Загинув у березні, а вивезти тіло з поля бою вдалося лише зараз: на Тернопільщині попрощалися із воїном-співаком

“Не вірю, не вірю. Мій Славік живий”, - плаче згорьована мати. Дорога до рідного подвір’я встелена квітами. В селі та цілій громаді приспущені прапори з чорною стрічкою. На узбіччі зі сльозами на очах стоять навколішки односельці, рідні, близькі, побратими, друзі та всі, хто був знайомий з Ярославом Мазником. Чоловік понад усе любив рідний дім та Батьківщину, за що й віддав своє життя. Тіло Героя зустріли у селі Жабинці на Чортківщині 15 червня. Йому назавжди залишиться 40.

Ярослав Мазник був справедливим, чесним, щирим та відданим патріотом, пише Терен. Він завжди прагнув кращого майбутнього для свого народу. Чоловік брав активну участь у Помаранчевій революції та Революції Гідності. А коли ворог увірвався на нашу землю, не задумуючись, став на захист рідної країни.

Пішов воювати добровольцем одразу на початку повномасштабного вторгнення разом з рідним братом Іваном. Ярослав загинув ще 26 березня у боях під Бахмутом. Однак вивезти його тіло з поля бою вдалося тільки тепер. Усі, хто знав чоловіка, до останнього не могли повірити, що його не стало.

Ми надіялись і молили Бога, щоб наш Славік повернувся живим. Але небеса забирають найкращих. Низько схиляємо голову у скорботі. Світлий, добрий спомин про Ярослава Мазника завжди житиме у серцях всіх, хто його знав та любив. Він пожертвував собою, аби ми могли продовжувати жити у вільній країні, - каже односелиця та подруга Героя Уляна Чепіль.

Ярослав Мазник був активним жителем у рідних Жабинцях: грав футбол, завжди виступав на концертах, щороку ходив колядувати, був у перших рядах, коли вирішувалися справи села чи району.

Хороший учень, спортсмен, активний учасник художньої самодіяльності. А як він декламував вірші! Його голос впізнавали всі. Коли приїжджав у село, завжди відвідував нас, своїх вчителів, свою рідну школу. В час, коли потрібна була допомога, долав сотні кілометрів і був з нами. Ніколи не забував привітати, поцікавитися життям та здоров'ям. Сьогодні ми дякуємо тобі, наш дорогенький Ярославе, що захищав нас та Україну, - каже вчителька та односелиця Героя Марія Папінко.

У Героя залишилися дві маленькі донечки, дружина, батьки та брат з сестрою. Чин похорону проведуть у п’ятницю, 16 червня, о 15:00. Поховають захисника у Радехові на Львівщині, де він проживав з сім’єю.