Тернопільське подружжя їздить по світу лише… автостопом (фото)

Володимир і Тетяна Курили із Тернополя свою літню відпустку уже традиційно провели у мандрах автостопом.

Цього року вони побували у вісьмох країнах Європи – Польщі, Чехії, Словаччині, Австрії, Словенії, Італії, Хорватії та Угорщині. При цьому витратили на поїздку всього-навсього 200 євро на двох.

– Мені смішно, коли люди говорять, що не можуть поїхати кудись, бо не мають грошей, – розповідає Новій Тернопільській газеті Володимир Курило. – Є багато способів побачити світ, при цьому витрачаючи мінімум грошей. Один з них – це, звісно, автостоп, котрим ми успішно користуємося. Можна знайти навіть дуже дешеві авіалінії, де квиток буде вартувати кілька центів. У такий спосіб ми з дружиною плануємо поїхати до Франції. А щоб завжди були гроші на поїздку, ми встановили собі правило: десять відсотків від усіх наших доходів закатуємо в слоїк, відтак не потрібно чекати чергової зарплатні, щоб кудись поїхати. Втім, наші мандри зазвичай обходяться у максимум 200 євро на двох.

– А в Європі охоче беруть автостоперів?

– Так, там це доволі поширене явище. Там людей підбирають для того, щоб розділили час у дорозі, розповіли щось цікаве і не давали заснути за кермом. В Україні їздити «на халяву» не прийнято, пасажир повинен компенсувати частину витрат на бензин. А загалом хлопцеві з дівчиною набагато легше їздити автостопом, аніж самому. Я чув від кількох водіїв, що одного можуть остерігатися.

– Чи існують якісь неписані правила в автостопі? З ким цікавим вам доводилося їхати?

– Ставати треба так, щоб водій міг зупинитися, не порушуючи правил дорожнього руху. За усі роки поїздок я для себе склав неписане правило: «Скільки б ти часу не стояв на дорозі, рано чи пізно тобі все одно хтось зупиниться». Зазвичай автостоперам зупиняються дуже веселі і позитивні люди. Потім розумієш, що інколи варто постояти на дорозі тих дві години, щоб познайомитися з такою людиною. Люди дуже різні трапляються. Пригадую свою першу подорож – тоді нам з товаришем зупинився мер саксонського міста Ноурдоф, перед тим зупинявся дуже багатий баварець, який займається автогонками, жінка, яка пише дисертацію з біохімії, чемпіон Хорватії із скелелазіння: словом, люди трапляються дуже цікаві, різного класу і соціального статусу.

– У вас уже склалися якісь певні традиції під час мандрів? Про що зазвичай розмовляєте в дорозі?

– У нас є правило дарувати кожному водієві сувенір – магніт чи листівку з краєвидами Тернополя. Цікаво, що за увесь час мандрівки ми не зустріли жодного водія, котрий би не знав про Україну. Дуже часто запитують, чи Юлія Тимошенко ще у в’язниці, жартували, чи ми їй передачі туди носимо (усміхається, – авт.) Найчастіше розмовляємо про політику, спорт, зарплатню, щоб зрозуміти, який рівень життя у людей. Перед тим, як кудись їхати, стараємося прочитати щось про цю країну, звички та стиль життя. Втім, набагато цікавіше, коли сама людина розповідає про свою країну.

– Якою мовою спілкуєтеся?

– Польською та англійською, правда, дружина знає англійську краще. – Що найбільше сподобалося в Європі? – Взагалі у цих всіх країнах дивує культ здорового способу життя. Там зовсім не дивина зустріти пару літніх людей, котрі роблять ранкову пробіжку. Дуже багато європейців віддають перевагу велосипедам. Цікаво було бачити банкіра у діловому костюмі на велосипеді. Окрім того, для велосипедистів передбачені усілякі зручності – повсюди велосипедні доріжки, велопаркінги. – Чи траплялися з вами цікаві ситуації? – Якось водій попросив нас поскладати свої рюкзаки у кузові. Ми так собі безтурботно відчиняємо дверцята, а там усе закладено… трунами. Він нас не попередив, що перевозить, тож ми були дуже здивовані.

– З якою країною у вас пов’язані найтепліші спогади?

– З Чехією чи, точніше, Прагою, адже там я освідчився Тані. В одному із затишних кафе, де ми пили каву, я опустився на одне коліно і запропонував їй стати моєю дружиною. Чесно кажучи, я й не планував освідчитись саме там, але на мене дуже вплинула атмосфера цього старовинного міста. Через те подумав, що кращого місця мені не знайти.

– У медовий місяць ви поїхали теж автостопом?

– Ні, після весільних клопотів ми вирішили відлежатися на пляжі у Болгарії. Щоправда, один день ми таки проїхалися автостопом – до міста Несебр. Основна перевага автостопу в тому, що він дає можливість поспілкуватися з людьми і відчути життя в країні, так би мовити, зсередини.

– І насамкінець, які б ви дали поради людям, котрі теж планують помандрувати автостопом?

– Шукати хороші місця. Може бути по-різному. Можна стояти на перехресті й тобі швидко зупиняться, а можна стояти у такому місці, де наче всі умови сприятливі, а доводиться чекати дві-три години. Один з найкращих варіантів, подорожуючи автостопом, – підходити на заправку і запитувати, хто їде у потрібному вам напрямку. Якщо хочете перекусити за помірну ціну – відійдіть хоча б на кілька кварталів від туристичних маршрутів і обов’язково знайдете кафе, де найбільше збирається місцевих і ціни «не кусаються». Не забудьте взяти з собою кілька маркерів, що гарно пишуть, і карту місцевості, щоб відзначати свій маршрут. А ще обов’язково усміхайтеся – з позитивно налаштованою людиною охочіше йдуть на контакт.