цей день ніж, а ламали все руками або краяли напередодні. У хаті не розпалювали вогонь, як би не було холодно.

Великодній сніданок розпочинали спільною молитвою, щоби триматися купи протягом всього року. Батько ділив свячене яйце, роздавав усім, промовляючи: "Щоб на ті свята нас Всевишній поблагословив щастям і добрим здоров’ям на довгії літа. Щоб Матір Божа всіх нас взяла під свій покров. Дай, Боже, ці свята щасливо відсвяткувати і других дочекати. Христос воскрес!". "Воістину воскрес!", – відповідали всі дружньо за столом.

Після освячення паски господарі заходили з кошиком до стайні, ставили його зверху на корову, коня або вівцю, щоби добре велося господарство.

Дівчата набирали з криниці води у миску, клали туди свячені крашанки й монети, вмивалися, щоби бути гарними.

На Великдень кожен намагався бодай кілька разів смикнути за мотузок і вдарити у дзвін, бо, згідно з народними віруваннями, це приносило щастя на весь рік.

У Великодню ніч не гасили світло в хаті.

У деяких селах на Великдень стріляли із рушниць, брязкотіли тріскачками, дзвонили в церковні дзвони, бо люди вірили, що все це відганяє злих духів та нечисту силу.

Старші люди топтали ряст

Вважається великим гріхом не вітатися на Великдень навіть із недругами.

Свячене не можна викидати. Залишки їжі закопували на городі або в полі, щоби вродив гарний урожай.

Шкаралупу від освячених яєць кидали в річку, аби приплили до наших предків рахманів зі звісткою про Великдень.

Святкували три дні. Христосувалися крашанками, навідували родичів, несли великодні страви самотнім та бідним людям.

Дарували одне одному освячені писанки. Зазвичай це робили біля церкви зі словами: "Христос Воскрес! Щоб ти був(чи була) такий гарний і бажаний, як писанка на Великдень".

Писанку "Сорок клинців", яка символізує успіх у житті та достаток у господарстві, зазвичай дарували поважним, шанованим газдам.

Дівчата дарували хлопцям на гаївках писанки з дубовими листочками, що символізували чоловічу силу.

Із тваринами або квіточками писанки давали дітям.

У деяких селах господарі закопували освячені писанки на межі поля чи городу, щоб гарно вродило.

У понеділок, який у народі називають поливаним, хлопці обливали дівчат водою. Вважалося, що великодня вода цілюща, тому весь рік будеш здоровою, а волосся ростиме густим та пишним.

У Великодні свята буковинці поминали покійних. Люди йшли на могили, тричі стукали писанками об хрест, давали за поману.

Старші люди шукали в ці дні квітів рясту, а знайшовши, топтали їх, промовляючи: "Щоб і на той рік діждать рясту топтать".

Великодні свята закінчувалися, але ще стояли на столах паски, крашанки, писанки, лунало повсюди "Христос воскрес!". Так треба вітатися упродовж 40 днів – аж до Христового Вознесіння.